ТИПОЛОГІЇ ВІДМИВАННЯ "БРУДНИХ" ГРОШЕЙ НА МІЖНАРОДНОМУ ТА НАЦІОНАЛЬНОМУ РІВНЯХ

Організація фінансового моніторингу в банках


Сутність процесу відмивання грошей, одержаних злочинним шляхом


Термін "відмивання (легалізація) грошей" почав широко використовуватися у 1980-х рр. у США стосовно доходів від наркобізнесу, а сьогодні позначає процес перетворення будь-яких нелегально отриманих грошей у легальні доходи. Адекватне розуміння цього поняття є нагальною потребою, оскільки його відсутність знижує ефективність боротьби з легалізацією злочинних доходів, спричиняє виникнення багатьох проблем стосовно вибору методів та засобів протидії, організаційних й правових форм їх реалізації та використання. Вже запропоновано багато визначень сутності відмивання грошей, хоча й досі не існує єдиного трактування цього терміну, яке б використовувалося як у міжнародних документах, так і у законодавстві окремих держав.

Зокрема, президентська комісія США з організованої злочинності використовувала у 1984 році таке формулювання: "Відмивання грошей — процес, за якого приховується існування, незаконне походження або незаконне використання доходів, й потім ці доходи маскуються таким чином, щоб вони здавалися законними" [67, с. 7].

Суттєвий вплив на розвиток "антивідмивного" законодавства західних країн мало прийняття Віденської конвенції ООН "Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин" від 19 грудня 1988 року. У ній ще не використовувався сам термін "відмивання доходів", проте був наведений докладний перелік таких дій й розкривався їх зміст, а також передбачалася криміналізація цих дій стосовно доходів, отриманих від незаконного обігу наркотиків.

Згідно зі ст. З Конвенції, під легалізацією доходів від злочинної діяльності слід розуміти:

• конверсію або переведення власності, якщо відомо, що така власність отримана у результаті будь-якого правопорушення або правопорушень, або внаслідок участі у такому правопорушенні або правопорушеннях, з метою приховування або утаювання незаконного джерела власності або з метою надання допомога будь-якій особі, що бере участь у скоєнні такого правопорушення або правопорушень, з тим, щоб вона могла ухилитися від відповідальності за свої дії;

• приховування або утаювання справжнього характеру, джерела, місцезнаходження, способу розпорядження, переміщення, справжніх прав щодо власності або її приналежності, якщо відомо, що така власність отримана у результаті правопорушення або правопорушень, або у результаті участі в такому правопорушенні або правопорушеннях;

• придбання, володіння або використання власності, якщо на момент її отримання було відомо, що така власність отримана у результаті правопорушення або правопорушень, або внаслідок участі у такому правопорушенні або правопорушеннях;

• участь, причетність або вступ до злочинної змови з метою скоєння будь-якого правопорушення або правопорушень, наведених вище, спроби скоїти таке правопорушення або такі правопорушення, а також пособництво, підбурювання, сприяння або надання порад при їх здійсненні.

Доцільно зазначити, що Віденська конвенція ООН 1988 року визнавала злочином відмивання грошей, отриманих від незаконного обігу наркотиків. У той же час розвиток організованої злочинності призвів до зростання доходів злочинних організацій, одержуваних з інших сфер діяльності. Частина цих доходів також стала піддаватися легалізації, а потім інвестуватися у легальну економіку. Тому Конвенція Ради Європи № 141 "Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом" від 8 листопада 1990 р. (Страсбурзька конвенція) визнала злочином дії, пов'язані з відмиванням грошей, що отримуються не тільки від наркобізнесу, але й від інших видів злочинної діяльності.

Страсбурзька конвенція стала першою багатосторонньою угодою, присвяченою виключно проблемі боротьби з відмиванням злочинних доходів. Стаття 1 Конвенції містить базове визначення "основного правопорушення" (або "предикативного злочину"), що означає будь-який кримінальний злочин, внаслідок якого були одержані доходи, котрі можуть стати об'єктом відмивання. При цьому під "доходами" розуміється будь-яка економічна вигода, набута злочинним шляхом. Вона може складатися з власності будь-якого виду, у тому числі — матеріальної власності або власності, вираженої у правах, рухомого чи нерухомого майна, правових документів або документів, які підтверджують право на таку власність або частку у ній

Стаття 6 Страсбурзької конвенції визначає перелік правопорушень, що підпадають під поняття "відмивання коштів". Втім, цей перелік за змістом фактично співпадає з положеннями Віденської конвенції.

Відмінності в "антивідмивному" законодавстві окремих країн стосуються визначення переліку діянь, які є джерелом походження злочинних коштів, що можуть бути легалізовані. Такими джерелами можуть визнаватися:

• злочини (будь-які, передбачені кримінальним законодавством);

• злочини, що є типовими для організованої злочинності;

• правопорушення;

• злочини та правопорушення, пов'язані з незаконним обігом наркотиків.

Зокрема, у США у 1986 році був ухвалений Закон про контроль за відмиванням коштів, в якому джерелами походження "брудних" грошей, крім незаконних операцій з наркотиками, називалися такі злочини, як шахрайство, вимагання, розтрата державних коштів, контрабанда, кіднепінг (викрадення людей з метою одержання викупу), торгівля людьми, сексуальна експлуатація та ін. Злочинцем вважалася особа, яка вчинила кримінальний злочин, використала або намагалася використати надходження від злочинної діяльності у фінансовій операції з метою подовжити незаконну діяльність, або була залучена до заходів щодо маскування або приховування місцезнаходження, джерел, прав власності зазначених коштів або управлінням ними.

При цьому термін "операція" розумівся як придбання, продаж, позика, застава, дарування, переміщення, доставка або інше відчуження, а по відношенню до фінансових інститутів — розміщення на депозит, зняття з рахунку, переказ між рахунками, обмін валюти, надання кредиту, придбання чи продаж акцій, облігацій, депозитних сертифікатів чи інших грошових інструментів, використання банківських сейфових комірок або будь-які інші платежі, перекази чи доставка будь-яким способом через або до фінансового інституту [63].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація фінансового моніторингу в банках» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТИПОЛОГІЇ ВІДМИВАННЯ "БРУДНИХ" ГРОШЕЙ НА МІЖНАРОДНОМУ ТА НАЦІОНАЛЬНОМУ РІВНЯХ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД І СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ДОХОДІВ І ФІНАНСУВАННЮ ТЕРОРИЗМУ

  • Створення та діяльність Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (FATF)

  • Зміст та міжнародне значення Рекомендацій FATF

  • Міжнародні організації у сфері протидії легалізації коштів та фінансуванню тероризму й участь у них України

  • Зарубіжний досвід формування правових основ боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму

  • ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ В УКРАЇНІ

  • Суб'єкти первинного фінансового моніторингу та основні завдання їх діяльності

  • Повноваження суб'єктів державного фінансового моніторингу

  • Державна служба фінансового моніторингу України

  • Термінологічний словник

  • ТИПОЛОГІЇ ВІДМИВАННЯ "БРУДНИХ" ГРОШЕЙ НА МІЖНАРОДНОМУ ТА НАЦІОНАЛЬНОМУ РІВНЯХ
  • Стадії та інструменти легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом

  • Типові схеми відмивання коштів у міжнародній практиці

  • Типології легалізації злочинних коштів в Україні

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ УКРАЇНИ

  • Статус та повноваження працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу

  • Внутрішні документи банку з питань здійснення фінансового моніторингу

  • Система управління ризиками легалізації кримінальних доходів та фінансування тероризму

  • Контроль за здійсненням банками фінансового моніторингу з боку Національного банку України

  • ПРОВЕДЕННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЇ КЛІЄНТІВ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ

  • Загальні основи проведення ідентифікації клієнтів банківськими установами

  • Порядок проведення ідентифікації клієнтів — фізичних осіб

  • Порядок проведення ідентифікації клієнтів-юридичних осіб

  • Особливості проведення ідентифікації дистанційних клієнтів

  • Встановлення осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності

  • Термінологічний словник

  • ПОРЯДОК ВИЯВЛЕННЯ, РЕЄСТРАЦІЇ ТА ПЕРЕДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ФІНАНСОВОМУ МОНІТОРИНГУ

  • Порядок аналізу, виявлення та реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу

  • Порядок надання банками інформації Держфінмоніторингу України

  • Порядок зупинення банками певних видів фінансових операцій

  • Термінологічний словник