Концепція державного фінансового аудиту та його наукова парадигма

Державний фінансовий аудит

[с. 24]. У Великобританії загальновизнаним є визначення аудиту, надане Британським комітетом з аудиторської практики у 1989 р.: аудит є "незалежним вивченням бухгалтерської звітності підприємства з метою висловлення про неї професійної думки спеціально призначеним аудитором при дотриманні будь-яких правил, встановлених чинним законодавством"

[8]

[с. 35]. По суті, у даному визначенні діяльність аудитора спрямована на перевірку достовірності звітності суб'єктів господарювання.

Інститут присяжних бухгалтерів Шотландії зазначає, що "аудит є комплексом методів, спрямованих на встановлення ефективності і цілісності системи управління, точності фінансових звітів"[9] [с. 3]. Цікавою для нашого дослідження є й думки американських науковців. Так професори А.Е. Аренс і Дж. К. Лоббек зазначають, що: "Аудит (auditing) — є системним процесом, шляхом якого компетентний незалежний працівник накопичує і оцінює докази про інформацію, яка піддається кількісному оцінюванню та відноситься до специфічної господарської системи, з метою визначення та відображення у своєму висновку ступеня відповідності цієї інформації встановленим критеріям"[10] [с. 3]. Варто відзначити, що завданням аудиторського аналізу на Заході є, перш за все, підтвердження або спростування даних прогнозу керівництва про економічні дії та події. А аудиторська перевірка, результатом якої є формування думки про достовірність та об'єктивність фінансової звітності, – не єдиний вид аудиторської перевірки на Заході.

Професор Дж. Робертсон, відомий у США фахівець у галузі теорії та практики аудиту, визначає аудит як діяльність, спрямовану на зменшення підприємницького ризику. У монографії "Аудит" автор зазначає, що аудит "це процес зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітів"[11] [с. 5]. Комітетом Американської бухгалтерської асоціації з основних концепцій обліку було сформульовано ще одне визначення, з яким повністю погодилися Ф.Л. Дефліз, Г.Р. Дженік, В.М.О'Рейлі, М.Б. Хірш, сутність якого полягає у тому, що "аудит – це системний процес одержання і оцінки об'єктивних даних про економічні дії і події, що встановлює рівень їх відповідності визначеному критерію та надає результати зацікавленим користувачам". Автори акцентують увагу на тому, що комітет свідомо дав аудиту достатньо широке визначення, яке дозволяє відобразити "увесь спектр цілей, які можуть переслідувати аудит, і усе різноманіття предметів дослідження, на яких може бути сконцентрована увага у процесі конкретної аудиторської перевірки"[12] [с. 19].

Американський інститут дипломованих присяжних бухгалтерів визначає аудит як "незалежний розгляд спеціально призначеним аудитором фінансових звітів компаній і висловлення думки про них за умов дотримання загальноприйнятих бухгалтерських принципів". Таке визначення наведено у роботі Р. Адамса[13] [с. 13].

Існують й інші визначення аудиту, які багато у чому є схожими, адже у кожному з них простежується сутність, значення і мета аудиту, які полягають у підтвердженні достовірності інформації комплекту фінансової звітності суб'єкта господарювання та правильності застосування облікових принципів, процедур та оцінок фактів господарського життя, що були застосовані з метою формування такої звітності.

Хижнякова А.В. дотримується з цього приводу правильної позиції: "Уважно проаналізувавши визначення аудиту, особливо в країнах, де він має глибокі історичні корені, можна зробити висновок, що суть аудиту зводиться до представлення інформації про ступінь можливої довіри до бухгалтерської звітності організації"[14][с. 7].

Аналогічний підхід до сутності аудиту відображений у Законі Російської Федерації "Об аудиторской деятельности" від 07.08.2001 р. № 119-ФЗ. Згідно з ч. 1 ст. 1 закону: "аудит, аудиторська діяльність – це підприємницька діяльність з незалежної перевірки бухгалтерського обліку і фінансової (бухгалтерської) звітності організацій та індивідуальних підприємців"[15]. Частиною 4 ст. 1 закону відзначається, що аудит не підміняє державний контроль достовірності звітності, а отже, його не можна прирівнювати ні до ревізії, ні до судово-бухгалтерської експертизи. Аналізуючи зміст визначення аудиту окремі автори зазначають, що "на відміну від раніш існуючої вимоги Тимчасових правил аудитор не зобов'язаний перевіряти усі здійснені суб'єктом господарювання господарські операції на предмет їх відповідності російському законодавству, а лише повинен перевіряти на таку відповідність порядок ведення бухгалтерського обліку"[9] [с. 2].

Згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність" у редакції 1993 р. "аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам"[17]. Правда, в іншому законі дано визначення аудиту, яке зводить його до перевірки фінансово-господарської та комерційної (у тому числі зовнішньоекономічної) діяльності, що проводиться за плату спеціалізованими госпрозрахунковими організаціями на договірних засадах і результати якої можуть використовуватися, зокрема, з метою оподаткування[18]. Отже, слід зазначити, що відповідно до вітчизняних законодавчих норм у процесі аудиту досліджується фінансово-господарська діяльність суб'єктів господарювання, що раніш було притаманно ревізії (відмінності полягають лише у формуванні результатів та прийнятті рішень за результатами проведення). І лише нова редакція Закону України "Про аудиторську діяльність" від 2006 р. зняла всі суперечки відносно тотожності аудиту ревізії (рис. 1.5).

Порівняння аудиту та ревізії

Рис. 1.5. Порівняння аудиту та ревізії

Наведені на рис. 1.5 визначення відмінні щодо об'єктів дослідження, методичних інструментах дослідження, а також меті. Зокрема визначення аудиту не регламентує методичний інструментарій дослідження, водночас під час ревізії передбачається застосування прийомів як документального, так і фактичного контролю. Об'єкти також відмінні. Якщо в аудиті об'єктом виступає фінансова звітність, та документи, що застосовується під час її складання, то в ревізії об'єктом є певний комплекс або окремі питання фінансово- господарської діяльності підконтрольної установи. Відмінності є й стосовно мети. Так в аудиті метою є висловлення об'єктивного судження щодо достовірності інформації публічної фінансової звітності, а в ревізії — забезпечення виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Комплекс зазначених відмінностей обумовлює й відмінності у наслідках проведення зазначених форм контролю для суб'єкта господарювання.

Тут доречно навести вислів проф. О.О. Терехова: "... аудит – не ревізія. І якщо владні структури в 90-ті роки сподівались, що аудиторські організації повинні частково компенсувати слабкість системи державного фінансового контролю, то в подальшому більшості стало зрозуміло, що такі сподівання занадто наївні та ілюзорні"[19] [с. 265].

Отже, на нашу думку, ревізія як метод та форма контролю (inspection of papers and checking of records/accounts) за суттю є комплексним дослідженням правомірності та ефективності використання суб'єктом господарювання державного майна.

Узагальнюючи результати проведеного дослідження можна зробити такі висновки:

• 1. Під аудитом слід розуміти форму незалежного контролю, сутність якої полягає в загальному підтвердженні достовірності інформації фінансової звітності суб'єкта господарювання, діяльність якого здійснюється на умовах залучення приватного капіталу. Інші існуючі види аудиту, зокрема внутрішній аудит та державний фінансовий аудит, не мають спільних ознак з класичним (історичним) розумінням сутності аудиту.

• 2. Ревізія за своїм об'єктом дослідження, завданнями (серед яких головним та відмінним від аудиту є встановлення причин, суб'єкта, наслідків господарського порушення та вжиття заходів щодо його усунення) та правовими наслідками суттєво відрізняється від аудиту та має бути збережена як форма контролю доти, поки буде існувати хоча б один суб'єкт господарювання, який використовує державну матеріально-технічну базу на різних правових засадах або державні фінансові ресурси. Адже зловживання існують завжди, а шкода, завдана такими зловживаннями має бути встановлена та відшкодована.

Однак, не звертаючи уваги на суттєві розбіжності між суттю та змістом аудиту і ревізії, на рівні органів державного фінансового контролю відбулося запровадження нової форми державного фінансового контролю – державного фінансового аудиту.

На думку окремих авторів, запровадження державного фінансового аудиту є лише данина моді, є надуманою справою, адже за багатьма ознаками дані контрольні заходи є майже тотожними.[20]

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державний фінансовий аудит» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Концепція державного фінансового аудиту та його наукова парадигма“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ

  • Концепція державного фінансового аудиту та його наукова парадигма
  • Порівняльна характеристика світових систем державного фінансового аудиту

  • Розділ 2. ВИДИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ І ЙОГО МЕТОДОЛОГІЧНЕ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

  • Аудит доцільності τα ефективності виконання бюджетних програм

  • Державний фінансовий аудит діяльності бюджетних установ

  • Державний фінансовий аудит органів державного сектору економіки

  • Аудит державного адміністрування

  • Розділ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ

  • Механізм здійснення державного фінансового аудиту органами ДКРС України

  • Розділ 4. АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ

  • Аналітичне забезпечення аудиту доцільності використання бюджетних коштів

  • Аналітичне забезпечення аудиту ефективності використання бюджетних коштів

  • Розділ 5. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ

  • Впровадження результатів державного фінансового аудиту в управлінні