Відповідно до законодавства України, банки зобов'язані ідентифікувати та здійснювати вивчення фінансової діяльності:
• клієнтів, які встановлюють ділові відносини з банком (таке формулювання міститься у Законі "Про запобігання та протидію легалізації доходів..."; Закон "Про банки і банківську діяльність" зазначає лише окремий випадок цих відносин — відкриття рахунку в банку, а Положення про здійснення банками фінансового моніторингу надає пояснення — відкривають рахунки, укладають договори);
• клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу;
• клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що дорівнює або перевищує 150 000 грн., або на суму, еквівалентну зазначеній сумі в іноземній валюті;
• осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів;
• осіб, від імені або за дорученням чи в інтересах яких проводиться фінансова операція.
Враховуючи вимоги міжнародних документів, зокрема, Сорока рекомендацій FATF, банкам в Україні законодавчо заборонено відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Анонімний рахунок — це банківський рахунок, який дає право виконувати будь-які операції за рахунком, розпоряджатися його коштами без встановлення банком особистості клієнта. Аутентифікація людини, яка має таке право, відбувається з використанням номерів, кодів, паролів. В Україні функціонування анонімних рахунків фізичних осіб — резидентів та нерезидентів було започатковано у 1995 році з метою активного залучення коштів до банківської системи. Такі рахунки проіснували до 1999 року, коли Національним банком було прийнято рішення про їх заміну на кодовані.
При відкритті кодованого (номерного)рахунку встановлення особи його власника повинно здійснюватися, проте документи щодо ідентифікації зберігаються тільки у паперовій формі у сейфі уповноваженого працівника. В операційну систему банку такі дані не вносяться, тому при переказі коштів реквізити платника у документах не відображаються. Розпорядження рахунком здійснюється за допомогою коду. У зв'язку з прийняттям Закону "Про запобігання та протидію легалізації доходів...", відповідно до рішення Національного банку України, українські банки були зобов'язані закрити всі кодовані рахунки до 11 липня 2003 року.
Банкам також забороняється вступати у договірні відносини з клієнтами-юридичними чи фізичними особами у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені.
Крім того, відповідно до статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банкам забороняється встановлення кореспондентських відносин з банками, іншими фінансовими установами — нерезидентами, які не мають постійного місцезнаходження та не провадять діяльність за місцем своєї реєстрації, або не підлягають відповідному нагляду у державі за місцем свого розташування. Такі фінансові установи у міжнародній практиці називаються банками-оболонками. Взагалі, кореспондентські рахунки банкам-нерезидентам та у банках-не-резидентах повинні відкриватися лише з дозволу керівника виконавчого органу банку або керівника філії іноземного банку.
Ідентифікація клієнта повинна відбуватися до/або під час встановлення ділових відносин, укладання правочинів, але до проведення фінансової операції, відкриття рахунку. Підчас установлення ділових відносин з клієнтом або проведення фінансових операцій з готівкою без відкриття рахунку на суму, що дорівнює або перевищує 150000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі в іноземній валюті, банк зобов'язаний:
• з'ясувати мету і характер майбутніх ділових відносин, визначити суть діяльності клієнта;
• оцінити фінансовий стан клієнта;
• встановити відомості про фізичних осіб, які є власниками істотної часті в юридичній особі-клієнтові банку, а також про контролерів клієнта (щодо клієнта-фізичної особи, за наявності);
• визначити рівень ризику клієнта.
Ідентифікація здійснюється на підставі оригіналів офіційних документів, представлених клієнтом, або їх копій, засвідчених в установленому порядку. Усі документи повинні бути чинними на момент їх подання та включати всі необхідні дані. Ідентифікація осіб, які діють від імені або за дорученням клієнтів, здійснюється з наданням документів, підтверджуючих їх повноваження та термін дії. Довіреність повинна містити інформацію, яка дає банку змогу ідентифікувати особу, на ім'я якої відкривається рахунок.
Отже, відповідно до законодавства, банк має право витребувати, а клієнт зобов'язаний надати інформацію стосовно ідентифікації його особи, змісту діяльності та фінансового стану. Для уникнення, з одного боку, конфліктних ситуацій з клієнтами, а з іншого — штрафних санкцій за невиконання положень щодо здійснення фінансового моніторингу, банкам у договорах з клієнтами доцільно ретельно прописувати вимоги щодо виду, змісту та періодичності подання останніми документів, необхідних для вивчення та уточнення інформації про їх фінансовий стан та операції. Невиконання цих вимог може бути, згідно з п. 20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492, підставою для закриття рахунку клієнта.
Додаткові дані для вивчення клієнтів можуть бути одержані від них самих, а також з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою). На етапі встановлення контактів з клієнтами, коли необхідно з'ясувати мету та характер їх майбутніх ділових відносин з банком, банківські установи, як правило, пропонують заповнювати інформаційні листи (опитувальники), що містять запитання, відповіді на які дають можливість банку зрозуміти, які операції планує проводити клієнт, з'ясувати розмір і джерела наявних та очікуваних надходжень, встановити пов'язаних осіб клієнта тощо (див. Додаток Г).
Крім того, для забезпечення своєї спроможності виконувати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення, банк має право витребувати інформацію, що стосується ідентифікації юридичних осіб, їх керівників, а також клієнтів-фізичних осіб, у органів державної влади, банків та інших юридичних осіб. У свою чергу, органи державної влади, банки та інші юридичні особи зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію. Перелік таких державних органів та порядок надання ними інформації визначається Кабінетом Міністрів України.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація фінансового моніторингу в банках» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальні основи проведення ідентифікації клієнтів банківськими установами“ на сторінці 1. Приємного читання.
