Розділ «3.3. Методика організації та проведення державного аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ України»

- аналіз встановлених правил свідчить про їх формальність, не-врахування специфіки діяльності бюджетної установи чи наявності ризиків, внаслідок чого важко попередити, виявити та виправити помилки, неможливо попередити та виявити факти обману, правила не забезпечують досягнення мети;

- аудиторськими процедурами виявлено, що встановлені правила фактично не виконуються або виконуються формально тощо.

1)визначає суттєвість ризиків;

Межа суттєвого в об'єкті аудиту - це максимально припустимий розмір помилкової суми, яка може бути показана у звітах, що оприлюднюються, і розглядається як несуттєва (не вводить користувачів фінансової звітності в оману). Оцінка того, що є суттєвим, - справа професійного судження аудитора. Конкретних вказівок про межу суттєвого не містять ні Міжнародні стандарти аудиту, ні Національні нормативи аудиту. При плануванні з метою виявлення перекручень і помилок аудитор приблизно визначає суттєве за операціями.

Оцінка суттєвого може бути:

- абсолютною (застосовується дуже рідко);

- відносною (у відсотках до визначених показників звітності). Існує два підходи до визначення суттєвого:

- індуктивний - визначається суттєве для кожного рахунку, потім робиться оцінка загального суттєвого;

- дедуктивний - визначається суттєве для фінансового звіту в цілому, а потім плануються перевірки кожного рахунку.

При іншому підході виключається ситуація, коли сума оцінки суттєвого за окремими рахунками перевищує припустиму величину помилок для балансу та інших звітів.

При оцінці суттєвого визначаються його рамки (у межах від 0,5 до 2 % відповідних обсягів), однак враховуються не тільки кількісні, а й якісні критерії.

Аудиторський ризик складається з трьох елементів:

- природний (невід'ємний, вроджений, власний, діловий) ризик - вірогідність помилок в обліку, які залежать від характеру самої операції або її виду, це ризик того, що бухгалтерський облік і фінансова звітність установи містять недостовірну інформацію;

-ризик контролю (системи контролю) - вірогідність того, що внутрігосподарський контроль бюджетної установи може не попередити виникнення суттєвої помилки або не виявити її;

-ризик невиявлення - вірогідність того, що аудитор не виявить суттєвих помилок, які не виправив внутрішній контроль.

Природний ризик і ризик контролю є об'єктивними, вони існують незалежно від аудиту. Завдання аудитора полягає в тому, щоб дати їм оцінку і провести процедури для одержання прийнятного рівня ризику невиявлення, щоб зменшити загальний аудиторський ризик.

У міжнародній практиці широко застосовується така модель прийнятного аудиторського ризику:

ПАР = ПР х РК х РН,

де: ПАР - прийнятний аудиторський ризик, ПР - природний ризик, РК - ризик контролю, РН - ризик невиявлення.

Отже, чим суттєвішими є природний ризик та ризик контролю, тим більше аудитор має прагнути до зменшення ризику невиявлення - тобто збільшувати обсяг детальних тестів.