Аналіз банківської діяльності

Тема 9. АНАЛІЗ ДОХОДІВ І ВИТРАТ БАНКУ

План до вивчення теми

1. Основні напрями, та завдання аналізу.2. Аналіз динаміки та структури банківських доходів.3. Факторний аналіз доходів банку.4. Відносні показники доходності.5. Аналіз структури та динаміки витрат.6. Факторний аналіз витрат банку.7. Відносні показники витратності.

1. Основні напрями та завдання аналізу

Аналіз фінансових результатів діяльності починається з аналізу доходів комерційного банку.Доходи банку — це збільшення економічної вигоди за сукупністю господарських операцій, крім операцій з реалізації додаткової кількості акцій банку, які ведуть до:• збільшення суми активів банківської установи без відповідного збільшення суми її зобов’язань;• зменшення суми зобов’язань банківської установи без відповідного зменшення суми її активів.Доходи комерційного банку відображаються в 6-му класі Плану рахунків.Головною метою аналізу доходів та витрат банку є виявлення потенційних резервів зростання дохідності банківської діяльності.У процесі аналізу доходів банку необхідно вирішити такі завдання:? визначити відхилення фактичної суми доходів від планової і від суми доходів відповідного періоду минулого року;? проаналізувати зміни в їх структурі;? визначити причини змін у сумі та в структурі доходів;? провести кількісний вимір чинників, що вплинули на зміну суми доходів;? виявити невикористані банком резерви із збільшення суми доходів.? проаналізувати зміни в структурі витрат;? проаналізувати динаміку витрат у цілому, за складом та структурою;? оцінити вплив факторів на утворення витрат у цілому та за видами витрат;? оцінити співвідношення доходів та витрат через порівняння показників дохідності та витратності;? оцінити виконання кошторису витрат;? для порівняльного аналізу визначити динаміку відносних показників дохідності та оцінити їх рівень в порівнянні з іншими банками.

9.2. Аналіз динаміки та структури банківських доходів

Аналіз доходів комерційного банку починається з оцінки виконання плану і змін у структурі валового доходу через зіставлення даних за звітний період з плановими даними, а також фактичними даними за відповідний період минулого року. Аналіз структури доходів передбачає також визначення частки відповідних груп доходів у загальній їх сумі.Структурний аналіз доходу банку передбачає попереднє його групування за джерелами утворення. За цим критерієм доходи банку можна розділити на такі групи:Процентні доходи — складаються з доходів від коштів , розміщених в інших банках, плати за кредит, наданий суб’єктам об’єктам господарської діяльності і фізичним особам, за інші види кредиту та доходу від інвестиційних цінних паперів.Комісійні доходи — охоплюють доходи від розрахунково-касового обслуговування банків та клієнтів, комісійні доходи від кредитного обслуговування, комісійні доходи за операціями з цінними паперами, комісійні доходи за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів, комісійні доходи від довірчого обслуговування банків та клієнтів, комісійні доходи за позабалансовими операціями, комісійні доходи за операціями з філіями.Дохід від торговельних операцій є результатом торгівлі цінними паперами, іноземною валютою та іншими фінансовими інструментами, що здійснюється з ініціативи банку і не є виконанням доручень клієнтів.До інших банківських операційних доходів належить дивідендний дохід, дохід від оперативного лізингу, штрафи та пені, отримані за банківськими операціями, доходи від консультаційних послуг фінансового характеру.Інші небанківські операційні доходи є наслідком здійснення банком господарських операцій. До них належать доходи від продажу основних засобів та матеріальних цінностей, штрафи та пені, отримані за господарськими операціями, тощо.До непередбачених доходів належать доходи. які виникли внаслідок надзвичайних подій державою та страховими компаніями (відшкодування збитків від надзвичайних подій та інші непередбачені доходи.Загальний аналіз доходів банку грунтується на використанні методик вертикального та горизонтального аналізу, які дають змогу оцінити структуру доходів та визначити динаміку доходу в цілому і за кожною його складовою.Аналіз динаміки доходів банку проводиться за допомогою стандартних показників: абсолютного зростання, темпу зростання та темпу приросту.Аналіз структури доходів дає можливість оцінити ефективність окремих видів діяльності банку. Цей аналіз потрібно починати з визначення частки відповідних груп у загальному обсязі отриманих доходів. Питома вага операційних доходів повинна наближатись до 100 %, а темп приросту порівняно з попереднім періодом має бути ритмічним. У разі зменшення приросту операційних доходів загальне збільшення доходу може бути досягнуто за рахунок неопераційних доходів. Якщо виникає така тенденція — зростання доходів від побічної діяльності, то банку потрібно звернути на неї особливу увагу. Виникнення такої тенденції свідчить про погіршення управління активними операціями банку або про погіршення кон’юнктури ринку кредитних послуг. У свою чергу, аналізуючи структуру операційного доходу, позитивно слід оцінювати тенденцію до збільшення питомої ваги процентних доходів. Збільшення частки комісійних доходів може свідчити або про зростання кількості клієнтів, що обслуговуються в банку, або про подорожчання банківських послуг (збільшення тарифів). Аналіз вказаного питання можна здійснити також за допомогою коефіцієнта залежності банку від непроцентних доходів. Цей показник розраховується за такою формулою: .Наведений показник аналізується в динаміці. Його збільшення може свідчити про рівень диверсифікації оплати за фінансові послуги чи нездорове намагання досягти спекулятивного прибутку, щоб замаскувати недостатність основного банківського доходу від процентів.3. Факторний аналіз доходів банку

Після оцінки змін загальної суми доходів порівняно з планом і в динаміці на наступному етапі з’ясовуються причини, які викликали зміни в загальній сумі доходів та їх складових.Основну частка в загальній сумі доходів припадає на процентні доходи, тому їм приділяється основна увага в процесі аналізу.На величину процентних доходів впливають два чинники:1) зміна обсягу та структури наданих кредитів;2) зміна рівня середньої процентної ставки.Факторну модель зміни процентного доходу можна подати так: .Факторний аналіз здійснюється за допомогою прийомів елімінування.Трифакторна модель доходу від кредитних операцій може бути представлена наступним чином:Дохід % = Кількість кредитних договорів • Середня сума одного кредиту • Середня процента ставка за кредитами.Динаміка дохідних статей може аналізуватися в порівнянні з попереднім періодом або плановими показниками.

4. Відносні показники дохідності банку

Для визначення рівня дохідності кожного виду діяльності комерційними банками розраховується відношення відповідної частини операційних доходів до розміру активних операцій, що аналізуються.Використання відносних показників дохідності дає змогу зробити порівняльний аналіз ефективності діяльності різних банків та їхніх структурних підрозділів.Загальним показником дохідності є величина доходу на одного працюючого банку. Цей показник розраховується за такою формулою: .Крім того, для характеристики рівня дохідності банки використовують такі показники: 1) ;2) ;У зарубіжній практиці оптимальним є значення показника дохідності активів в межах 12 %.Наведені показники можуть бути деталізовані за рахунок часткових показників, які доповнюють перші та характеризують ефективність окремих видів банківської діяльності:3) Коефіцієнт операційного доходу (Ко.д): або ;4) Маржа процентного доходу (Мn.g): ;5) Коефіцієнт процентного доходу (Кn.g): або .Ці коефіцієнти вказують дохідність традиційної банківської діяльності. Збільшення їх значення — ознака успішного управління активами, тоді як низьке значення або зниження цих коефіцієнтів має насторожити керівництво банку. Оптимальним вважається значення коефіцієнта процентного доходу — 9—10,5 %.Крім традиційних видів діяльності (надання кредитів) доволі велику питому вагу в загальних доходах мають непроцентні доходи, до яких відносять комісійні доходи за розрахунково-касовим обслуговуванням банків та клієнтів, результати від торговельних та неторговельних операцій та доходи від інших послуг банку. Під час аналізу цих видів діяльності використовують такі коефіцієнти:1. Маржа непроцентного доходу: .Зазвичай цей коефіцієнт становить близько 30 %.2. Коефіцієнт непроцентного доходу: або .Як свідчить зарубіжний досвід, коефіцієнт непроцентного доходу повинен перебувати в межах 1—1,5 %.Коефіцієнт непроцентного доходу може бути розкладений на окремі часткові коефіцієнти: .Аналіз наведених показників здійснюється порівняно з планом і в динаміці. Якщо тренд цих показників свідчить про випереджючі темпи зростання непроцентних активів в активах порівняно з непроцентними витратами, то це явище розцінюється як позитивне.

5. Аналіз структури та динаміки витрат

Під терміном витрати розуміють зменшення економічної вигоди у звітному періоді у формі відпливу чи зменшення активів або збільшення заборгованості, що призводить до зменшення власного капіталу, крім тих, що пов’язані з розподілом частки доходу між власниками капіталу.Витрати визначаються у звіті про прибутки та збитки на підставі безпосереднього зв’язку між понесеними витратами і надходженнями за визначеними статтями доходу.

Аналогічно методиці аналізу доходів банку виконується й аналіз витрат, тобто за допомогою методу групувань.Витрати комерційного банку складаються з таких елементів:

Рис. 10.1. Класифікація витрат банку

Основними завданнями аналізу витрат банку є:• оцінка змін суми витрат порівняно з планом та витратами відповідного періоду минулого року;• аналіз змін у структурі витрат;• визначення причин, що викликали зміни в сумах витрат банку;• кількісний вимір впливу чинників на розмір витрат;• розроблення заходів для скорочення витрат.Аналіз витрат комерційного банку починається з оцінки виконання плану витрат в цілому по банку, а також аналізу цього показника в динаміці через порівняння даних звітного року з плановими даними, а також даними за попередній період минулого року в цілому по банку.З метою виявлення причин, що відбулися в загальній сумі витрат, на подальших етапах аналізу дається характеристика змін у структурі витрат банку. Аналізуючи структуру витрат, необхідно звернути увагу на такі моменти.Зниження питомої ваги банківських операційних витрат свідчить про погіршення управління пасивами або про ускладнення ситуації на кредитному ринку країни. Різке збільшення питомої ваги операційних витрат свідчить про погіршення кон’юнктури кредитного ринку або банківського управління. Особливу увагу під час аналізу структури витрат приділяють аналізу адміністративно-управлінських витрат (інші небанківські операційні витрати). В умовах економічної кризи та інфляції, як правило, спостерігається швидке зростання управлінських витрат, особливо зростання заробітної плати за недостатнього збільшення прибутку. Зменшення інших небанківських операційних витрат вважається позитивним явищем і свідчить про грамотне управління витратами.В умовах економічної кризи, коли нерідкі банкрутства, банки повинні направляти значні кошти на створення резервів для покриття сумнівних та збиткових операцій. У таких випадках зростатиме питома вага витрат на створення резервів під сумнівну дебіторську заборгованість, під знецінення цінних паперів та сумнівну заборгованість за кредитами (група рахунків 77).Аналізуючи внутрішню структуру процентних витрат, особливу увагу потрібно звернути на питому вагу відсотків, сплачених за міжбанківським кредитом. Якщо в структурі процентних витрат частка процентних витрат на МБК більше 30 %, то це свідчить про ризиковану політику банку, про жорстку його залежність від кон’юнктури та ліквідності грошового ринку.Якщо має місце погіршення в динаміці структури витрат банку, то керівництву необхідно скоригувати свою дисконтну та кредитну політику.На подальшому етапі аналізу для з’ясування причин зростання окремих груп витрат здійснюється їх детальний аналіз.

6. Факторний аналіз витрат банку

Зазвичай у структурі витрат найбільшу питому вагу мають процентні витрати. До процентних витрат належать:• процентні витрати за залучення ресурсів у вигляді отриманих міжбанківських кредитів та депозитів;• процентні витрати за строковими депозитами фізичних та юридичних осіб;• витрати на сплату відсотків за коштами до запитання клієнтів, коштами бюджету та позабюджетних фондів;• процентні витрати за цінними паперами власного боргу;• процентні витрати за операціями з філіями;• процентні витрати за субординованим боргом.На розмір процентних операційних витрат банку впливають такі чинники:• зміна середньої процентної ставки за платні ресурси;• зміна середніх залишків платних ресурсів;• зміна строку залучення ресурсів.Розрахунок впливу названих чинників здійснюється за допомогою способу ланцюгових підстановок або абсолютних різниць у такому самому порядку, як і під час аналізу доходів. При цьому можуть бути використані такі факторні моделі:1. Витрати за депозитами: або .За аналогічними факторними моделями можуть бути проаналізовані витрати банку за отриманими міжбанківськими кредитами та депозитами.Витрати за операціями з цінними паперами включають:• проценти за векселями та облігаціями власної емісії;• від’ємний фінансовий результат під час продажу цінних паперів нижче їх облікової вартості;• витрати на купівлю бланків цінних паперів;• комісійні фондовій біржі та іншим посередникам під час купівлі та продажу цінних паперів;• витрати на зберіганню;• державнемито за операціями з цінними паперами.Витрати за операціями з цінними паперами можуть бути як процентні, так і непроцентні. Наприклад, процентні витрати за цінними паперами власного боргу можуть аналізуватись з використанням такої факторної моделі:

.Аналіз витрат на посередництво полягає в розкладанні непроцентних витрат на групи. Це здійснюється через оцінку кожної статті непроцентних витрат як процента загальних середніх активів.Непроцентні витрати банку складаються з:

Рис. 9. Структура непроцентних витрат

Аналіз витрат на посередництво (непроцентних витрат) здійснюється за допомогою порівняння фактичних витрат з плановими показниками, а також з фактичними показниками за відповідний період минулого року в цілому і в розрізі їх статей.Факторний аналіз причин зміни окремих статей витрат проводиться як правило, за допомогою двофакторних моделей, наприклад:• витрати на з/п = Чисельність працюючих ? Середня заробітна плата• витрати на відрядження = Кількість відряджень ? Середня вартість одного відрядження;• витрати на амортизацію = вартість основних засобів ? норма амортизації;• витрати на комунальні послуги = кількість спожитих послуг ? середній тариф і т.д.