Зарубіжний досвід формування правових основ боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму

Організація фінансового моніторингу в банках

Легалізація коштів є комплексною проблемою, що включає питання розробки відповідного законодавства та його реалізації у правозастосовній практиці, певні адміністративні рамки, моральні аспекти. Механізми відмивання надзвичайно різноманітні й охоплюють різні за характером операції. Це суттєво ускладнює регулювання даної проблеми на основі одного законодавчого акта. Тому у багатьох країнах існує ціла система законів та підзаконних актів, що регулюють питання ПВК/ФТ. До числа таких правових актів відносяться закони, що визначають питання фінансового, банківського, митного регулювання, правила та порядок ліцензування й реєстрації компаній, ті чи інші аспекти секретності та ін. Законодавство кожної країни у сфері ПВК/ФТ має свою специфіку, але у ньому відображені основні принципи та вимоги, які є загальними для більшості країн.

Крім того, у багатьох державах існують закони так званого "парасолькового" типу, тобто ті, що спеціально регулюють основні аспекти даної проблеми і виступають своєрідним каркасом правових заходів у боротьбі з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму. У країнах з розвинутою правовою системою, які надають великого значення боротьбі з організованою злочинністю, таких законів може бути декілька. Найбільш яскравим прикладом у цьому випадку є Сполучені Штати Америки.

Правову базу боротьби з легалізацією кримінальних доходів у США становлять два рівня законодавчих актів — федеральні закони та закони штатів. До числа федеральних законів відносяться, насамперед, Закон про банківські записи та звітність з міжнародних операцій, що отримав скорочену назву Закону про банківську таємницю (1970 р.) та Закон про контроль за відмиванням коштів (1986 р.).

Передумовою прийняття першого закону стало визнання наприкінці 1960-х років Конгресом США того факту, що готівка слугує важливим засобом проведення злочинних операцій. Закон про банківську таємницю вимагає від приватних осіб, банків та інших фінансових установ звітування про всі готівкові операції на суму понад 10 тис доларів США, належної ідентифікації осіб, що здійснюють такі трансакції, та збереження всіх документів, що стосуються цих операцій. Вимоги щодо декларування відповідних сум висуваються до переміщення або переказування валюти та інших грошових інструментів через кордони Сполучених Штатів Америки.

Закон про контроль за відмиванням коштів визнав легалізацію доходів кримінальним злочином, а також запровадив цивільну та кримінальну відповідальність за порушення вимог Закону про банківську таємницю. Крім того, він заборонив структурування операцій для уникнення обов'язкової звітності та зобов'язав банки запровадити внутрішні процедури для забезпечення належного виконання зазначеного закону.

У1994 році у США був прийнятий Закон про попередження відмивання коштів, який вимагав від банківських установ запровадження навчання та перевірки знань працівників у сфері протидії легалізації злочинних доходів, а також вдосконалення механізму передачі справ до відповідних правоохоронних органів. Поряд з цим, у законі містилися вимоги щодо обов'язкової реєстрації всіх організацій, що надають послуги, пов'язані з грошима, та рекомендації штатам щодо прийняття відносно цих установ уніфікованого законодавства.

Після терористичних актів 11 вересня 2001 року у Сполучених Штатах був ухвалений Закон про об'єднання та зміцнення Америки шляхом створення відповідних механізмів для обмеження, запобігання та припинення тероризму, відомий як USA Patriot Act. Цим законом фінансування тероризму було визнано кримінальним злочином. Вимоги законодавства у сфері ПВК/ФТ було розповсюджено на всі види фінансових установ, від яких вимагалося запровадження ще більш ретельних процедур ідентифікації клієнтів. Було також вдосконалено механізм інформаційного обміну між фінансовими інститутами та урядовими структурами, насамперед, підрозділом фінансової розвідки Fin CEN.

У законодавстві Японії до недавнього часу були врегульовані лише питання, що стосувалися відмивання коштів, отриманих від незаконної торгівлі наркотиками. Ці питання унормовувалися у Законі про спеціальні винятки із закону про контроль за наркотичними засобами та психотропними речовинами (1991 p.), що отримав скорочену назву Закон про боротьбу з наркотиками. У 1998 році його положення були імплементовані до Основних принципів нагляду за фінансовими інститутами, розроблених утвореним у цьому ж році Агентством фінансового нагляду (з 2000 р. — Агентство фінансових послуг). Одночасно поправка до Закону про валютний обмін та зовнішню торгівлю зобов'язала банки та валютообмінних операторів здійснювати у ряді випадків ідентифікацію клієнтів, проте не передбачало ніякої відповідальності за невиконання цих вимог.

У прийнятому у 1999 р. Законі про боротьбу з організованою злочинністю Японією було розширено коло злочинів, пов'язаних з легалізацією злочинних доходів, а дещо пізніше ці положення були включені до Основних принципів нагляду.

Проблеми протидії фінансуванню тероризму знайшли відображення у ряді доповнень до законодавчих актів Японії, прийнятих у 2002 році, а також в окремому Законі про ідентифікацію клієнтів та збереження записів про операції фінансових установ. Нарешті, у 2007 році було ухвалено Закон про попередження переміщення злочинних доходів, яким суттєво розширено коло суб'єктів протидії легалізації коштів ("визначених бізнес-операторів"), які зобов'язані здійснювати ідентифікацію клієнтів, аналіз їх операцій та повідомляти про підозрілі операції, за рахунок включення не лише небанківських фінансових інститутів та представників певних професій, що мають відношення до фінансових операцій, а і навіть кооперативних організацій. Інформація про сумнівні фінансові операції клієнтів направляється до Японського офісу фінансової розвідки, що є підрозділом Агентства фінансових послуг.

На теренах Європейського Союзу питання боротьби з відмиванням злочинних коштів та фінансуванням тероризму на даний час регулюються Директивою 2005/60/ЄС Європейського парламенту та Ради про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму, затвердженою 26 жовтня 2005 року. Це вже третя директива подібного змісту, яка висуває до банків та інших фінансових установ додаткові вимоги, що повинні були бути включені до законодавства країн-членів ЄС до 15 грудня 2007 р. Остання вимога, нажаль, не була реалізована, зокрема, Францією, Німеччиною та деякими іншими державами.

У Директиві запропонований підхід, заснований на оцінці ризиків. Це означає можливість відходу від повного систематичного контролю за діяльністю клієнтів та введення нового підходу, заснованого на оцінці рівня потенційного ризику відмивання капіталів, пов'язаного з певними клієнтами та операціями. У зв'язку з цим, спрощений режим моніторингу застосовується до таких фінансових продуктів та операцій:

• поліси страхування життя, щорічні внески за якими складають менше 1000 евро;

• режими пенсійного забезпечення, що передбачають заздалегідь встановлені внески із заробітної плати та забороняють передачу прав;

• електронні платежі на невеликі суми;

• операції зі споживчого кредитування на суму менше 15 тис евро;

• розрахунки та переводи між банками країн-членів ЄС або з банками третіх країн, в яких прийняті стандарти боротьби з відмиванням коштів.

У відповідності до третьої Директиви, банки мають встановлювати ідентичність реального бенефіціара, тобто фізичної особи, яка контролює клієнта та в інтересах якого здійснюється та чи інша угода. Одночасно ідентифікація може не здійснюватися по відношенню до клієнтів, які вже мали справу з фінансовими інститутами в інших країнах ЄС.

Крім фінансово-кредитних установ, положення Директиви 2005/60/ЄС розповсюджуються на таких суб'єктів, як аудитори, фінансові інспектори, податкові консультанти, нотаріуси та інші юридичні фахівці, торговці нерухомістю, компанії, що керують активами клієнтів, трасти, казино, юридичні і фізичні особи, що здійснюють торгові операції за готівку на суму у 15 тис євро і більше.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація фінансового моніторингу в банках» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зарубіжний досвід формування правових основ боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД І СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ДОХОДІВ І ФІНАНСУВАННЮ ТЕРОРИЗМУ

  • Створення та діяльність Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (FATF)

  • Зміст та міжнародне значення Рекомендацій FATF

  • Міжнародні організації у сфері протидії легалізації коштів та фінансуванню тероризму й участь у них України

  • Зарубіжний досвід формування правових основ боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму
  • ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ В УКРАЇНІ

  • Суб'єкти первинного фінансового моніторингу та основні завдання їх діяльності

  • Повноваження суб'єктів державного фінансового моніторингу

  • Державна служба фінансового моніторингу України

  • Термінологічний словник

  • ТИПОЛОГІЇ ВІДМИВАННЯ "БРУДНИХ" ГРОШЕЙ НА МІЖНАРОДНОМУ ТА НАЦІОНАЛЬНОМУ РІВНЯХ

  • Стадії та інструменти легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом

  • Типові схеми відмивання коштів у міжнародній практиці

  • Типології легалізації злочинних коштів в Україні

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ УКРАЇНИ

  • Статус та повноваження працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу

  • Внутрішні документи банку з питань здійснення фінансового моніторингу

  • Система управління ризиками легалізації кримінальних доходів та фінансування тероризму

  • Контроль за здійсненням банками фінансового моніторингу з боку Національного банку України

  • ПРОВЕДЕННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЇ КЛІЄНТІВ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ

  • Загальні основи проведення ідентифікації клієнтів банківськими установами

  • Порядок проведення ідентифікації клієнтів — фізичних осіб

  • Порядок проведення ідентифікації клієнтів-юридичних осіб

  • Особливості проведення ідентифікації дистанційних клієнтів

  • Встановлення осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності

  • Термінологічний словник

  • ПОРЯДОК ВИЯВЛЕННЯ, РЕЄСТРАЦІЇ ТА ПЕРЕДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ФІНАНСОВОМУ МОНІТОРИНГУ

  • Порядок аналізу, виявлення та реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу

  • Порядок надання банками інформації Держфінмоніторингу України

  • Порядок зупинення банками певних видів фінансових операцій

  • Термінологічний словник