ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ В УКРАЇНІ

Організація фінансового моніторингу в банках

Втім, на думку міжнародних організацій, з окремих питань законодавство України залишалося таким, що не повністю відповідало міжнародним стандартам. На пленарному засіданні у вересні 2001 року Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів визнала заходи, що були вжиті Україною у протидії легалізації кримінальних доходів, недостатніми.

За оцінками фахівців FATF, з двадцяти п'яти критеріїв, що були сформульовані для визначення країн, які не співпрацюють у сфері боротьби з відмиванням коштів, Україна, на жаль, повністю відповідала лише десятьом критеріям й частково — семи. Мова йшла про необхідність суттєвого поліпшення системи протидії відмиванню грошей. Як недолік, було відзначено відсутність централізованого органа (органа фінансової розвідки) та відповідних механізмів збирання, аналізу та надання компетентним органам інформації про підозрілі операції. Інші недоліки стосувалися недостатньої ідентифікації клієнтів, можливостей фінансових інститутів здійснювати трансакції, не знаючи їх власників та бенефіціарів, та неналежного фінансування боротьби з відмиванням грошей. Особливо наголошувалося на відсутності спеціального закону, спрямованого на протидію легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом.

Отже, Групою з розробки фінансових заходів у вересні 2001 року було прийнято рішення про внесення України до переліку країн і територій, які не співпрацюють у сфері боротьби з відмиванням доходів, здобутих злочинним шляхом. Це мало суттєві негативні наслідки для нашої держави, оскільки всім фінансовим інститутам, які вели oneрації з країнами, що входили до переліку, було рекомендовано проявляти особливу пильність й своєчасно застосовувати необхідні заходи контролю та попередження сумнівних трансакцій. Було також заявлено, що по відношенню до країн й територій, які відмовляються від проведення реформ, країни-члени БАТР можуть застосовувати певні санкції, зокрема, ембарго на великі контракти, заморожування кредитів по лінії МВФ та Світового банку, додаткові складнощі у відкритті банківських рахунків для фізичних та юридичних осіб, закриття кореспондентських рахунків банків тощо [36, с. 27].

Для термінового виправлення ситуації у листопаді 2001 року Верховною Радою України було розглянуто перший проект Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом". А Указом Президента України "Про заходи щодо запобігання легалізації ("відмиванню") доходів, одержаних злочинним шляхом" від 10 грудня 2001 р. № 1199/2001 на період до прийняття відповідного законодавчого акта запроваджувався обов'язковий фінансовий контроль за всіма фінансовими операціями, що були визначені як значні або сумнівні та здійснювалися на території України фізичними і юридичними особами. Кабінету Міністрів доручалося створити у складі Міністерства фінансів Державний департамент фінансового моніторингу (Держфінмоніторинг) у статусі урядового органу державного управління.

Зазначений Департамент було створено постановою КМУ "Про утворення Державного департаменту фінансового моніторингу" від 10 січня 2002 р. № 35. Порядок визначення критеріїв віднесення фінансових операцій до сумнівних та незвичних регламентувався постановою КМУ від 29 травня 2002 р. № 700.

На початку 2002 року Україною було ратифіковано Європейську конвенцію про боротьбу з тероризмом.

Нарешті, 28 листопада 2002 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", який, у цілому, відповідав міжнародним стандартам у сфері боротьби з кримінальними доходами, в тому числі, Віденській та Страсбурзькій Конвенціям, Директивам ЄС про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання грошей та Базельським принципам ефективного банківського нагляду

Дату прийняття Закону можна вважати відправним пунктом становлення повномасштабної загальнодержавної системи боротьби з відмиванням злочинних доходів та фінансуванням тероризму. Закон набував чинності з 12 червня 2003 року, шестимісячний період був необхідний для підготовки та внесення відповідних змін до існуючих правових актів.

З метою створення цілісної, внутрішньо узгодженої нормативно-правової бази Законом України від 6 лютого 2003 року були внесені необхідні зміни до Законів України "Про банки і банківську діяльність" та "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Зокрема, були встановлені вимоги щодо правил та програм внутрішнього фінансового моніторингу банків та інших фінансових установ, заборони анонімних (номерних) рахунків. Банкам були надані повноваження отримувати для ідентифікації клієнтів інформацію як від самих клієнтів, так і від державних органів. Було встановлено п'ятирічний термін зберігання документів про здійснення підозрілих фінансових операцій та результати ідентифікації їх учасників.

Одночасно базовим Законом було доповнено Кодекс України про адміністративні правопорушення новою статтею 166-9, яка встановила адміністративну відповідальність за порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

У подальшому було внесено зміни й до Кримінального та Кримінально-процесуального Кодексів України. Так, статтю 209 Кримінального Кодексу було викладено у новій редакції, яка містила розширення ознак злочину "Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом". Цей Кодекс також було доповнено новою статтею 209-1 "Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом". Відповідно до цієї статті, умисне неподання або подання завідомо недостовірної інформації про підозрілі фінансові операції, а також розголошення відомостей про них визнається кримінальним злочином.

Згідно зі змінами до статті 112 Кримінально-процесуального кодексу України у справах про умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, досудове слідство може провадитися слідчими всіх правоохоронних органів.

Крім того, протягом періоду від прийняття Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" до набуття ним чинності, Кабінетом Міністрів України, Держфінмоніторингом, Національним банком України було розроблено та ухвалено ряд важливих нормативних документів, які створювали умови реалізації вимог цього закону та конкретизували механізми їх виконання.

Таким чином, до середини 2003 року в Україні була сформована ґрунтовна законодавча база у сфері боротьби з відмиванням доходів та фінансуванням тероризму, яка, на думку фахівців, у цілому, відповідала кращим європейським стандартам. Якісна практична реалізація її норм всіма учасниками системи фінансового моніторингу протягом зазначеного року дозволила за результатами інспекції, проведеної Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, виключити на початку 2004 року нашу державу з "чорного списку" FATF

Утім, активний моніторинг стану справ щодо протидії відмиванню злочинних доходів та фінансуванню тероризму в Україні з боку Групи був припинений лише у лютому 2006 року, після того, як Верховною Радою були прийняті зміни до базового Закону щодо розвитку міжнародного співробітництва у цій сфері та безперешкодного обміну інформацією з відповідними зарубіжними організаціями.

Можна сказати, що вдосконалення законодавства України у сфері протидії відмиванню злочинних доходів та фінансуванню тероризму є відображенням глобальної тенденції до збільшення прозорості фінансових операцій та посилення контрольованості фінансових потоків. Проте не завжди внесення змін до законодавства встигало за новими вимогами міжнародного співтовариства. Тому наприкінці 2007 року Україна, за висновками FATF, знов потрапила до переліку країн, які недостатньо співпрацюють у сфері ПВК/ФТ, зокрема, мають недоліки законодавчого поля (так званий "сірий список"). Основними претензіями, що висувалися до нашої держави, серед інших, були: відсутність у законодавстві визначення так званих публічних діячів, особливостей роботи з такими клієнтами та контролю відповідних ризиків; відсутність зобов'язань, що відповідають рекомендаціям FATF, у деяких учасників фінансових операцій — агентів з нерухомості, адвокатів, нотаріусів та ін.; відсутність вимог у сфері фінансового моніторингу до діяльності казино тощо.

Імплементуючи у національне законодавство підвищені стандарти, затверджені FATF, у травні 2010 року Верховна Рада України ухвалила нову редакцію базового Закону, яка отримала назву "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" й набула чинності з 21 серпня 2010 року. Результатом спільних зусиль Державної служби фінансового моніторингу України, Національного банку України, а також інших органів державної влади стало прийняття Групою з розробки фінансових заходів 28 жовтня 2011 року рішення про виключення України зі свого списку, що свідчило про зміцнення довіри до нашої держави з боку міжнародної спільноти та мало наслідком полегшення умов роботи вітчизняних банків на світовому фінансовому ринку.

Необхідно зазначити, що в Україні суттєва роль у формуванні нормативної бази здійснення фінансового моніторингу та розвитку системи протидії відмиванню злочинних доходів та фінансуванню тероризму належить Кабінету Міністрів України. Будучи вищим органом у системі органів виконавчої влади України, Кабінет Міністрів спрямовує їх діяльність у зазначеній сфері, розробляючи документи, що містять відповідні стратегічні орієнтири. Так, у 2005 році розпорядженням КМУ від 03.08.2005р. № 315-р було схвалено Концепцію розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2005-2010 роки. По закінченню терміну дії цієї Концепції Кабінетом Міністрів України розпорядженням від 09.03.2011 № 190-р була прийнята Стратегія розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму на період до 2015 року.

Стратегія встановлює комплекс першочергових завдань щодо:

• утвердження за Україною статусу надійного партнера міжнародної спільноти у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація фінансового моніторингу в банках» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ В УКРАЇНІ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД І СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ДОХОДІВ І ФІНАНСУВАННЮ ТЕРОРИЗМУ

  • Створення та діяльність Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (FATF)

  • Зміст та міжнародне значення Рекомендацій FATF

  • Міжнародні організації у сфері протидії легалізації коштів та фінансуванню тероризму й участь у них України

  • Зарубіжний досвід формування правових основ боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму

  • ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ В УКРАЇНІ
  • Суб'єкти первинного фінансового моніторингу та основні завдання їх діяльності

  • Повноваження суб'єктів державного фінансового моніторингу

  • Державна служба фінансового моніторингу України

  • Термінологічний словник

  • ТИПОЛОГІЇ ВІДМИВАННЯ "БРУДНИХ" ГРОШЕЙ НА МІЖНАРОДНОМУ ТА НАЦІОНАЛЬНОМУ РІВНЯХ

  • Стадії та інструменти легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом

  • Типові схеми відмивання коштів у міжнародній практиці

  • Типології легалізації злочинних коштів в Україні

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ УКРАЇНИ

  • Статус та повноваження працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу

  • Внутрішні документи банку з питань здійснення фінансового моніторингу

  • Система управління ризиками легалізації кримінальних доходів та фінансування тероризму

  • Контроль за здійсненням банками фінансового моніторингу з боку Національного банку України

  • ПРОВЕДЕННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЇ КЛІЄНТІВ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ

  • Загальні основи проведення ідентифікації клієнтів банківськими установами

  • Порядок проведення ідентифікації клієнтів — фізичних осіб

  • Порядок проведення ідентифікації клієнтів-юридичних осіб

  • Особливості проведення ідентифікації дистанційних клієнтів

  • Встановлення осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності

  • Термінологічний словник

  • ПОРЯДОК ВИЯВЛЕННЯ, РЕЄСТРАЦІЇ ТА ПЕРЕДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ФІНАНСОВОМУ МОНІТОРИНГУ

  • Порядок аналізу, виявлення та реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу

  • Порядок надання банками інформації Держфінмоніторингу України

  • Порядок зупинення банками певних видів фінансових операцій

  • Термінологічний словник