Аналіз банківської діяльності

1. Визначення ризиків та їх класифікація

Під банківським ризиком розуміють можливість зазнати втрат у разі виникнення несприятливих для банку обставин.Ризик, присутній практично в будь-яких банківських операціях. Причинами його виникнення можуть бути:1. Ризик обумовлений можливою, неплановою зміною умов діяльності, що визначають видатки банку на забезпечення власної діяльності.Поява цього ризику зумовлюється такими чинниками:

Рис. 12.1. Чинники ризику непланованої зміни умов діяльності банку

2. Ризик, що обумовлений появою збитків, пов’язаних з:• нераціональним розміщенням коштів;• недостатньою обґрунтованістю та достовірністю прогнозу розвитку ринкової ситуації;• появою непередбачених ситуацій, обумовлених політичними, економічними, соціальними та іншими чинниками;• недобросовісної конкуренції великих банків або інших фінансово-кредитних установ.3. Ризик, пов’язаний із втратами, які сприймаються як непередбачене зниження банківського прибутку залежно від таких чинників:• несподівані несприятливі зміни умов банківської діяльності внаслідок введених нормативно-правових актів;• недостатня обґрунтованість і достовірність відмови у видачі кредиту клієнтам, спроможним своєчасно його повернути;• недостатня обґрунтованість і достовірність оцінки ділової і фінансової спроможності клієнта, його гарантій і, як наслідок, видача кредиту позичальнику, неспроможному його повернути;• недостатньо якісна оцінка справжніх цілей позичальників, здатних на правопорушення і недоброякісну конкуренцію.

Банківські ризики залежно від сфери виникнення поділяються на зовнішні та внутрішні.

12.2. Аналіз зовнішніх ризиків

До зовнішніх належать ризики, безпосередньо не пов’язані з діяльністю банку. На їх рівень впливає безліч факторів: політичні, економічні, соціальні, страхові, макроекономічні, природні (стихійні лиха) тощо. Банки можуть наражатися на регіональні, районні та інші ризики, кожен із яких характеризується різним ступенем впливу перелічених вище факторів.У міжнародній практиці ефективнішим вважають двоступеневий аналіз зовнішніх ризиків.Спочатку оцінюють економічну ситуацію в країні, потім, обчислюють рівень сумарного ризику країни, використовуючи такі показники:1. Приріст валового продукту.2. Співвідношення величини інвестицій і величини валового доходу.3. Ефективність інвестицій.4. Середній рівень інфляції.5. Зростання грошових надходжень.6. Рівень реального внутрішнього кредиту.7. Податковий баланс як відсоток від валового продукту.8. Конкурентоспроможність економіки.9. Торговельний баланс (експорт-імпорт).10. Загальна зовнішня заборгованість.11. Міжнародні резерви.12. Вартість послуг щодо обслуговування зовнішньої заборгованості.13. Величина політичного ризику.14. Рівень безробіття.15. Зростання ВНП на душу населення.Крім аналізу ризику країни, необхідно зважати на ризики, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю. Вони можуть бути зараховані як до зовнішніх, так і до внутрішніх ризиків банку — залежно від того, які рішення прийме менеджмент банку за конкретних обставин щодо його внутрішньої діяльності.Валютний ризик пов’язаний із невизначеністю майбутнього руху процентних ставок і ціни національної валюти відносно іноземної. Він поділяється на економічний валютний ризик, ризик переведення і ризик угод.Економічний валютний ризик — це ризик зміни вартості активів чи пасивів банку у разі майбутніх змін курсу. Аналізують економічний валютний ризик за допомогою таких показників: питома вага валютних кредитів у валюті балансу банку; питома вага валютних кредитів, виражених у національній валюті і наданих за рахунок коштів, залучених у національній валюті; питома вага створених резервів за валютними кредитами, вираженими у національній валюті, в обсязі загальних резервів банку на покриття збитків за кредитами; питома» вага позитивної чи негативної курсової різниці в обсязі валютних операцій банку тощо.Ризик переведення — це ризик зміни вартості активів і зобов’язань банку, пов’язаний зі зниженням курсу валюти. Потребує переоцінки активів, статутного капіталу банку, вираженого у валюті. Його аналізують та оцінюють за даними руху вартості валют і прогнозів зміни курсу.Ризик угоди обумовлюється невизначеністю вартості в національній валюті майбутньої угоди, укладеної в іноземній валюті. Щоб оцінити цей ризик, слід проаналізувати:• частку хеджування у конверсійних угодах, валютних свопів (рівновеликі кредити з однаковими строками, сума¬ми і способами погашення, виражені в різних валютах у двох банках різних країн), угод «спот» (купівля і продаж ва¬люти в обумовлену на майбутнє дату за обумовленою став¬кою);• наявність і питому вагу взаємних заліків ризиків за активами і пасивами (визначають, віднімаючи суму валюти, яка надійшла, від усієї вивезеної валюти);• частку великих валютних угод, динаміку операційних ви-трат за валютними операціями, швидкість розрахунків, об¬сяг угод між філіями, кількість застрахованих угод;• збалансованість активів та зобов’язань банку за видами валют і строками; частку форвардних, ф’ючерсних, опціонних операцій у зовнішньоекономічній діяльності банку.

12.3. Аналіз внутрішніх ризиків

Внутрішні ризики виникають у результаті діяльності самого банку і залежать від операцій, які він проводить. Відповідно вони пов’язані з:1) активами банку (кредитні, валютні, ринкові, розрахункові, лізингові, факторингові, касові, інвестиційні ризики тощо);2) зобов’язаннями банку (ризики за вкладами та іншими депозитними операціями, за міжбанківськими кредитами, отриманими кредитами);3) якістю управління банком власними активами і пасивами (процентний ризик, ризик незбалансованої ліквідності, неплатоспроможності, ризик структури капіталу, недостатності капіталу);4) ризиком реалізації фінансових послуг (операційні, технологічні, стратегічні, адміністративні, бухгалтерські ризики, а також ризики, пов’язані з інноваціями, безпекою, зловживаннями).Захиститися від кредитного ризику допомагає систематичний аналіз, у ході якого з’ясовують, як банки встановлюють мінімальну питому вагу кредитних вкладень, що покриваються власними ресурсами; дотримуються нормативу максимального розміру ризику на одного позичальника та нормативу «великих» кредитних ризиків; формують резерви під збитки за позичками; диверсифікують кредитні вкладення за галузями, позичальниками; чи отримують достатнє забезпечення за виданими кредитами тощо.Розглядаючи ризики, пов’язані із зобов’язаннями, особливу увагу слід приділяти аналізу формування депозитів. До появи негараздів у діяльності банку може спричинитися дострокова вимога вкладу чи міжбанківського кредиту. На дострокові вимоги, крім різких непередбачених змін у фінансовому становищі вкладника, можуть впливати також фактори, пов’язані з нестійкою політичною чи економічною ситуацією в країні, кризи. Задля попередження і регулювання ризику щодо формування депозитів банки аналізують співвідношення між позичками і депозитами, враховують процентний ризик, який виникає при формуванні депозитів.Вивчаючи ризики, пов’язані з якістю управління активами і зобов’язаннями, слід особливо уважно аналізувати процентний ризик, тобто небезпеку втрат унаслідок перевищення сплачених процентних ставок над отриманими. Підвищення процентних ставок спричинить падіння курсів цінних паперів із твердими процентами, а відтак і знецінення банківського портфеля, завдасть курсових збитків. Крім того, різниця між процентними доходами і витратами становить основу банківського прибутку. Різка зміна ставок у різних сегментах ринку може негативно позначитися на прибутковості операцій банку.Це спонукає банки аналізувати попит і пропозицію кредитних ресурсів, порівнювати проміжок часу між строками вивільнення депозитів та розміщених коштів і коливаннями процентних ставок (останні — вельми різноманітні, вони залежать від загального попиту на кредитні ресурси даного банку, наявності цих ресурсів, характеру, розміру та строків позички. Процент є регулятором ринкових відносин).Аби зменшити ризик, деякі банки вводять до процентної ставки за розміщеними коштами ризикову процентну ставку (договірну надбавку) або розмір страхового процента (коли позичку страхує сам банк). В умовах інфляції аналізують реальні і номінальні проценти. Щоб уникнути процентного ризику, активніше надають кошти на тривалі строки, а для рефінансування залучають кошти на короткий термін.Щодо ризиків, пов’язаних із реалізацією фінансових послуг, застосовують спеціальні методи аналізу. Вивчаючи операційні ризики банку, оцінюють, як збільшується вартість послуг банку та зростають поточні витрати.До технологічних відносять ризики збою технології здійснення операцій (ризики, пов’язані з неполадками у комп’ютерній системі, втратою документів, комп’ютерним шахрайством тощо). Аналізуючи тенденцію до зростання чи до зменшення кількості таких випадків, визначають вірогідність їх повторення.Вивчаючи ризики безпеки, звертають увагу на її загальний стан (надійність приміщень посиленого захисту, куди мають доступ лише окремі особи та охоронці), «вузькі місця» в її організації (захист у комп’ютерному центрі, неприступність сейфів, охорона каси), стан протипожежної безпеки.Залежно від методів розрахунку ризики поділяють на сукупні (загальні) і часткові.Сукупним ризиком передбачається оцінка і прогнозування величини ризику банку залежно від його доходу, дотримання економічних нормативів ліквідності.Частковий ризик оцінюється на основі шкали коефіцієнтів ризику за окремою банківською операцією чи групами операцій. Визначити розмір ризиків дають змогу методи розрахунку. Від їх вибору залежить правильність оцінки прогнозованих втрат. Існують три основні методи оцінки ризиків: метод експертних оцінок, аналітичний та частковий (статистичний).Метод експертних оцінок ґрунтується на вивченні висновків, зроблених експертами банку, і передбачає складання узагальнюючих рейтингових оцінок. Цей метод охоплює рейтингові оцінки кредитоспроможності позичальника та страхового ризику, дотримання економічних нормативів діяльності банку, розрахунок розміру ризику за кредитним портфелем банку, а також визначення розміру необхідного резерву для покриття збитків від кредитної діяльності банку, класифікацію кредитів за ступенем ризику тощо.Аналітичним методом передбачається аналіз зон ризику зі встановленням оптимального його рівня для кожного виду банківських операцій та їх сукупності.Частковий (статистичний) метод полягає в оцінці часткового ризику, тобто визначенні розміру втрат за окремою операцією банку щодо активів, зобов’язань тощо відповідно до ступеня ризику; зіставленні фактичної величини ризику з очікуваною згідно з нормативними документами; виявленні фактичних зон ризику для окремо взятого банку стосовно окремої операції; з’ясуванні ступеня їх допустимості, установленні максимально можливого розміру ризику за окремо взятою операцією банку.Комплексний метод базується на сукупній оцінці ризику стосовно банку в цілому. Головним в управлінні ризикованими операціями банку є визначення ступеня допустимості і виправданості того чи іншого ризику та прийняття рішення. Перспективним є визначення ступеня допустимості загального ризику банку для встановлення нормативу відрахувань від прибутку до резервного фонду.Загальний ступінь ризику визначається за формулою: де Н — ступінь допустимого загального ризику банку;Р — часткові ризики банку за всіма операціями;Е — коригуючий коефіцієнт зовнішніх ризиків банку;К — капітал банку.Цей показник відображає максимально можливий ступінь ризику для банку за певний період часу.Більш детально про аналіз кредитних, валютних, інвестиційних процентних ризиків можна прочитати в навчальному посібнику «Аналіз діяльності комерційного банку» за ред. Ф. Ф. Бутинця та А. М. Герасимовича (2 с. 160—221).

Питання для самоперевірки

1. Які основні чинники викликають ризики банківської діяльності?2. Дайте визначення кредитного, процентного, валютного, інвестиційного ризиків.3. Дайте характеристику групуванню активів за ступенем ризику вкладень та можливої втрати частини вартості.4. Що таке ризик незбалансованої ліквідності та в який спосіб здійснюється управління ризиком?5. Якими нормативами НБУ регулює кредитний ризик банків?6. Якими нормативами регулюється інвестиційний ризик банків?7. Якими нормативами регулюється валютний ризик банків?8. Сутність процесу хеджування як основного інструменту зниження валютного ризику.9. За якими групами ризику поділяються кредити ?10. Назвіть основні шляхи зниження кредитного ризику.11. Що таке диверсифікація кредитних вкладень? Які основні види диверсифікації ви знаєте?12. Назвіть основні види валютного ризику.13. Дайте визначення процентного ризику.14. У чому полягає сутність GAP-менеджменту?15. Як розрахувати загальний ризик банку?

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Акредитив — договір, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.Актив — будь-який об’єкт бухгалтерського обліку, право контролю якого закріплене за банком, який відповідає хоча б одній з таких вимог: 1) дає дохід банківській установі; 2) може бути обмінений на інший об’єкт, який, у свою чергу, даватиме дохід банківській установі. Загальна сума активів — це сума активів усіх категорій мінус сума всіх контрактивних рахунків типу резервів під можливі збитки від кредитної діяльності та дисконт за придбаними цінними паперами.Активи високоліквідні — кошти в касі, у НБУ та в інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані у готівкові чи безготівкові кошти.Активи робочі — кошти на коррахунку, в касі, вкладені в майно, розміщені в інших банках, цінних паперах, надані кредити та інші активи, що дають дохід банку.Активні операції банків — фінансові операції з розміщення коштів із метою отримання доходу. До активних операцій банку належать надання кредитів та позичок, придбання цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з векселями та інші банківські операції.Акціонерний капітал — сплачена частка основного капіталу, вкладеного у банк в обмін на вимогу щодо частини у будь-яких майбутніх прибутках, які розподіляються у формі дивідендів.Акція — це вид цінного папера без установленого строку обігу, який підтверджує участь її власника у формуванні статутного капіталу акціонерного товариства, підтверджує право на участь в управлінні акціонерним товариством, дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду і право участі в розподілі майна в разі його ліквідації.Аналіз діяльності банків — це комплексне вивчення комерційної або іншої діяльності окремих банків, їх угруповань або банківської системи в цілому.

Валютна позиція банку — співвідношення (різниця) між сумою активів і позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових і позабалансових зобов’язань у цій самій валюті.Валютна позиція відкрита — сума активів та позабалансових вимог у певній іноземній валюті не збігається із сумою балансових і позабалансових зобов’язань у цій самій валюті. Відкрита валютна позиція несе додатковий ризик у разі зміни валютного курсу.Валютна позиція відкрита довга — сума активів та позабалансових вимог перевищує суму балансових та позабалансових зобов’язань у кожній іноземній валюті. Банк із такою позицією може зазнати додаткових витрат у разі підвищення курсу національної валюти щодо іноземної валюти.Валютна позиція відкрита коротка — сума балансових та позабалансових зобов’язань перевищує суму активів і позабалансових вимог у кожній іноземній валюті. Банк із такою позицією може зазнати додаткових витрат у разі підвищення курсу іноземної валюти щодо національної валюти.Валютна позиція закрита — сума активів та позабалансових вимог збігається із сумою балансових та позабалансових зобов’язань у кожній іноземній валюті.Валютний курс — співвідношення між грошовими одиницями різних країн.Вексель — цінний папір, який свідчить про грошове зобов’язання боржника (векселедавця), за яким потрібно сплатити в установлений строк і в певному порядку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).Великий кредит — сукупний розмір кредитів (у тому числі міжбанківських), з урахуванням векселів та 100 % сум позабалансових вимог (гарантії, поручительства), що рахуються у банку за одним позичальником (контрагентом) або групою споріднених позичальників, що перевищує 10 % капіталу банку.Витрати банку — це зменшення економічної вигоди у звітному періоді у формі відпливу чи зменшення активів або збільшення заборгованості, що призводять до зменшення власного капіталу, крім тих, що пов’язані з розподілом частки доходу між власниками капіталу.Власний капітал банку — сукупність різних за призначенням фондів, які забезпечують економічну самостійність і стабільність банку.

Депозит — це зобов’язання банку за тимчасово залученими коштами фізичних і юридичних осіб або цінними паперами за відповідну плату.Дивіденд — частка прибутку акціонерного товариства, яка розподіляється між акціонерами у вигляді акцій, що їм належать.Дивіденд — частка прибутку акціонерного товариства, яка розподіляється між акціонерами у вигляді доходу відповідно до кількості та видів акцій, що їм належать.Достатність капіталу — спроможність банку захистити кредиторів та вкладників від непередбачених збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків.Доходи банку — збільшення економічної вигоди за сукупністю господарських операцій, крім операцій з реалізації додаткової кількості акцій банку, які призводять до збільшення суми активів банківської установи без відповідного збільшення суми її зобов’язань, або зменшення суми зобов’язань банківської установи без відповідного зменшення суми її активів.

Забезпечення кредиту — засіб страхування банку від ризику неповернення клієнтом позички.Зареєстрований статутний капітал — це сума статутного капіталу, яка зареєстрована в регіональному управлінні Національного банку. Вона може бути більшою за номінальний статутний капітал.Застава — засіб забезпечення виконання зобов’язання, своєрідна майнова гарантія його виконання в обумовленому обсязі й у визначені умовами терміни.Зворотний лізинг — це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передання цього майна йому в лізинг.Зобов’язання — вимоги до активів банківської установи, що становлять її зобов’язання сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому. У процесі ведення обліку та складання звітності до зобов’язань також включаються кредиторська заборгованість за нарахованими процентами та відстрочена дебіторська заборгованість за доходами, але не включаються доходи, прибуток та внутрішньобанківські розрахунки.

Інвестиції — довгострокове вкладення капіталу в грошовій, матеріальній й нематеріальний формах в об’єкти підприємницької діяльності чи фінансові інструменти з метою одержання прибутку або забезпечення зростання капіталу.Інвестиції до асоційованих осіб — акції інших суб’єктів господарської діяльності, що належать банківській установі, у разі, якщо їй належить не менше ніж 20 % від загальної суми статутного капіталу цього суб’єкта.Інвестиційна політика — частина стратегії розвитку банку, що полягає у виборі та реалізації найефективніших форм вкладення капіталу з метою формування інвестиційного прибутку. Виділяють такі види інвестиційної політики: агресивний; компромісний; консервативний.Інвестиційна якість цінних паперів — загальна характеристика окремих видів цінних паперів з огляду їх дохідності, ліквідності та ризику.Інвестиційний портфель банку — сукупність цінних паперів, придбаних банком через активні операції з метою отримання прибутків. До складу цього портфеля входять: усі боргові цінні папери (векселі, облігації, сертифікати та ін.), що перебувають у власності банківської установи, якщо їй належить менше ніж 20 % від загальної суми статутного капіталу суб’єкта господарської діяльності.Інсайдер — споріднена щодо банку особа. У переважній більшості це акціонер корпорації, котрий має доступ до інформації, що невідома широкому колу осіб, але суттєво впливає на акції даного акціонерного товариства.

Капітал — різниця між загальними сумами активів та зобов’язань банку. Капітал банку відображається в 5-му класі Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках.Касовий оборот — це обсяг видач та надходжень готівкових коштів, що проходять через касу комерційного банку.Кредитний портфель — сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних щодо повернення. Кредитний портфель не включає в себе відсотки нараховані, але ще не сплачені, непрофінансовані, зобов’язання видати кредит, кредитні лінії, які ще не використані, гарантії та акредитиви, оперативний лізинг.Кредитний ризик — ризик несплати позичальником основного боргу, відсотків за ним.Кредиторська заборгованість — це зобов’язання банку здійснити оплату на користь інших осіб (фізичних та юридичних), які виникають у процесі взаємовідносин із банком.

Лізинг — вид довгострокової оренди засобів виробництва, яка передбачає можливість подальшого продажу за встановленою ціною з урахуванням сум, виплачених за оренду.Ліквідність банку — здатність банку швидко перетворювати свої активи в грошові кошти з мінімальною втратою їх вартості з метою виконання своїх зобов’язань.Ліміт кредитування — загальна сума коштів, яку банк може надати своєму банку-партнеру у вигляді кредиту без забезпечен-ня.

Маржа — різниця між собівартістю і ціною продажу.Метод економічного аналізу — науково обґрунтована система теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення.Міжнародний лізинг — договір лізингу, що здійснюється суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або у разі, коли майно чи платежі перетинають державні кордони.