Типології легалізації злочинних коштів в Україні

Організація фінансового моніторингу в банках

Згідно із Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму", у нашій державі обов'язки щодо аналізу методів та фінансових схем легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму покладаються на спеціально уповноважений орган.

Одночасно, вже наприкінці 2003 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 р. № 1565 була створена міжвідомча робоча група з дослідження методів та тенденцій у відмиванні доходів, одержаних злочинним шляхом, яка постановою КМУ від 6 січня 2010 р. № 25 була перетворена на Раду з питань дослідження методів та тенденцій у відмиванні доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванні тероризму. Вона має статус постійно діючого консультативно-дорадчого органу, утвореного Кабінетом Міністрів України. Одним з її завдань є узагальнення одержаної в установленому порядку від органів виконавчої влади, інших державних органів, підприємств, установ та організацій інформації, що стосується легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування тероризму, підготовка відповідних аналітичних матеріалів з метою виявлення джерел походження таких доходів, механізмів і схем їх легалізації, шляхів запобігання негативним тенденціям у цій сфері.

Вперше Типології легалізації злочинних коштів в Україні були підготовлені Держфінмоніторингом за 2004-2005 рр., наступні — за 2005-2006 рр. У цих документах зазначалося, що найчастіше механізми відмивання грошей містять складні, заплутані, багатоланцюгові операції. Одна й та ж схема може включати операції із зняттям готівки, з купівлею цінних паперів, розрахунки з нерезидентами з офшорних країн, фіктивні зовнішньоекономічні операції та незаконне відшкодування ЦДВ, фальсифікацію документації, використання викрадених паспортів, створення фіктивних фірм тощо. Тому віднесення схем легалізації до того чи іншого типу здійснювалося за ключовим, найбільш вагомим її елементом.

При цьому основною проблемою створення типологій визначалося те, що "відмивачі" постійно винаходять нові способи перетворення злочинних грошей в цілком легальні. На жаль, сучасні злочинці за розвитком ідей і технологій завжди йдуть на крок попереду правоохоронних структур, що покликані з ними боротися. Шахраї регулярно змінюють і валюту, і способи легалізації грошей, а також використовують міжнародні фінансові організації для відмивання нелегальних коштів.

Два перших типологічних звіти були комплексними, охоплювали аналіз схем з відмивання коштів у різних сферах національної економіки. Так, увага приділялася використанню компаній з ознаками фіктивності, експортно-імпортним операціям, "карусельним" товарним схемам, що супроводжуються незаконним відшкодуванням ПДВ з бюджету, операціям з нерезидентами, зареєстрованими в офшорних зонах, операціям з цінними паперами, з нерухомістю, операціям з перестрахування, використанню банківських установ з метою легалізації коштів. У рамках останнього напряму розглядалися такі ситуації, як змова злочинців з банківською установою, розкрадання кредитних коштів, проведення конвертаційних операцій, використання судових рішень.

Про типовість протиправних схем списання коштів з кореспондентських рахунків українських банків у зарубіжних фінансових установах на основі неправомірних рішень судів іноземних юрисдикцій свідчить той факт, що цій проблемі був присвячений спеціальний лист Національного банку України. У ньому зазначалося, що суть однієї із зазначених схем полягає в ініціюванні за межами юрисдикції України судових спорів, в яких відповідачем може бути український суб'єкт господарювання або нерезидент, якому переуступлене право вимоги до цього суб'єкта. У вказаних справах своїми рішеннями іноземні суди підтверджують штучно утворену заборгованість українського підприємства перед нерезидентом (в т. ч. з місцезнаходженням в офшорних зонах), а також постановляють стягнути на користь останнього кошти, які знаходяться на кореспондентському рахунку банку, обслуговуючого свого клієнта-боржника. Судовий процес триває без повідомлення цього банку, завершується оперативним винесенням рішення, відкриттям виконавчого провадження з подальшим арештом та стягненням грошових коштів з кореспондентського рахунку. При цьому банк — власник цього рахунку не в змозі оперативно відреагувати на ситуацію та забезпечити збереження своїх коштів в неконтрольованих ним зонах іноземної юрисдикції.

Про розповсюдженість в Україні тих чи інших схем легалізації доходів свідчили дані, наведені на початку 2006 року головою Держфінмоніторингу С. Гуржієм в його інтерв'ю газеті "Бизнес". Серед узагальнюючих матеріалів, переданих правоохоронним органам, перше місце за обсягами займали операції з незаконного виведення грошей за кордон — 27 млрд грн.; на другому місці стояли сумнівні операції нерезидентів з цінними паперами — 8,3 млрд грн.; третє місце займав так званий псевдоекспорт (оформлення вантажів за підробленими документами або на фіктивні фірми) — 5,1 млрд грн. Далі йшли операції страхування й перестрахування — 2,1 млрд. грн., операції, проведені з використанням втрачених або підроблених паспортів, — 1,6 млрд. грн. й приватизаційні процеси — 1,1 млрд. грн. [29].

З 2007 року Держфінмоніторинг України розпочав формувати тематичні випуски типологій відмивання коштів. Так, за період до кінця 2011 року були підготовлені типології легалізації доходів, одержаних в результаті здійснення фінансових операцій з неліквідними цінними паперами, через ринок нерухомого майна, а також з використанням не банківських фінансових установ.

Особлива увага приділялася ролі готівкових коштів у схемах відмивання, оскільки використання готівки останнім часом має найбільшу питому вагу серед напрямів легалізації, відображених в узагальнених матеріалах Держфінмоніторингу України (рис. 3.4). Цій проблемі присвячені два документи: "Властивості та ознаки операцій, пов'язаних з відмиванням коштів шляхом зняття готівки. Тактичне дослідження та практичне розслідування" (2009 р.) та "Використання готівки у схемах відмивання злочинних доходів" (2011 р.). Створення цих типологій було спрямовано на протидію перетоку капіталу між легальною та нелегальною, тіньовою економікою.

Питома вага напрямів у складі узагальнених матеріалів, підго¬товлених Держфінмоніторингом України (2010 р.)

Рис. 3.4. Питома вага напрямів у складі узагальнених матеріалів, підготовлених Держфінмоніторингом України (2010 р.)

Нижче наводиться ряд прикладів схем відмивання злочинних доходів, виявлених Держфінмоніторингом України у 2010-2011 роках.

Так, було встановлено схему руху грошових коштів, що спрямована на переведення безготівкових коштів у готівку (рис. 3.5). З рахунків підприємства здійснено зняття готівкових коштів на загальну суму 2 947,2 млн. грн. Кошти, що знімались готівкою під закупівлю сільськогосподарської продукції, надходили від значної кількості підприємств з різноманітним призначенням платежу, не пов'язаним зі здійсненням сільськогосподарської діяльності.

TOB "А" має одноосібний засновницько-посадовий склад. Доходи та податки не декларувались та не сплачувались. Крім того, діяльність підприємств, що перераховували кошти на рахунки TOB "А" пов'язана зі збором металобрухту, торгівлею металом, тобто є нехарактерною для сільськогосподарської діяльності. У зв'язку з чим відсутній економічний сенс у здійсненні подібних операцій.

Схема операцій

Рис. 3.5. Схема операцій "конвертаційного" центру

Також Держфінмоніторингом України при здійсненні аналізу фінансових операцій було виявлено схему, завдяки якій за грошові кошти, джерело походження яких встановити неможливо, скуповується банківський метал (золото) (рис. 3.6).

Є підозри, що невстановленими особами до зазначеної схеми були залучені незахищені верстви населення (пенсіонери, інваліди). Було встановлено, що за незначний період часу фізичними особами здійснено купівлю банківського металу (золота) за готівкові кошти на значні суми.

Придбаний банківський метал у подальшому не був розміщений на депозитних рахунках, а винесений за межі банківської установи у вигляді зливків. При цьому, банк зазначив, що клієнтами проводяться фінансові операції, які викликають сумнів. Джерела походження коштів учасників фінансових операцій невідомі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація фінансового моніторингу в банках» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Типології легалізації злочинних коштів в Україні“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД І СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ДОХОДІВ І ФІНАНСУВАННЮ ТЕРОРИЗМУ

  • Створення та діяльність Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (FATF)

  • Зміст та міжнародне значення Рекомендацій FATF

  • Міжнародні організації у сфері протидії легалізації коштів та фінансуванню тероризму й участь у них України

  • Зарубіжний досвід формування правових основ боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму

  • ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ В УКРАЇНІ

  • Суб'єкти первинного фінансового моніторингу та основні завдання їх діяльності

  • Повноваження суб'єктів державного фінансового моніторингу

  • Державна служба фінансового моніторингу України

  • Термінологічний словник

  • ТИПОЛОГІЇ ВІДМИВАННЯ "БРУДНИХ" ГРОШЕЙ НА МІЖНАРОДНОМУ ТА НАЦІОНАЛЬНОМУ РІВНЯХ

  • Стадії та інструменти легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом

  • Типові схеми відмивання коштів у міжнародній практиці

  • Типології легалізації злочинних коштів в Україні
  • ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ УКРАЇНИ

  • Статус та повноваження працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу

  • Внутрішні документи банку з питань здійснення фінансового моніторингу

  • Система управління ризиками легалізації кримінальних доходів та фінансування тероризму

  • Контроль за здійсненням банками фінансового моніторингу з боку Національного банку України

  • ПРОВЕДЕННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЇ КЛІЄНТІВ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ

  • Загальні основи проведення ідентифікації клієнтів банківськими установами

  • Порядок проведення ідентифікації клієнтів — фізичних осіб

  • Порядок проведення ідентифікації клієнтів-юридичних осіб

  • Особливості проведення ідентифікації дистанційних клієнтів

  • Встановлення осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності

  • Термінологічний словник

  • ПОРЯДОК ВИЯВЛЕННЯ, РЕЄСТРАЦІЇ ТА ПЕРЕДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ФІНАНСОВОМУ МОНІТОРИНГУ

  • Порядок аналізу, виявлення та реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу

  • Порядок надання банками інформації Держфінмоніторингу України

  • Порядок зупинення банками певних видів фінансових операцій

  • Термінологічний словник