Розділ «Тема 1. Сутність та предмет аудиту»

ННА 18 - Аудит облікових оцінок; ННА 19 - Споріднені сторони; ННА 20 - Події, що мають істотний вплив на аудиторський звіт і відбуваються після укладення фінансової звітності підприємства та аудиторського висновку; ННА 21 - Концепція діючого підприємства; ННА 22 - Інформація, що надається аудиторові керівництвом підприємства); Використання роботи інших фахівців (ННА 23 - Використання результатів роботи іншого аудитора; ННА 24 - Врахування роботи фахівця внутрішнього аудиту; ННА 25 - Залучення експертів); Аудиторські висновки та звіти (ННА 26 - Аудиторській висновок, ННА 27 - Інша інформація в документах, що стосуються перевіреної аудитором фінансової звітності підприємства); Окремі вимоги до аудиторських висновків та звітів (ННА 28 - Аудиторські висновки спеціального призначення; ННА 29 - Оцінка перспективної фінансової інформації); Нормативи, які регулюють спеціальні умови проведення аудиту (ННА 30 - Використання комп'ютерів в галузі аудиту, ННА 31 - Вплив системи електронної обробки даних на оцінку системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, ННА 32 - Оцінка властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю, їх вплив на незалежні процедури аудиторської перевірки). Був одночасно оприлюднений і Кодекс професійної етики аудиторів України, який включав у себе такі важливі розділи, як : основні засади етики аудитора, об'єктивність, вирішення етичних конфліктів, професійна компетентність, конфіденційність, податкова практика, закордонна діяльність, самореклама, незалежність, оплата за угодою і комісійні, несумісна з практикою аудиторів діяльність, грошові суми клієнтів, відносини з іншими аудиторами, реклама і пропозиція послуг.

Зміст Національних нормативів аудиту відображав і певні проблеми, що виявлялися у ході становлення професії. Так в ННА застосовувався термін "гарантія", що скоріше було не тільки невірним перекладом з англійської терміну "впевненість", а відображало вимогу замовників аудиту, які очікували певних гарантій по результатам аудиторських перевірок.

Намагання впливати на аудиторів приводило до того, що один і той же замовник укладав угоду на перевірку по черзі з різними аудиторськими фірмами (особливо при конфліктах між власниками підприємства) що приводило до того, що наступний аудитор перевіряв висновок попередника. Тому в ННА 2 - "Основні вимоги до аудиту" з'явилося два важливих пункти, які відсутні у стандартах аудиту МФБ, а саме : п. 20, за яким аудиторові заборонялося складати офіційний висновок про якість аудиторської перевірки іншим аудитором, та п. 21, який забороняв аудиторові висловлювати думку в аудиторському висновку або у аудиторському звіті стосовно фактів чи подій, сутність яких визначається карним або адміністративними Кодексами України. Таке визначення та оцінка визнавалася прерогативою судових органів.

Національні нормативи аудиту використовувалися вітчизняними незалежними аудиторами з 1999 до 2001 року, коли АПУ отримала від МФБ дозвіл на переклад стандартів МФБ, які були оприлюднені під назвою "Стандарти аудиту та етики. Видання МФБ 2001 р." та рекомендувалися АПУ до застосування в аудиторській практиці країни. Видання складалося з 40 стандартів та 14 Положень з міжнародної практики аудиту. В цих стандартах вже не застосовувався термін "аудиторська гарантія" а було використано термін "впевненість". З'явилися стандарти по спеціалізованим сферам та супутнім послугам. Вперше наведено процедури міжбанківського підтвердження та надано опис дій аудиторів в умовах використання інформаційних комп'ютерних технологій, розгляду питань, пов'язаних з охороною довкілля та аудиторською перевіркою похідних фінансових інструментів. Стандарт № 240А - "Шахрайство та помилки" доповнився стандартом 240 - "Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства та помилок під час перевірки фінансових звітів". З'явився стандарт 260 "Повідомлення інформації з питань аудиторської перевірки вищому управлінському персоналу" та стандарт 580 - "Пояснення управлінського персоналу", були ширше розписані аудиторські процедури, дано опис перевірки порівнюваних даних (стандарт 710) та інші суттєві редакційні та змістовні зміни і доповнення. Цікаво, що стандарти з аудиту МФБ, які почали називатися міжнародними стандартами (МСА), існували поряд з національними нормативами аудиту (ННА), бо останні не було ані скасовано а ні призупинено їхню дію. У 2003 році АПУ прийняла рішення про застосування в Україні Стандартів аудиту та етики Міжнародної Федерації Бухгалтерів в якості Національних стандартів аудиту, офіційно відмінила дію Національних нормативів України з аудиту та Кодекс етики аудитора України і в 2004 році оприлюднила стандарти МФБ вже як національні.

В зв'язку з тим, що МФБ постійно вносить зміни у стандарти обліку та аудиту, УПУ .

У 2006 році видала новітню редакцію професійних стандартів, яка називалася "Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики" (див. рис. 1.6). Дещо змінилася як редакція, так і структура Кодексу професійної етики.

Взагалі міжнародні (а тепер вже і національні українські) стандарти аудиту висвітлюють та регулюють базові питання професійної аудиторської діяльності. При цьому ці питання пов'язані не тільки з процедурами надання послуг, а і з потенційним їх результатом для іміджу професії у суспільстві, або простіше кажучи - якістю та незалежністю аудиторів.

На сьогодні стандарти аудиту включають безпосередньо одну Концептуальну основу, 43 стандарти та 15 положень з аудиторської практики.

На сьогодні структура Кодексу професійної етики включає наступні елементи:

■ Громадські інтереси. Визнається, що характерною рисою аудиту як професії є прийняття відповідальності перед громадськістю

■ Цілі. Аудит повинен задовольняти чотири основні потреби : довіра, професіоналізм, якість послуг, конфіденційність.

■ Фундаментальні принципи. Чесність, об'єктивність, професійна компетентність, конфіденційність, професійна поведінка, застосування технічних стандартів.

Рис. 1.6. Структура стандартів, виданих Радою з міжнародних стандартів аудиту та надання впевненості (видання 2006 р.)

■ Чесність та об'єктивність.

■ Розв'язання етичних конфліктів.

■ Професійна компетентність.

■ Конфіденційність.

■ Податкова практика.

■ Міжнародна діяльність.

■ Оприлюднення інформації.