Аудит державного адміністрування

Державний фінансовий аудит

На сучасному етапі розвитку економіки система державного фінансового аудиту трансформується відповідно до трансформації економіки від адміністративно-командної до ринкової. Аналогічно і державний фінансовий аудит як метод державного управління пристосовується до ринкових умов, прагне замінити традиційні для адміністративно-командної економіки методи контролю (перевірки, ревізії) на ринкові (державний аудит). Відтак, для досягнення стабільного прогресу в ході реформування і вдосконалення державного управління переглядається функціональне призначення кожної ланки адміністративної системи, здійснюється безперервний пошук шляхів удосконалення форми та змісту державного управління. Порушуються питання не тільки стосовно оптимізації структури тих чи інших державних інституцій, а й переглядаються механізми організації державного адміністрування і, зокрема, створення та впровадження дієвої системи загальнодержавного контролю для підвищення його практичності та ефективності. Особлива роль у цьому процесі належить контролю з боку держави й суспільства, оскільки саме вони підвищують відповідальність апарату державного управління перед суспільством і громадянами за прийняття і шляхи реалізації рішень, Досягнуті результати. Особливе місце серед них належить аудиту державного адміністрування, який має сприяти своєчасному забезпеченню внесення коректив в управлінську діяльність, отриманню інформації про реальний стан справ у сфері державного управління.

Аудит адміністративної діяльності базується на рішеннях, які визначають стратегію діяльності в державному секторі економіки. Він зосереджується на перевірці виконання програм та діяльності, а не витрат чи фінансової звітності та обліку.

Зарубіжні експерти розглядають оцінювання як інструмент, що замінює ринкові механізми приватного сектору, який на відміну від державного має власну систему оцінки успішності діяльності компаній. Оцінювання діяльності, що проводиться в окремих сегментах державного сектору (у центральному уряді, місцевих органах влади, державних організаціях), передбачає з'ясування того, чи урядові міністерства роблять те, що потрібно, і чи роблять вони це в правильний і найдешевший спосіб. Світовий досвід свідчить, що коли свого часу більше уваги надавалося оцінюванню досягнутих результатів, то пізніше в центрі уваги перебувала економічність використання ресурсів державного сектора. І, якщо спочатку об'єкт аудиту визначався як окреме урядове міністерство, то згодом увага зосереджувалася на міністерствах, які були залучені до виконання конкретного завдання[1].

У зарубіжній теорії і практиці державного фінансового контролю оцінювання діяльності здійснюється, використовуючи терміни: "вимірювання виконання" (performance measurement), "оцінювання програм" (program evaluation) та "аудит адміністративної діяльності" (performance auditing)[2].

Вимірювання виконання означає здійснення моніторингу і звітування про реалізацію програм та їх коригування шляхом уточнення цілей. Вимірювання виконання може стосуватися типів або рівнів впровадження програм, їх продуктів та результатів. Така діяльність зосереджується на тому, чи програма досягла мети або вимог з огляду на стандарти виконання, які піддаються вимірюванню. Враховуючи безперервність здійснення, цей метод використовують як попереджувальний для управління засіб удосконалення підзвітності та відповідальності у державному секторі.

При цьому гарантування того, що державна чи бюджетна програма досягає поставлених цілей, є питанням внутрішнього управління та контролю. З огляду на це, до головних завдань контролю, який у зарубіжних країнах здійснюється переважно у формі фінансового аудиту, належить підтвердження достовірності та коректності показників фінансової звітності, а також аналіз якості інформації про виконання бюджетних програм.

Віднедавна концепція оцінювання програм стала однією із актуальних тем міжнародних дискусій. Доведено, що оцінювання програм має цілі, які є ідентичними цілям спеціальної форми контролю – аудиту адміністративної діяльності (операційного аудиту), за допомогою якого аналізують зв'язки між цілями, ресурсами та результатами програм.

У різних країнах світу аудит адміністративної діяльності має специфічні особливості, що відповідають різним традиціям організації системи державного управління, масштабам відповідальності аудиторів. Органи аудиту можуть мати більше чи менше свободи залежно від того, якій з функцій аудиту надається перевага. Тому в різних країнах застосовуються різні терміни щодо визначення аудиту адміністративної діяльності. У деяких країнах застосовується термін "аудит відповідності якості до витрачених коштів" (value-for-money audit), в інших – "аудит результативності" (effectiveness audit), аудит "економічності" (efficiency audit). Іноді аудит адміністративної діяльності інтегрований з фінансовим аудитом відповідності, тоді він зветься комплексним аудитом[3].

Результата узагальнення світової практики аудиту адміністративної діяльності, який в різних країнах відповідно має різні традиції, водночас дозволяють розрізнити два основних підходи до його реалізації[4].

Перший підхід – "орієнтація на результати" (results-oriented approach) зосереджується на питаннях: "Якою є виконання програми?", "Які результати очікувалися?", "Які вимоги та цілі були досягнуті?". При цьому недоліки діяльності визначаються як відхилення від норм або критеріїв, а рекомендації спрямовані на їх усунення. За інших умов аналізуються причини виникнення розбіжностей між умовами виконання програми та критеріями, визначеними під час аудиту.

Другий підхід – "орієнтація на проблеми" (problem-oriented approach) стосується запитання "Чи дійсно існують стійкі проблеми та що спричиняє їх виникнення?". Виявлення проблем діяльності (або їх ознаки) є початком аудиту. Такими ознаками можуть бути: зростання витрат внаслідок потреби в більших обсягах ресурсів; стійкий дисбаланс між внесками та цілями; відсутність ясності у розподілі відповідальності між органами виконавчої влади щодо виконання програми; неоднозначність та суперечливість в нормативно-правових документах; тривалі очікування або великі обсяги накопиченої та невиконаної своєчасно роботи; сталий низький рівень компетенції, критика стилю управління, недоліки у механізмі надання послуг та орієнтації на клієнта; велика кількість скарг або заяв від громадськості; індикатори негативних сторонніх ефектів державних програм тощо. Відтак головним завданням цього аудиту стає дослідження стійких проблем та аналіз їх причин з позицій економічності, ефективності та результативності.

У результаті еволюційного розвитку державного фінансового контролю стандартами аудиту INTOSAI було визначено, що повний обсяг державного аудиту реалізується завдяки двом формам контролю:

• фінансовий аудит правильності та відповідності (regularity audit);

• аудит адміністративної діяльності (performance audit)[5].

Глосарієм основних термінів, розробленим Міжнародною організацією вищих контрольних органів (INTOSAI) 1989 року, визначене наступне їх значення[6].

Фінансовий аудит – це форма контролю, яка передбачає дослідження фінансових документів і рахунків об'єкта контролю для того, аби переконатися, що фінансово-господарські операції виконуються відповідно до визначених цілей і бюджету, з дотриманням обмежувальних правил і норм, а також, що вони правильно відображаються в обліку і звітності. Його метою є встановлення відхилень від стандартів використання фінансових і матеріальних ресурсів.

Проте визначити ефективність витрачання фінансових ресурсів за результатами фінансового аудиту не завжди можливо з огляду на те, що критерієм ефективності є рівень досягнення запланованих цілей, який більшою мірою залежить від якості прийнятих управлінських рішень. Фінансовий аудит правильності й відповідності в системі української науки набув рис чітко сформованої теорії, що ж до іншої складової державного контролю – аудиту адміністративної діяльності, то на сьогодні такої чіткої позиції не існує[7]. На відміну від фінансового аудиту, аудит адміністративної діяльності – це форма контролю, за допомогою якого вивчаються процедури прийняття і виконання управлінських рішень з метою досягнення цілей. Аудит адміністративної діяльності передбачає контроль за дотриманням під час здійснення фінансово-господарської діяльності згідно з принципами економічності, ефективності та результативності. Фактично, аудит адміністративної діяльності – це дослідницька робота, що потребує від її виконавця особливих навичок аналітичного та логічного мислення, а також здатності орієнтуватися у галузі державного управління та регіонального адміністрування.

Як зображено на рис. 2.17, основними складовими аудиту адміністративної діяльності є:

• аудит економічності діяльності, здійснюваний згідно з ефективними управлінськими принципами та практикою, а також управлінською стратегією;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державний фінансовий аудит» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аудит державного адміністрування“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ

  • Концепція державного фінансового аудиту та його наукова парадигма

  • Порівняльна характеристика світових систем державного фінансового аудиту

  • Розділ 2. ВИДИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ І ЙОГО МЕТОДОЛОГІЧНЕ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

  • Аудит доцільності τα ефективності виконання бюджетних програм

  • Державний фінансовий аудит діяльності бюджетних установ

  • Державний фінансовий аудит органів державного сектору економіки

  • Аудит державного адміністрування
  • Розділ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ

  • Механізм здійснення державного фінансового аудиту органами ДКРС України

  • Розділ 4. АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ

  • Аналітичне забезпечення аудиту доцільності використання бюджетних коштів

  • Аналітичне забезпечення аудиту ефективності використання бюджетних коштів

  • Розділ 5. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ

  • Впровадження результатів державного фінансового аудиту в управлінні