Рис. 1.10. Етапи та стадії державного фінансового аудиту
На першому етапі фінансового аудиту здійснюється планування, завданням якого є вибір конкретних тем і об'єктів контролю на черговий рік та підготовка програми проведення перевірки. Вибір тем і об'єктів аудиту на черговий рік здійснюється на основі стратегічного (перспективного) плану роботи органу фінансового контролю, який визначає потенційні сфери контролю на п'ять років. На основі стратегічного (перспективного) плану розробляється річний план перевірок і одночасно вносяться доповнення і уточнення до стратегічного плану на наступний п'ятирічний термін. На цьому ж етапі розробляється програма проведення аудиту на основі попереднього вивчення об'єктів перевірки, за результатами якого визначаються цілі та питання перевірки, критерії відповідності використання бюджетних ресурсів та методи її проведения. Складається робочий план проведення перевірки, в якому визначаються конкретні завдання членам групи перевіряючих відповідно до програми перевірки.
Рис. 1.11. Процедури державного фінансового аудиту
На другому етапі здійснюється збір інформації і фактичних даних, складаються документи, в яких зазначаються результати перевірки, і на їх основі здійснюється підготовка висновків та рекомендацій.
Завершується фінансовий аудит підготовкою та затвердженням звіту (або іншого звітного документа – акта, довідки, висновку і т. ін.) про його результати. Після затвердження звіт про результати фінансового аудиту доводиться до зацікавлених користувачів та здійснюється перевірка прийнятих заходів за результатами аудиту.
Організація фінансового аудиту, і це необхідно враховувати при плануванні, може потребувати проведення різних, іноді значних за обсягом процедур, витрат часу та ресурсів. Це обумовлено тим, що вибір тем і об'єктів, їх попереднє дослідження, особливості формування інформаційної бази можуть потребувати достатньої інформації та вивчення великого обсягу документів і матеріалів. Крім того, в процесі фінансового аудиту застосовуються різноманітні аналітичні та оціночні методи та процедури, здійснюються опитування та анкетування, які потребують ретельної підготовки і значних затрат часу. Отже, фінансовий аудит за всіма основними параметрами контрольного заходу має складну методологію проведення.
Розробка концептуальних засад державного фінансового аудиту в системі державного управління розподілом і використанням бюджетних ресурсів є необхідною умовою забезпечення економічності, дієвості та результативності використання бюджетних ресурсів та державної власності.
Державний фінансовий аудит не може бути ефективним сам по собі, він безпосередньо залежить від рівня розвитку суспільства та органів державної влади. Він є результатом необхідності суспільства ефективно використовувати суспільне майно та давати персональну оцінку безпосереднім розпорядникам цього майна. Це вмонтований механізм управління, який відповідає організації використання державного майна в цілому, і розвивається з розвитком системи державного та комунального майна, є результатом розвитку.
На сучасному історичному етапі розвитку економіки системи ДФА трансформується відповідно до трансформації економіки від адміністративно-командної до ринкової. Аналогічно і ДФА як метод державного управління пристосовується до ринкових умов, прагне замінити традиційні для адміністративно-командної економіки методи контролю (перевірки, ревізії) на ринкові (державний аудит).
На сьогодні, базуючись на конституційних засадах державного устрою, управління й контролю, з-поміж контролюючих та наглядових органів в окрему групу виділяють суб'єкти державного фінансового контролю спеціальної компетенції, до яких належать Рахункова палата, органи державної контрольно-ревізійної служби та підрозділи внутрішнього контролю й аудиту органів державного управління, а також Рахункова палата Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Спробуємо проаналізувати стан та перспективи розвитку системи державного фінансового аудиту. Аналіз охопив дві його ланки – парламентський та урядовий. Необхідність існування двох незалежних одна від одної стуктур державного фінансового контролю випливає із самої сутності демократичного устрою, який базується на розподілі повноважень між різними гілками влади і їх відносною самостійністю. Крім спеціальних органів, у різних обсягах та формах державний фінансовий контроль здійснюється практично всіма органами державного управління. Лише в цій сукупності складається цілісна система державного фінансового контролю.
Виходячи з аналізу сучасного стану системи державного фінансового контролю, пропонуємо модель державного фінансового контролю, яка б виключала дублювання контрольних функцій в органах виконавчої влади. Наша модель державного фінансового контролю в державному управлінні повинна складатись із трьох рівнів: вищий (конституційний), перший (урядовий) та другий (відомчий) (рис. 1.12).
Рис. 1.12. Модель трирівневої системи державного фінансового контролю в державному управлінні
Оскільки урядовий фінансовий контроль при будь-якому статусі контрольного органу все одно залишається внутрішнім, немає необхідності виділяти цю службу в окремий орган виконавчої влади. Для створення цілісної системи спеціалізованого державного фінансового контролю у системі виконавчої влади доцільно закріплення за Міністерством фінансів України статусу головного органу фінансового контролю у системі виконавчої влади. Це дасть змогу спрямовувати і координувати діяльність щодо здійснення дієвого й ефективного фінансового контролю у системі виконавчої влади.
Розкриваючи сутність поданої моделі, ми виходимо з того, що на вищому (конституційному) рівні Рахунковою палатою та регіональними рахунковими палатами повинен здійснюватися зовнішній (незалежний) державний аудит для забезпечення контролю державних фінансів і майна. На першому (урядовому) рівні необхідно здійснювати нагляд за станом реформування системи державного внутрішнього контролю, здійснювати гармонізацію системи внутрішнього аудиту і внутрішнього контролю, забезпечувати комунікаційний зв'язок між органами внутрішньосистемного державного аудиту та внутрішнього контролю, з одного боку, та Рахунковою палатою і регіональними рахунковими палатами, з іншого, виконавцем повинно бути або Міністерство фінансів України, або Головне контрольно-ревізійне управління України. Для забезпечення контролю за державними корпоративними фінансами і майном на другому (відомчому) рівні пропонується передбачити відповідні механізми внутрішнього аудиту та внутрішнього контролю ж у системі органів управління державного сектору, так і в системі органів місцевого самоврядування та підпорядкованих їм підприємствах і організаціях.
Виходячи з нових завдань, доцільно умовно поділити і рівні відповідальності кожної ланки системи державного фінансового контролю в державному управлінні, які групуються за видами аудиту: оцінювання господарської діяльності, фінансової звітності та бюджетних програм здійснюються через фінансовий аудит, а оцінювання державних програм, державного управління та державної політики реалізуються шляхом аудиту адміністративної діяльності.
Для упорядкування меж компетенції органів державного аудиту необхідно окреслити діяльність кожної ланки системи відповідним рівнем відповідальності: 1) органи внутрішнього контролю здійснюють оцінювання фінансової звітності та правомірності проведених операцій; 2) підрозділи внутрішнього аудиту здійснюють оцінювання господарської діяльності, фінансової звітності та системи внутрішнього контролю; 3) органи незалежного державного аудиту виконують оцінювання господарської діяльності, фінансової звітності, бюджетних та державних програм, державного управління й державної політики. Тобто в системі пріоритетів Рахункової палати є проведення експертно-аналітичних функції, а в органах виконавчої влади контрольно-ревізійних.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державний фінансовий аудит» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Концепція державного фінансового аудиту та його наукова парадигма“ на сторінці 8. Приємного читання.
