Становлення інституту аудиту як вищої форми державного фінансового контролю в Україні супроводжується глобалізаційними процесами, що передбачає вибір такої його моделі, яка б відповідала загальній стратегії аудиторської діяльності за Міжнародними стандартами аудиту (MCA), враховувала б специфіку національної економіки та менталітет ринкових відносин кожної країни. Для цього досить корисним буде досвід функціонування аудиту державних фінансів у різних країнах світу.
Зауважимо, що на сьогодні у світі не існує єдиного підходу до проблем організації та проведення аудиту державних фінансів. Організаційна будова вищих органів фінансового контролю вирішується по-різному в кожній із країн, однак виходячи з їх історичного розвитку та впливів політичних систем, можна виділити деякі загальні риси.
Дослідники, які вивчали це питання, визначають дві провідні моделі організації контролю: у країнах з англосаксонською системою права – монократична, а в країнах континентальної системи права – колегіальна структура будови системи контролю.[1] Виділяється ще й третя модель[2] – французька, особливістю якої є наділення державних органів контролю судовими функціями, а автор праці[3] схиляється до думки, що "у розвинених зарубіжних країнах система фінансового контролю в цілому однотипна" через побудову за "майже ідентичними принципами здійснення контролю" та завданнями, що стоять перед контролюючою системою.
На думку І.К. Дрозд, найбільш прийнятним, виходячи з оцінки тенденцій економічного, політичного розвитку держав в їх історичному аспекті, є висновок про схожість рис трьох найбільших моделей організації державного контролю: наполеонівської, вестмінстерської і колегіальної.[4] Такий поділ є найбільш вдалим, тому вимагає більш детального дослідження.
Наполеонівська, або латинська модель характеризується системою визначення відповідності прийнятих виконавчою владою і підзвітними їй організаціями рішень стосовно законів та інструкцій. Організаційна особливість такої моделі – акцент на численність посадових осіб, що мають великий ступінь незалежності на рівні суддів. Для даної моделі характерна судова система побудови державного аудиту. Парламент отримує від органів державного аудиту доповіді та звіти тільки на запит. Така модель поширена у Франції, Бельгії, Португалії, латиноамериканських країнах, країнах Африки, що були французькими та португальськими колоніями. Розглянемо сутність цієї моделі на прикладах Франції та Бельгії.
До особливостей державного аудиту Франції належать: свідоме сприйняття бізнесом необхідності проведення контрольних дій; наявність конституційної та законодавчої можливості контролювати підприємницькі структури, незважаючи на отримання ними бюджетних коштів.
Суд рахунків Франції є незалежним від уряду та парламенту. Разом з Державною радою (юридична рада уряду та вищий судовий орган з адміністративних питань) і Касаційним судом Суд рахунків належить до вищих органів управління і судової системи країни та здійснює контроль за рахунками і управлінням фінансами держави, загальнонаціональних державних установ і підприємств. До підконтрольних об'єктів, яких не багато, належать підприємства першого рангу, підприємства і відомства, розпорядники бюджетних коштів. Основну увагу звертають на аудит консолідованої фінансової звітності, а не на фінансово-господарську діяльність апарату управління. Основне завдання – оцінити фінансову звітність. Суд рахунків як вищий орган державного фінансового контролю затверджує план роботи, контролює будь-які питання без обмежень.
Суд може таємно контролювати рахунки і ведення справ у державних і приватних установах та підприємствах, які отримують фінансову допомогу від держави або від загальнонаціональних державних установ і підприємств. Перевірка для державних підприємств відбувається 1 раз на 3 роки. На основі аудиторського звіту приймається колегіальне судове рішення, після чого вносяться зміни до звіту. Якщо за результатами такого звіту виявляються суттєві порушення, то справа передається до органів правосуддя — фінансового суду, з матеріалами судової справи.
Очолює Суд рахунків генеральний прокурор, який особисто очолює контрольні заходи. Орган є відносно нечисельним, працює близько 400 аудиторів. Члени Суду не є державними службовцями, а є професійними аудиторами. Суд не розглядає приватний аудит, як цілком незалежний, проте використовує звіти приватних аудиторів після їх ретельного дослідження. Якщо виникають сумніви стосовно їх достовірності, то Суд повідомляє про це міністерство юстиції.
Виконавчий контроль у Франції здійснюється фінансовими контролерами бюджетного управління Міністерства економіки, фінансів і промислової політики, бухгалтерами національного рахівництва і та службовцями Генеральної інспекції фінансів (державні контролери). Фінансовий контролер попередньо візує всі документи, до підписання керівником, за яким настають фінансові зобов'язання. Державний контролер – державний аудитор здійснює загальний нагляд за діяльністю державного підприємства і візує стратегічні документи.
Розглянемо особливості функціонування моделі державного аудиту Бельгії. Аудиторський суд Бельгії (далі – АСБ) очолює Рада. Вона складається з 12 членів, яких обирає Парламент терміном на шість років. Суд є незалежним від Уряду і Парламенту, і вирішує сам, як він буде розпоряджатися бюджетними коштами, виділеними для його діяльності. Всі рішення, що приймає Рада, є колегіальними і приймаються погоджено. Члени Ради обираються Палатою Представників Парламенту (Нижня Палата) терміном на 6 років. Суд самостійно затверджує план роботи на відповідний рік. Звіти про свою діяльність АСБ надсилає Парламенту щорічно. У Суді працює близько 300 кваліфікованих аудиторів, з яких 50 є начальниками управлінь.
Виконання функцій Суду щодо бюджету можна поділити на три етапи бюджетного циклу. На етапі підготовки бюджету Суд робить доповіді Парламенту зі своїми зауваженнями щодо бюджетних пропозицій, а відповідні Міністерства повинні відреагувати на зауваження Суду. Під час прийняття бюджету Суд контролює всі фінансові зобов'язання і платежі. Наприкінці бюджетного періоду Суд робить звіт, про результати виконання бюджету, враховуючи рівень державного боргу, прострочені зобов'язання і заборгованості. До обов'язків Суду не входить розслідування порушень. Однак, якщо внаслідок своїх розслідувань Суд виявив обставини, що викликають підозру, то справу передають до Державної прокуратури.
Сфера впливу Суду розповсюджується на всі установи та відомства федерального і регіонального рівнів, а також на підпорядковані їм державні організації і підприємства.
Основними завданнями АСБ є контроль та аудит за використанням бюджетних коштів. Раніше, більше уваги приділялося законності видатків та відсутності зловживань. Сьогодні – аудиту діяльності.
Вестмінстерська модель надає пріоритет гласності, а тому генеральний аудитор має повноваження доповідати в парламенті, використовуючи для підготовки доповідей великий штат професійних аудиторів. Наголос у результатах роботи робиться на фінансовий стан і фінансові операції посадових осіб, менше уваги – на додержання норм і знаходження відхилень. Основна увага у звітах приділяється ефективності, доцільності та раціональності. Доповіді подаються із зауваженнями та термінами їх виконання. Країни, що використовують цю модель – Англія, Канада, Ірландія, Ісландія, Шотландія.
Генеральний аудитор несе персональну відповідальність за пильність своєї служби, тому колегіальність також є характерною для цієї моделі.
Відносно особливостей моделі державного аудиту, що функціонує у Великобританії слід зазначити про таке. Незалежність Національного управління аудиту забезпечується тим, що управління отримує кошти, необхідні для роботи офісу не від Уряду, а через представлення річного бюджету безпосередньо Палаті Громад Парламенту. Ніхто не може вказувати Управлінню, як воно повинно виконувати свої обов'язки. У рамках затвердженого бюджету Національного управління аудиту абсолютно вільне вирішувати, скільки працівників треба найняти і скільки їм платити.
Структура Національного управління аудиту є ієрархічною. На чолі її стоїть Генеральний аудитор, що відповідає за всі найважливіші рішення. Генеральний аудитор призначається Королевою Великобританії та може бути звільнений за її бажанням. Пропозицію щодо призначення Генерального аудитора подає Парламент. До Парламенту кандидатуру подає Прем'єр-міністр за погодженням з Комітетом Державних Рахунків. Генеральний аудитор сам призначає своїх працівників і визначає їхню заробітну плату.
Кожне міністерство, крім Міністра, який є політичною фігурою і призначається Урядом, має Головного державного службовця. Після призначення Міністра, Мінфін дає Головному державному службовцю міністерства Меморандум про його обов'язки щодо ефективності фінансового менеджменту; бухгалтерського обліку; внутрішнього контролю. Головний державний службовець несе відповідальність за роботу Міністерства перед Парламентським Комітетом Державних Рахунків. Штат налічує 750 осіб, з яких 600 аудиторів. З 600 аудиторів 400 – здійснюють фінансовий аудит; 200 – аудит діяльності. 75% аудиторів Національного аудиторського офісу мають сертифікати бухгалтерів. Інші — це обслуговуючий персонал (спеціалісти з комп'ютерного обслуговування; секретарі тощо).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державний фінансовий аудит» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Порівняльна характеристика світових систем державного фінансового аудиту“ на сторінці 1. Приємного читання.
