Передумови створення системи фінансового моніторингу в Україні
У сучасних умовах створення та ефективне функціонування повномасштабної системи протидії легалізації злочинних доходів та фінансуванню тероризму є питанням національної безпеки кожної держави. У більшості країн СНД, у тому числі й в Україні, ця система отримала назву системи фінансового моніторингу.
Взагалі, використання терміну "моніторинг" (лат. monitor — той, хто попереджує), що розумівся як система безперервного спостереження, вимірювання та оцінки стану навколишнього середовища, бере свій початок зі Стокгольмської конференції ООН 1972 року з навколишнього середовища. Проте у короткі строки це поняття вийшло за рамки виключно екології, й у наш час входить до понятійного апарату різних сфер діяльності. У західних країнах фінансовий моніторинг найчастіше розуміється як спостереження та аналіз фінансових показників, фінансових потоків, виконання бюджетів, тобто є найбільш наближеним до поняття фінансового контролю.
По відношенню до створення системи протидії відмиванню злочинних доходів та фінансуванню тероризму, термін "фінансовий моніторинг" набув поширення з початку століття. Застосований у цьому сенсі, він має російське походження й вперше був офіційно використаний наприкінці 2001 року як складова назви уповноваженого органу Російської Федерації з протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, — Комітету фінансового моніторингу.
Згідно з новою редакцією Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму", фінансовий моніторинг — це сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу. Отже, цей термін визначається з точки зору його складових елементів, які у подальшому отримують відповідне тлумачення.
У науковій та навчальній літературі можна зустріти такі визначення фінансового моніторингу:
• нормативно-правовий комплекс превентивних заходів, спрямованих на недопущення використання фінансової системи для легалізації (відмивання) тіньових доходів і капіталів;
• сукупність заходів суб'єктів фінансового моніторингу з метою виявлення, аналізу та перевірки інформації про фінансові операції на предмет віднесення їх до таких, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів незаконного походження, для передання її правоохоронним органам;
• специфічний різновид державного фінансового контролю, який проводять уповноважені державні органи та установи, що обслуговують здійснення фінансових операцій, відстежують і фіксують фінансові операції, які відповідають визначеним законом критеріям сумнівності, аналізують одержану інформацію про сумнівні операції з метою виявлення схем та механізмів легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму.
Вибір державою тих або інших адміністративних засобів боротьби з відмиванням грошей обумовлений, насамперед, особливостями системи управління у цілому. Втім, для повноцінного функціонування системи фінансового моніторингу необхідні ґрунтовні законодавчі підвалини, які, у тому числі, повинні встановлювати чіткий розподіл повноважень між учасниками цієї системи.
Необхідно зазначити, що у нашій державі законодавча база у сфері боротьби з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, створювалася поступово. Якщо системи протидії у зарубіжних країнах та на міжнародному рівні почали формуватися ще на початку 1980-х років, то першими кроками України у цьому напрямі стало приєднання у 1991 році до Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин та прийняття у 1995 році Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними".
У середині 1990-х років, з набуттям Україною членства у Раді Європи, було розпочато процес приєднання до основних європейських конвенцій з питань кримінального судочинства, зокрема, Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах. Так, у грудні 1997 року було прийнято Закон "Про ратифікацію Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом. 1990 рік", який передбачав відповідальність за легалізацію незаконно отриманих доходів незалежно від джерела їх походження. Відповідно, до нового Кримінального Кодексу України, що набрав чинності у 2001 році, була введена стаття, яка містила відповідальність за відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом.
Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з приховуванням неоподаткованих доходів, а також відмиванням доходів, одержаних незаконним шляхом" від 22 червня 2000 р. мав на меті посилення боротьби з приховуванням неоподаткованих доходів, незаконним переміщенням за кордон неоподаткованих капіталів, легалізацією незаконних доходів. Для цього передбачалося зобов'язати Державну податкову адміністрацію України забезпечувати виявлення фактів маскування незаконного походження доходів, виявлення їх справжнього характеру і джерел, місцезнаходження і переміщення, розміщення, використання, в тому числі, для здійснення підприємницької діяльності, розрахункових і кредитних операцій.
Увага питанням організації боротьби з відмиванням грошей також приділялася у схваленій Указом Президента України від 14 вересня 2000 р. Програмі інтеграції України до ЄС. Зокрема, у документі визначалися короткострокові (2000—2001 рр.), середньострокові (2002—2003 рр.) та довгострокові (2004—2007 рр.) пріоритети у цій сфері. Останні полягали у вивченні та імплементації міжнародних рекомендацій з питань запобігання відмиванню грошей, а саме — Сорока рекомендацій РАТЬ7, документів відповідних комітетів Ради Європи, Міжнародної конференції ООН з попередження відмивання грошей і використання прибутків від злочинної діяльності та боротьби з ними (Італія, червень 1992р.) щодо:
• оптимізації доступу правоохоронних органів до інформації про діяльність фінансових установ;
• визнання відмивання злочинних прибутків (гроші, майно, цінні папери тощо) кримінально карними діяннями;
• застосування для фінансових установ правила "знай свого клієнта";
• звуження практики конфіскації активів і можливості застосування таких тимчасових заходів, як заморожування або арешт активів, не тільки до прибутків від наркотиків, айв інших випадках, пов'язаних з відмиванням грошей.
Із прийняттям 28 серпня 2001 р. спільної постанови Кабінету Міністрів України та Національного Банку України "Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей" № 1124 згадані рекомендації стали, по суті, частиною правової бази нашої держави.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація фінансового моніторингу в банках» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ В УКРАЇНІ“ на сторінці 1. Приємного читання.
