Аналіз банківської діяльності

Аналіз банківської діяльності

І. М. ПАРАСІЙ-ВЕРГУНЕНКО

АНАЛІЗ БАНКІВСЬКОЇДІЯЛЬНОСТІ

Навчально-методичний посібникдля самостійного вивчення дисципліни

Вступ Розділ 1. Програма курсу Розділ 2. Методичні рекомендації до вивчення курсу Тема 1. Теоретичні основи аналізу банківської діяльності 1.1. Предмет, об’єкти, суб’єкти аналізу та його завдання 1.2. Види аналізу та їх класифікація 1.3. Метод та прийоми економічного аналізу 1.4. Інформаційне забезпечення аналізу діяльності банку 1.5. Організація аналітичної роботи в банку Тема 2. Аналіз власного капіталу банку 2.1. Мета та завдання аналізу пасивів банку 2.2. Економічна сутність пасивних операцій банку.Джерела формування ресурсів 2.3. Сутність власного капіталу банку та його основні функції 2.4. Аналіз достатності банківського капіталу 2.5. Аналіз статутного капіталу 2.6. Аналіз інших складових власного капіталу банку Тема 3. Аналіз зобов’язань банку 3.1. Економічна сутність зобов’язань банку. Класифікація залучених та запозичених коштів 3.2. Завдання та загальна схема аналізу зобов’язань банку 3.3. Аналіз строкових депозитів 3.4. Аналіз депозитів до запитання 3.5. Аналіз використання міжбанківського кредитуу формуванні ресурсів банку 3.6. Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів Тема 4. Загальний аналіз активних операцій банку 4.1. Зміст та завдання аналізу активних операцій банку 4.2. Горизонтальний та вертикальний аналіз активів банку 4.3. Коефіцієнтний аналіз якості активів Тема 5. Аналіз кредитних операційВСТУП

РОЗДІЛ 1ПРОГРАМА КУРСУ

Дисципліна «Аналіз банківської діяльності» вивчається на п’ятому курсі студентами спеціальності «Облік та аудит в управлінні банками» та на четвертому курсі студентами спеціальності «Банківська справа». Вона входить у перелік дисциплін, які формують фахівців для банківського сектору національного господарства України, і посідає одне з головних місць. Це зумовлено значенням економічного аналізу в управлінні діяльністю будь-якого суб’єкта господарювання.Мета і завдання курсу — дати студентам ґрунтовні знання про методи і прийоми аналізу діяльності банку, його клієнтури, про форми організації аналітичної роботи в банківській установі, навчити студентів користуватися даними аналізу для прийняття стратегічних управлінських рішень на всіх рівнях. Предметом курсу «Аналіз банківської діяльності» є економічні процеси, на яких ґрунтуються банківські операції, методологія здійснення аналізу стосовно банківської сфери, інформаційна база аналізу.Завдання даного курсу — обґрунтування методів та прийомів аналізу діяльності банків як по банку в цілому, так і за окремими напрямами; визначення впливу основних факторів, які впливають на діяльність банку; набуття навичок аналітичної інтерпретації отриманих результатів, складання висновків та рекомендацій.ТЕМА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІМета та завдання аналізу діяльності банків. Предмет, суб’єкти та об’єкти аналізу. Загальні та специфічні завдання аналізу. Завдання аналізу з позиції різних суб’єктів аналізу (стейкхолдерів). Місце та значення аналізу банківської діяльності в системі економічних дисциплін.Метод аналізу та його методичні прийоми. Основні принципи аналізу: науковий характер, системність, оперативність, ефективність. Класифікація методичних прийомів. Абстрактно-логічні (якісні) прийоми дослідження. Кількісні (описові та аналітичні) прийоми дослідження: середні та відносні величини, структурні та аналітичні групування, графічний прийом, ряди динаміки, прийоми елімінування, кореляційно-регресійний метод, прийоми лінійного програмування. Класифікація видів аналізу, що застосовуються в банках. Види аналізу за аспектами, методами та інформаційними джерелами: фінансовий, управлінський, стратегічний, операційно-вартісний. Види аналізу залежно від періодичності проведення: разовий та періодичний (щоденний, щотижневий, місячний, квартальний, річний). Види аналізу залежно від спектру та обсягу питань, що аналізуються: комплексний (повний) та вибірковий (тематичний та локальний). Види аналізу за суб’єктами аналізу: внутрішній та зовнішній (міжбанківський порівняльний, дистанційний).Організація аналітичної роботи в банках. Методичне управління аналітичною роботою на всіх рівнях управління банками. Керівництво аналітичною роботою на рівні банківської системи в цілому. Централізована та децентралізована форми організації аналітичної роботи на рівні окремого банку. Методичне забезпечення економічного аналізу. Система інформаційного забезпечення, основні принципи побудови системи аналітичної інформації. Облікові та позаоблікові джерела аналізу. Характеристика балансу банку як основного джерела інформаційного забезпечення фінансового аналізу діяльності банку. Зміст, оцінка та аналітичне значення статей балансу.Взаємозв’язок фінансово-аналітичної служби банку з іншими структурами банку.Основні етапи аналізу: попередній, аналітичний, підсумковий. Шляхи удосконалення організації аналітичної роботи в банках.ТЕМА 2. АНАЛІЗ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ БАНКУПоняття банківських ресурсів, їх класифікація з позиції джерел залучення та позиції витратності. Аналіз структури пасивів банків другого рівня. Значення власного капіталу банку та його основні функції. Основні завдання та підходи до аналізу власного капіталу банку. Поняття «власних «коштів-нетто» (власних оборотних коштів банку, що можуть бути використані в активних операціях). Іммобілізація власних коштів. Методика розрахунку власного капіталу банку згідно з чинною інструкцією НБУ. Поняття регулятивного капіталу. Порядок розрахунку регулятивного капіталу. Основний капітал, додатковий капітал, відрахування.Основні нормативи, що регулюють достатність капіталу: мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1); норматив адекват¬ності регулятивного капіталу (Н2); норматив адекватності основного капіталу (Н3). Розподіл банків на групи за рівнем капіталу. Додаткові показники достатності капіталу.Аналіз структури та окремих складових власного капіталу банку.Аналіз динаміки зміни розміру статутного фонду. Фактори та причини зміни статутного фонду. Система показників, що застосовується під час аналізу статутного фонду. Аналіз складу акціонерів банку на базі особових рахунків. Аналіз дивідендної політики банку.Аналіз інших складових власного капіталу банку. Аналіз резерв¬ного капіталу, спеціальних фондів і резервів банку. Аналіз нерозподіленого прибутку як складової власного капіталу.Аналіз субординованого капіталу. Основні вимоги до коштів, залучених на умовах субординованого боргу. Обмеження, що накладаються на капітал 2-го рівня.ТЕМА 3. АНАЛІЗ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ БАНКУЗагальна схема аналізу зобов’язань банку. Класифікація залучених коштів. Залучені та запозичені кошти банку. Онкольні депозити (депозити до запитання), строкові депозити, вклади населення, міжбанківський кредит, кошти в розрахунках, креди-торська заборгованість. Аналіз структури зобов’язань банку. Ви-з¬начення оптимального співвідношення строкових депозитів та онкольних депозитів. Визначення ступеня використання залучених коштів, зобов’язаньАналіз строкових депозитів. Визначення оборотності депозитних вкладень. Розрахунок середнього терміну зберігання та використання депозитів, рівня осідання депозитних коштів. Методика розрахунку коефіцієнтів нестабільності депозитів. Аналіз диверсифікації депозитів.Особливості аналізу вкладів населення в системі Ощадбанку. Факторний аналіз зміни вкладів населення регіону. Аналіз структури депозитів до запитання. Методика розраху-н¬ку коефіцієнта нестабільності депозитів та економічна інтерпретація його значень. Аналіз оборотності коштів та рівня їх осідання на поточних рахунках клієнтів. Обґрунтування можливості переведення стабільного залишку на поточних рахунках клієнтів у строкові депозити. Порядок оцінювання рівня розвитку клієнтської бази. Розрахунок коефіцієнтів плинності, залучення клієнтів, закріплення та постійності клієнтів.Аналіз використання міжбанківського кредиту у формуванні залучених коштів. Його роль у регулюванні рівня ліквідності банку. Негативні аспекти надмірного рівня використання МБК. Розрахунок рівня залежності ресурсної бази банку від залучених МБК.Визначення обсягу ефективних кредитних ресурсів. Порядок оцінки ефективності використання банківських ресурсів. Стратегічний аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів із позицій стабільності та витратності. Застосування прийомів лінійного програмування в розв’язанні завдань щодо оптимізації ресурсної бази банку.ТЕМА 4. ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУВзаємозв’язок статей активу та пасиву балансу банку. Аналіз основних напрямків використання ресурсів банку. Аналіз динаміки (темпів зростання, приросту) складу і структури активів. Аналіз активів банку за допомогою системи коефіцієнтів.Групування статей активу балансу за суттю банківських операцій, принципами ліквідності, дохідності, ризику. Аналіз якості активів з позиції ризику. Порядок розрахунку суми активів, зважених за ступенем ризику. Аналіз активів із позиції ліквідності. Методика розрахунку суми проблемних корпоративних кредитів, проблемних міжбанківських кредитів, проблемних цінних паперів. Поняття іммобілізованих дохід-них активів. Визначення непокритої резервами іммобілізації активів.ТЕМА 5. АНАЛІЗ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУОсновні завдання аналізу кредитних операцій банку, його інформаційна база. Об’єкти та суб’єкти кредитування. Класифікація кредитів за типами позичальників: за термінами надання кредитів, за характером забезпечення та іншими класифікаційними ознаками.Аналіз масштабів кредитної діяльності банку порівняно з попередніми періодами та іншими банками. Аналіз руху кредитів. Розрахунок коефіцієнтів надання та погашення кредиту. Аналіз повернення позик. Аналіз оборотності позик. Методика розрахун¬ку тривалості одного обороту позик. Додаткове умовне вивільнення або залучення коштів в оборот за рахунок зміни швидкості обертання позик.Аналіз диверсифікації кредитних вкладень. Поняття портфе-ль¬ної, галузевої та географічної диверсифікації. Розрахунок нормативу Н7 «максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента» та нормативу Н8 — нормативу «великих» кредитних ризиків».Аналіз структури кредитного портфеля залежно від різноманіт¬них класифікаційних ознак: за термінами надання кредитів; за галузевою ознакою; за ризиком; за фінансовою дисципліною позичальника; за формами забезпечення кредиту; за формами надання кредиту тощо.Аналіз якості кредитного портфеля з погляду фінансової дисципліни позичальника (за терміном погашення кредиту). Методика розрахунку розміру корпоративних кредитів. Визначення непокритої резервами іммобілізації корпоративних кредитів.Аналіз якості кредитного портфеля з погляду ризику.Класифікація позик за групами ризику. Методика розрахунку коефіцієнта зважених класифікованих позик. Розрахунок коефіцієнтів покриття зважених класифікованих позик, збитковості позик, проблемних позик. Аналіз забезпеченості позики за видами забезпечення. Аналіз достатності формування резервів на мож¬ливі втрати за позиками.Аналіз динаміки відсоткової ставки за кредитами. Порядок розрахунку мінімальної відсоткової ставки за позиками, що забезпечує прибуткову діяльність банку на основі точки «беззбитковості».Аналіз ефективності кредитних операцій банку. Система оцінних показників ефективності та дохідності кредитних операцій. Порівняльний аналіз доцільності вкладень у кредитні операції з погляду ризику та дохідності. Розрахунок показників прибут¬ковості кредитних операцій.ТЕМА 6. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ТА ІНШИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИОсновні завдання аналізу операцій банку з цінними паперами, його інформаційна база. Аналіз масштабів операцій банку з цінними паперами в порівнянні з даними попередніх періодів та інших банків.Класифікація видів цінних паперів. Аналіз структури й динаміки операцій банку з цінними паперами. Аналіз структури операцій за напрямками діяльності. Аналіз відповідності структури джерел придбання цінних паперів напрямкам вкладень у цінні папери. Вимоги щодо прямих інвестицій, які здійснюють банки згідно з чинною інструкцією НБУ. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11). Норматив загальної суми інвестування (Н12).Методика формування резерву від знецінення цінних паперів та його достатності. Визначення проблемних цінних паперів.Система показників аналізу якості акцій, облігацій. Особливості аналізу ОВДП. Аналіз операцій банку з векселями.Аналіз дохідності операцій банку з цінними паперами. Система показників дохідності операцій з цінними паперами. Факторний аналіз доходу від окремих операцій з цінними паперами. Методика розрахунку коефіцієнта інвестування.Аналіз нефінансових інвестиційних активів. Аналіз матеріаль-них і нематеріальних інвестиційних активів. Аналіз структури капітальних вкладень. Поняття захищеного капіталу. Оптимальний розмір вкладень у нерухоме майно та інші матеріальні активи відносно обсягу власного капіталу.ТЕМА 7. АНАЛІЗ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУОсновні завдання аналізу валютних операцій банку, його інформаційна база. Аналіз масштабів валютних операцій банку порівняно з попередніми періодами та іншими банками.Види валютних операцій, що здійснюють банки. Аналіз струк-тури й динаміки валютних операцій банку. Прогнозування курсів валют як напрямок валютної політики. Аналіз форвардних та ф’ючерних операцій з іноземною валютою. Аналіз закритої й відкритої валютних позицій, довгої та короткої відкритих валютних позицій. Аналіз дотримання основних нормативів відкритої валютної позиції банку. Методика розрахунку нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13). Норматив ризику загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) та норматив ризику загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2).Аналіз структури валютних доходів та витрат банку. Аналіз прибутку від валютних операцій.Аналіз неторговельних валютних операцій. Методика розрахунку коефіцієнта ефективності роботи пункту обміну валюти. Склад доходів та витрат обмінного пункту.Факторний аналіз доходів обмінного пункту. Визначення факторів другого порядку, що впливають на дохідність пункту обміну валют.Аналіз дохідності за операціями з готівковою валютою. Аналіз підкріплення обмінних пунктів гривнею.Аналіз ефективності валютних операцій у цілому. Система показників, що характеризують дохідність та прибутковість валютних операцій.Розрахунок питомої ваги доходів від валютних операцій у загальних доходах.ТЕМА 8. АНАЛІЗ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГТА ІНШИХ ОПЕРАЦІЙСуть та порядок виконання банками основних видів послуг. Розрахункові послуги банків. Організація безготівкових та готівкових розрахунків. Форми та види безготівкових розрахунків: розрахунки платіжними дорученнями, розрахунки чеками, розрахунки за допомогою акредитивів, розрахунки вимогами-дору¬ченнями, розрахунки за допомогою векселів. Аналіз структури та динаміки безготівкових розрахунків. Факторний аналіз доходів від безготівкових розрахунків.Сутність касових послуг банків. Аналіз масштабів та динаміки касових операцій. Аналіз структури готівки в касі за видами валют. Аналіз дотримання прогнозного розрахунку касових оборотів банку. Факторний аналіз доходів банку від касових операцій.Види послуг кредитного характеру: факторинг, лізинг, посередницькі та трастові послуги.Сутність факторингових операцій. Місце факторингових операцій в активних операціях банку. Аналіз обсягу та динаміки фак¬торингових операцій банку. Аналіз галузевої структури факторингових операцій з метою диверсифікації ризику. Аналіз структури платежів з визначенням питомої ваги прострочених платежів, аналіз їх тривалості. Аналіз ефективності факторингових операцій.Сутність лізингових операцій. Аналіз масштабів лізингових операцій в активних операціях банку. Структурний аналіз лізингових операцій за суб’єктами. Аналіз лізингових операцій за строками дії лізингу. Аналіз забезпеченості лізингових операцій довгостроковими джерелами фінансування. Аналіз ефективності лізингових операцій.Особливості аналізу форфейтингових операцій та овердрафту. Місце цих операцій у структурі активних операцій банку. Застосування графічного методу в аналізі динаміки цих операцій. Аналіз динаміки коштів на поточному рахунку клієнта з використанням овердрафту. Аналіз ефективності форфейтингових операцій банку та овердрафту.Сутність та види посередницьких послуг, що надаються банками: посередництво в отриманні клієнтом позики, посередництво в операціях з цінними паперами, валютою, майном. Емісійні, гарантійні, трастові та страхові послуги банків. Структурний аналіз посередницьких послуг. Аналіз ефективності проведення даних послуг. Аналіз послуг консультаційного характеру. Сутність агент¬ських послуг банку. Аналіз масштабів агентських послуг банку в активних операціях. Структурний аналіз агентських послуг залежно від клієнтів. Аналіз ефективності агентських послуг.ТЕМА 9. АНАЛІЗ ДОХОДІВ І ВИТРАТ БАНКУОсновні напрямки, завдання та інформаційна база аналізу.Класифікація доходів банку. Групування окремих статей доходів. Поняття процентних та непроцентних доходів. Аналіз динаміки та структури доходів. Вертикальний аналіз доходів банку. Горизонтальний аналіз динаміки дохідних статей. Аналіз ритмічності темпів зростання операційних доходів.Аналіз стабільності доходів за допомогою методів середньоквадратичних відхилень у доходах, коефіцієнта варіації та індексу нестабільності доходів.Факторний аналіз доходів від кредитних операцій. Застосування декомпозиційного аналізу у формуванні факторних моделей. Факторний аналіз доходів від операцій з цінними паперами, доходів від корпоративних прав, доходів обмінних пунктів, доходів від розрахунково-касового обслуговування.Аналіз відносних показників дохідності. Методика розрахунку коефіцієнтів дохідності активів, дохідності дохідних активів, коефіцієнтів операційного та процентного доходу.Загальна схема аналізу витрат банку. Класифікація витрат ба-н¬ку. Групування окремих статей витрат. Аналіз динаміки та структури витрат. Вертикальний аналіз витрат банку. Горизонтальний аналіз динаміки окремих статей витрат банку. Поняття процентних та непроцентних витрат.Факторний аналіз зміни витрат банку за залученням ресурсів. Факторний аналіз витрат за операціями з цінними паперами. Застосування декомпозиційного аналізу у формуванні факторних мо¬делей витратності. Структурний і горизонтальний аналіз витрат, пов’язаних із забезпеченням функціональної діяльності банку.Аналіз відносних показників витратності. Методика розрахун-ку показників витратності активів, витратності працюючих активів, витратності залучених коштів, витратності доходів та ін.Порівняльний аналіз відносних показників дохідності банку та відповідних показників витратності. Порівняльний аналіз показників витратності. Порівняльний аналіз темпів зростання доходів та витрат.Визначення резервів збільшення доходів банку та зменшення витрат.ТЕМА 10. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ І РЕНТАБЕЛЬНОСТІ БАНКУЗначення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу прибутку й рентабельності. Складові балансового прибутку та модель формування чистого прибутку. Аналіз динаміки абсолю-т¬ного розміру прибутку та розрахунок темпів його зростання. Порівняння темпів зростання прибутку з темпами інфляції. Аналіз структури прибутку, факторів та причин зміни балансового прибутку. Стратегічний аналіз фінансових результатів діяльності банку. Методика розрахунку «точки беззбитковості» роботи банку. Ситуаційний аналіз рівня прибутку банку та визначення необхідного рівня умовно-постійних та умовно-змінних витрат.Моделювання рівня дохідності активів та витратності ресурсів для досягнення цільового рівня прибутковості.Факторний аналіз окремих складових балансового прибутку. Факторний аналіз прибутку від реалізації кредитів. Визначення резервів збільшення прибутку та розроблення заходів для їх мобілізації. Аналіз розподілу прибутку.Система фінансових коефіцієнтів прибутковості. Розрахунок факторів, що впливають на зміну цих коефіцієнтів. Декомпозиційний аналіз показників прибутковості. Формула Дюпона. Методика розрахунку показників прибутковості активів, прибутковості капіталу, рентабельності доходу, рентабельності роботи банку. Факторний аналіз зміни показників прибутковості. Оцінка факторів із позиції ліквідності балансу та банківських ризиків.Методика розрахунку показників: відсоткової маржі, спреду, рівня покриття непроцентних витрат непроцентними доходами.Розроблення рекомендацій з метою підвищення прибутковості банку та забезпечення його стабільності в новому році.ТЕМА 11. АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ БАНКУЗначення, мета та завдання й інформаційні джерела аналізу. Поняття «ліквідність» та «платоспроможність» банку. Місце та роль ліквідності в реалізації функцій банку. Оцінка ліквідності з позиції «запасу» та з позиції «потоку».Методика ретроспективного аналізу ліквідності банку. Коефіцієнтний аналіз ліквідної позиції банку. Методика аналізу статич¬ної ліквідності банку. Основні нормативи, що регулюють ліквідність банків другого рівня. Методика розрахунку нормативу миттєвої ліквідності (Н4). Норматив поточної ліквідності (Н5). Норматив короткострокової ліквідності (Н6). Додаткові коефіцієнти, що характеризують статичну ліквідність банку. Міжнародний досвід оцінки ліквідності банку.Аналіз ресурсної бази та активів банку з позиції ліквідності. Аналіз структури активів та пасивів та їх ув’язка з позиції ліквідності. Нетто-ліквідна позиція банку. Відповідність джерел коштів напрямам їх розміщення з позиції ліквідності.Аналітична оцінка динамічної ліквідності банку. Групування активів за строками їх погашення та групування зобов’язань відповідно до строків їх виконання. Аналіз розриву ліквідності банку. Визначення надлишку або дефіциту ліквідних активів для виконання своїх зобов’язань. Аналіз динамічної ліквідності банку на основі зіставлення коефіцієнтів оборотності активів та оборо-т¬ності зобов’язань (депозитів). Аналіз ліквідності на основі платіжного календаря. Вплив обов’язкового резервування коштів на кореспондентському рахунку в НБУ на рівень ліквідності банку.Аналіз потреби банку в ліквідних засобах. Стратегічний аналіз ліквідної позиції банку. Прогноз мінімального резервного залишку на коррахунку.ТЕМА 12. АНАЛІЗ БАНКІВСЬКИХ РИЗИКІВВизначення ризику та їх класифікація. Система основних показників ризику. Зовнішні банківські ризики: країнові ризики (політичні, правові, загальноекономічні, фінансові, технічні, інші); валютні ризики (контрактні, трансляційні, операційні); ризик форс-мажорних обставин, кон’юнктурні ризики, інфляційні ризики. Показники внутрішніх ризиків: структурні ризики, ризик складу клієнтів, розрахункові ризики, інвестиційні ризики, емісійні ризики, ризики зловживань, ризики позабалансової ді-яльності, портфельні, або балансові, ризики (ризики активних операцій, ризики пасивних операцій, ризики капіталу). Поняття портфельних балансових ризиків: кредитні ризики, процентні ризики, ризик незбалансованої ліквідності, ризик недостатньої диверсифікації операцій.Аналіз і оцінка кредитного ризику. Сутність і напрямки управління кредитними ризиками. Класифікація кредитних ризиків. Структурний аналіз кредитного портфеля з позиції кредитного ризику. Факторний аналіз кредитного портфеля та предмет ризикованості в цілому. Факторний аналіз кредитного ризику за видами класифікованих кредитів. Методи управління кредитним ризиком. Основні економічні нормативи, що регулюють кредитний ризик з позиції портфельної диверсифікації. Цінова (процентна) політика банку як інструмент управління кредитним ризиком. Формування страхових резервів за кредитними ризиками. Аналіз якості кредитного портфеля з позиції захищеності від можливих втрат. Аналіз достатності створених резервів під кредитні операції.Аналіз і оцінка валютного ризику. Різновиди валютних ризиків: операційний валютний ризик, трансляційний валютний ризик, економічний валютний ризик. Політика банку щодо управління валютним ризиком. Регулювання валютних ризиків з боку НБУ через нормативи відкритої та закритої валютних позицій. Методика розрахунку нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13). Норматив ризику загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) та норматив ризику загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2). Поняття «максимальної» валютної позиції та «глобальної» валютної позиції. Операційні та структурні валютні позиції. Балансові та позабалансові валютні позиції. Сутність процесу хеджування як основного інструменту зниження валютного ризику.Аналіз і оцінка інвестиційного ризику. Основні ризики інвестиційної діяльності: ризик ліквідності, ризик дострокового погашення цінних паперів, ризик, пов’язаний з тривалістю обігу цінних паперів, інфляційний, процентний, кредитний, діловий ризики. Основні вимоги з боку НБУ щодо прямих інвестицій, які здійснюють банки. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11). Норматив загальної суми інвестування (Н12). Ризик незбалансованої ліквідності відносно доходів. Порівняльний аналіз дохідності різних видів цінних паперів.Аналіз і оцінка процентного ризику. Сутність GAP-менедж-менту. Методика обчислення показника GAP (як різниці чутливих активів та величини чутливих зобов’язань), коефіцієнта GAP (як відношення чутливих активів до чутливих зобов’язань), індексу процентного ризику.Аналіз загального розміру банківських ризиків.ТЕМА 13. АНАЛІЗ І ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ БАНКУАналіз фінансової стійкості банку. Методика розрахунку та економічний зміст основних коефіцієнтів оцінки фінансової стійкості: коефіцієнта надійності, коефіцієнта фінансового важеля; коефіцієнта участі власного капіталу у формуванні активів, коефіцієнта захищеності дохідних активів власним капіталом.Аналіз ділової активності. Підходи до визначення ділової активності банків. Коефіцієнтний аналіз ділової активності. Методика розрахунку та економічне значення коефіцієнтів, що характеризують активність залучення коштів: активності залучення позичених та залучених коштів, активності залучення строкових коштів, активності залучення міжбанківських кредитів, активності використання залучених коштів у дохідні активи, активності використання залучених коштів у кредитний портфель. Методика розрахунку та економічне значення коефіцієнтів, що характеризують активність банку з розміщення ресурсів: рівень дохідності активів, рівень кредитної активності, рівень інвестиційної активності, рівень проблемних кредитів.Аналіз ділової активності методом зіставлення і взаємоув’язки між джерелами формування ресурсів та напрямками їх вкладень в активи.Аналіз ефективності управління. Коефіцієнтний метод оцінки ефективності управління за допомогою відносних показників прибутковості, дохідності, витратності, продуктивності праці. Аналіз ефективності управління за абсолютними показниками.Рейтингові системи оцінки фінансового стану банків. Поняття дистанційного аналізу діяльності банків. Уніфіковані та диферен-ційовані рейтинги. Поняття номерного, бального та індексного рейтингів.Рейтингова система «CAMEL». Аналіз капіталу банку. Аналіз якості активів банку. Аналіз ефективності роботи банку. Аналіз ліквідності банку. Аналіз менеджменту банку. Методика визначення сукупного рейтингу комерційного банку.Відкриті рейтингові системи оцінки банків. Підходи становлення узагальнюючої оцінки надійності банків. Методика встановлення ліміту кредитування банків на основі рейтингових оцінок. Система рейтингових показників за методикою В. С. Кромо¬нова. Система рейтингових показників за методикою О. Б. Ши¬рінської. Інші відкриті рейтингові системи. Диференційована оцінка рейтингу банків залежно від користувачів інформації.

РОЗДІЛ 2МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУТЕМА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІПЛАН ВИВЧЕННЯ ТЕМИ1.1. Предмет, об’єкти, суб’єкти аналізу та його завдання.1.2. Види аналізу та їх класифікація.1.3. Метод та прийоми економічного аналізу.1.4. Інформаційне забезпечення аналізу діяльності банку.1.5. Організація аналітичної роботи в банку.1.1. Предмет, об’єкти, суб’єкти аналізу та його завданняУправління діяльністю комерційних банків базується на попередньо отриманих даних аналітичної роботи. Аналіз операцій бан¬ків є одним з найважливіших напрямків економічної роботи.

Аналіз банківських операцій на макрорівні потрібний Національному банку для вивчення та прогнозування ситуацій на фінансовому та кредитному ринках країни, стійкості та надійності як банківської системи в цілому, так і окремих банків, їх груп у різних регіонах, контролю за виконанням банками встановлених стандартів і нормативів, а також для визначення основних напрямків грошово-кредитної політики.Не менш важливим є й аналіз банківської діяльності на мікрорівні як один із етапів економічної роботи банку. Ця робота спрямована на управління його активними та пасивними операціями. При цьому чим більший банк, тим вагоміше значення має правильна організація його роботи, забезпечення нормального й ефективного функціонування. Це пов’язано з розвитком пайової (акціонерної) форми власності у банківському секторі економіки.Робота банків на комерційних умовах визначає орієнтацію їх діяльності на максимізацію їх прибутку, перегляд традиційних форм і методів проведення операцій, регулярний аналіз ефективності їх здійснення.Аналіз діяльності банків — це комплексне вивчення комерційної або іншої діяльності окремих банків, їх угруповань або бан¬ківської системи в цілому, яке полягає в пошуку необхідної інформації, її обробці та економічній інтерпретації отриманих результатів з метою прийняття управлінських рішень.Основною метою аналізу діяльності банку є пошук резервів підвищення ефективності роботи банківської установи, максимізація його прибутку за мінімізації ризику.Об’єкт дослідження — конкретні банківські установи, їх філії або підрозділи.Предмет дослідження — сукупна діяльність комерційного банку та окремі її напрямки (кредитні, валютні операції, розраху-н¬ково-касове обслуговування, операції з цінними паперами).Суб’єктами аналізу є як самі комерційні банки, так і інші кредитні установи, а саме: НБУ, банки-кореспонденти, реальні та потенційні клієнти, аудиторські фірми, податкові органи, місцеві та центральні органи влади.

З позиції самих комерційних банків ставляться такі за-вдання:• оптимізація структури активних та пасивних операцій з метою максимізації прибутку;• контроль за дотриманням установлених НБУ економічних нормативів;• мінімізація всіх видів банківських ризиків;• визначення фінансової стійкості банку;• підтримання його ліквідності та платоспроможності.

З позиції банківських клієнтів основними завданнями є:• визначення фінансової стійкості та надійності банку;• оцінка якості та вартості обслуговування;• визначення спектра послуг, що надаються банком;• доцільність та перспективність подальших стосунків з бан-ком.

З позицій НБУ основними завданнями є:• контроль за дотриманням економічних нормативів;• зниження ризикованості банківських операцій;• аналіз фінансової стійкості та платоспроможності банків другого рівня.

Перед аудиторськими фірмами постають такі основні завдання:• перевірка достовірності аналітичного обліку та фінансової звітності;• перевірка правильності розрахунків окремих показників;• оцінка перспектив розвитку банку та ймовірності його банкрутства.Схематично суб’єкти аналізу діяльності комерційних банків можна подати таким чином (рис 1.1.)

Рис. 1.1. Основні суб’єкти аналізу діяльності комерційних банківНезважаючи на існування різних напрямків та критеріїв аналізу, методика читання та аналізу балансу банку повинна бути єдиною, щоб забезпечити зіставлення одержаних у процесі аналізу даних.1.2. Види аналізу та їх класифікаціяВиди аналізу діяльності банку залежать від мети аналізу й об’єкта, який досліджується. Класифікація видів аналізу банку може бути подана у вигляді такої схеми: Рис. 1.2. Класифікація видів економічного аналізу банківської діяльностіНаведені дані свідчать, що вид аналізу залежить від: періодичності його проведення; обсягу питань, що аналізуються; мети та характеру дослідження; складу об’єктів, котрі аналізуються; масштабності та спектра послуг, що надаються банком.За періодичністю проведення аналізу виділяють разовий та періодичний аналіз. Разовий аналіз проводиться епізодично за якихось певних умов (у разі зміни керівництва, акціонерів, форс-мажорних обставин).Періодичний — це аналіз, що проводиться систематично через певний інтервал часу. Залежно від інтервалу часу проведення аналізу виділяють: щоденний, тижневий, декадний, місячний, квартальний, річний.Якщо за повного аналізу вивчаються всі сторони роботи комерційного банку, то за тематичного — лише вузьке коло питань, які дають змогу виявити можливості поліпшення окремих сторін діяльності банку. Локальний аналіз передбачає вивчення роботи окремих структурних підрозділів банку. Попередній аналіз виконується під час оцінки аналітичних рахунків для виявлення можливості здійснення банком будь-яких операцій.До оперативного аналізу звертаються під час поточної роботи банку для оцінки дотримання нормативів ліквідності та інших показників, для вжиття термінових заходів, що забезпечують їх виконання, а також отримання достатнього прибутку.Підсумковий аналіз використовується для визначення ефективності діяльності комерційного банку, виявлення резервів збіль¬шення його прибутковості.Перспективний аналіз використовується для прогнозування результатів, що очікуються у наступному періоді, та визначення подальших напрямів грошово-кредитної політики.За аспектами та методами дослідження виокремлюють фінансовий, управлінський та операційно-вартісний аналіз.Фінансовий аналіз, як правило проводиться на основі фінансової звітності і включає такі питання, як аналіз фінансових результатів, прибутковості роботи банку, фінансової стійкості та надійності, його ділової активності, ліквідності та платоспромо-ж¬ності.Управлінський аналіз охоплює ширше коло питань дослідження роботи банківської установи та базується не тільки на даних фінансової звітності, а й даних аналітичного бухгалтерського обліку. Управлінський аналіз не тільки констатує факт і результат роботи банку, а й виявляє причинно-наслідкові залежності, дає змогу виявити причини зміни окремих явищ, оптимізувати структуру активно-пасивних операцій, виявити резерви підвищення ефективності роботи банку.Різновидом управлінського аналізу є стратегічний аналіз. Стратегічний аналіз використовується задля вибору конкретної стратегії з багатьох альтернатив і відрізняється від звичайного управлінського аналізу такими моментами:• стратегічний аналіз передує економічним процесам, а не йде після них, як це має місце в ретроспективному економічному аналізі;• банківські операції аналізуються не відокремлено, а комплексно;• базами порівняння слугують, як правило, нормативи та дані кращих банківських установ;• інформаційна база аналізу не обмежується бухгалтерськими та статистичними даними конкретного банку, а використовується позаоблікова інформація, що стосується роботи банку та зовнішнього середовища.Операційно-вартісний аналіз балансу банку дає змогу визначити спеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце у системі госпрозрахункових відносин, можливості, форми та пер¬спективи взаємовідносин з іншими контрагентами цієї системи. Крім того, операційно-вартісний аналіз дає змогу оцінити ефективність та доцільність функцій, які виконуються банком. Оцінювання проводиться на підставі загальної суми балансів, співвідношення розмірів депозитів і кредитів, власних і залучених коштів, а також питомої ваги міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів та їх вкладень. Під час аналізу визначаються основні напрями діяльності комерційних банків, які характеризують його спеціалізацію. Питома вага тієї чи іншої операції, яка виконується банком, у загальній сумі балансу демонструє її вагу для банку. В умовах розвитку конкуренції між банками за клієнтуру, а також аналізу процесів регіонального розвитку зростає значення аналізу операцій комерційних банків у територіальному розподілі.Операційно-вартісний аналіз поглиблює дослідження дохідності банку і дає уявлення про вартість, збитковість та рентабель¬ність певних операцій. Він дає змогу оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і визначити головні напрямки депозитно-позикової політики банку щодо конкретних контрагентів з метою максимізації прибутку.З позиції суб’єктів проведення банківського аналізу заведено виділяти внутрішній та зовнішній аналіз.Внутрішній аналіз передбачає проведення аналітичних процедур внутрішніми аналітиками банку. Цей аналіз здійснюється з метою прийняття оптимальних управлінських рішень менеджерами банку з метою максимізації прибутку. Інформаційна база для такого аналізу більш повна, ніж при проведенні зовнішнього (дистанційного) аналізу, що дає змогу детальніше та повніше аналізувати всі аспекти банківської діяльності.Зовнішній аналіз проводиться зовнішніми (стосовно конкре-т¬ного банку) аналітиками і включає такі різновиди: дистанційний, рейтинговий, порівняльний, народногосподарський.Дистанційний аналіз проводиться контрагентами банку в разі встановлення кореспондентських та інших партнерських відносин, надання міжбанківського кредиту. Такий аналіз зазвичай здійснюється на основі обмеженої фінансової інформації і передбачає оцінювання фінансової стійкості та надійності банку-партнера, оцінювання банківських ризиків.Рейтинговий аналіз — це метод порівняльного аналізу кількох банків. Метою рейтингового оцінювання є відображення в однаковій та зрозумілій формі фінансового стану банків, дотримання ними вимог законодавчих та нормативних актів і загальної надійності їх функціонування.Народногосподарський аналіз банківської діяльності дає змогу визначити масштабність активно-пасивних операцій та їх прибутковість, а також ступінь участі комерційних банків у формуванні маси позикового фонду країни. Аналіз масштабності активно-пасивних операцій проводиться через зіставлення масштабів конкретних видів операцій з середнім рівнем аналогічних показників або з абсолютними масштабами по банківській системі в цілому.1.3. Метод та прийоми економічного аналізуВивчаючи це питання, слід пам’ятати, що під методом економічного аналізу розуміють науково обґрунтовану систему теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрун¬товані управлінські рішення.Категорії економічного аналізу — це найбільш загальні, ключові поняття даної науки. До таких належать: фактори, резерви, модель, результативний показник, відсоток, дисконт, фінансовий результат, капітал, зобов’язання, активи, грошовий потік, леверидж та ін.Принципи економічного аналізу регулюють процедурну сторону його методології та методики. До них належать: системність та комплексність, періодичність, зрозумілість та адекватність тлумачення, достовірність та об’єктивність, доречність та своєчасність.Метод аналізу реалізується через його науковий апарат, що являє собою сукупність прийомів дослідження.Найважливішим елементом методики економічного аналізу є технічні прийоми та способи аналізу, які можна назвати інструментарієм аналізу. Класифікація технічних прийомів економічного аналізу наведена на рис. 1.3.Усі прийоми економічного аналізу можна поділити на дві групи: якісні та кількісні. Якісні прийоми дослідження не дають жодної числової характеристики явищам, що вивчаються, а тільки відповідають на питання, як досліджувати економічні процеси, визначають способи підходу до вивчення закономірностей. Якісні прийоми притаманні процесу наукового пізнання в цілому і в інших наукових сферах дослідження.До якісних (абстрактно-логічних) прийомів дослідження належать: аналіз (деталізація), синтез (узагальнення), індукція, дедукція, порівняння, евристичні прийоми. Рис. 1.3. Класифікація прийомів економічного аналізу Кількісні прийоми дослідження дають числову характеристику економічним явищам, що досліджуються, і поділяються на описові та аналітичні.Описові прийоми дослідження дають змогу визначити розміри, масштаби, тенденції, динаміку розвитку економічних процесів, стан та структуру економічних явищ, дають певну числову характеристику окремих напрямків діяльності підприємства. До них належать середні та відносні величини, ряди динаміки, графічний прийом, структурні та типологічні групування.Аналітичні прийоми дають змогу не тільки визначити певні значення показників, що характеризують економічні процеси, а й дослідити причинно-наслідкові залежності між явищами, ступінь впливу окремих факторів на предмет дослідження. У свою чергу, аналітичні прийоми поділяються на прийоми, за допомогою яких вивчаються функціональні (детерміновані) залежності, і прийоми, що використовуються під час дослідження стохастичних взаємозв’язків. До перших належать ланцюгові підстановки, спосіб абсолютних та відносних різниць, індексний спосіб, інтегральний, пропорційного ділення, пайової участі, балансовий прийом. Серед прийомів стохастичного факторного аналізу найбільш поширені такі, як аналітичні групування, кореляційно-регресійний метод, дисперсійний аналіз, компонентний аналіз. В окрему групу можна виділити прийоми, що дають змогу оптимізувати певні економічні явища. До них відносять прийоми лінійного програмування, теорію масового обслуговування, теорію ігор та інші економіко-математичні методи.Техніка застосування цих прийомів детально описана в навча-ль¬ному посібнику «Економічний аналіз» (за ред. М. Г. Чумачен-ка. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 57—121). 1.4. Інформаційне забезпечення аналізу діяльності банкуАналіз діяльності банку здійснюється за допомогою різноманітних показників діяльності комерційного банку, які ми беремо з документів, що формують інформаційну базу економічного аналізу.Аналіз фінансової звітності — це процес, який має на меті дати оцінку поточного і минулого фінансового стану банку й основних результатів його діяльності. При цьому основною метою аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогнозу майбутніх результатів діяльності банку.Склад інформаційної бази економічного аналізу розглянемо за допомогою схеми:

Рис. 1.4. Класифікація інформаційних джерел аналізуІнформація, яка використовується при аналізі діяльності банку, повинна відповідати таким вимогам (рис. 1.5):

Рис. 1.5. Основні вимоги до інформаційної бази аналізуДалі необхідно ознайомитися з коротким змістом кожної вимоги до інформації, що використовується у процесі аналізу діяль¬ності комерційного банку.Доступність передбачає, що інформація, яка входить у фінансові звіти, має бути зрозумілою для користувача з певним рівнем знання бізнесу, економіки і бухгалтерського обліку. Складну інформацію, яка необхідна для повного розкриття ситуації, слід надавати найбільш зрозумілим способом.Під значущістю розуміють те, що інформація у фінансовій звітності повинна бути корисною для прийняття рішень економі-ч¬ного характеру.Для того щоб інформація була значущою, вона має бути матеріальною. Інформація є матеріальною, якщо її ненадання або неправильне подання може вплинути на рішення економічного характеру.Надійність інформації забезпечується в тому разі, коли вона не містить матеріальних помилок.Надійність інформації передбачає:1. Правдиве уявлення, тобто позиція фінансової звітності забезпечує правдиве її подання, якщо вона може бути оцінена з достатньою точністю, щоб бути корисною.2. Перевагу змісту над формою. Іншими словами інформація повинна надаватися відповідно до її економічної користі, а не просто за її юридичною формою.3. Нейтральність — інформація має бути вільною від упередженості, її подання у фінансовій звітності не повинно бути вибір¬ковим для досягнення попередньо встановленого результату.4. Для того щоб відповідати таким вимогам як надійність і значущість, фінансова звітність повинна містити інформацію, яка базується на певних розрахунках (наприклад, можливість повернення боргів, строки «життя» виробничих активів). З метою уникнення матеріальної недооцінки або переоцінки позицій фінансової звітності при розрахунках необхідно керуватися принципом «обережності».Порівнянність фінансової звітності забезпечується у тих випадках, коли:1) є можливість порівняти фінансову звітність комерційного банку, що аналізується, з аналогічною звітністю інших комерційних банків для порівняльного оцінювання їх фінансового стану і результатів їхньої діяльності;2) можна порівняти фінансову звітність комерційного банку протягом певного періоду для визначення тенденцій у фінансовому стані і результатах діяльності банку.Дотримання наведених вимог до фінансової звітності комерційних банків перевіряється в процесі перевірки її достовірності. Перевірка звітності може бути:• формальна;• логічна;• обліково-контрольна.Формальна перевірка звітності банків передбачає перевірку повноти складу наданих документів відповідно до їх складу, передбаченого Правилами організації фінансової та статистичної звітності банків України, які затверджені постановою Правління Національного банку України від 12.12.1997 р. № 436. Крім того, за формальної перевірки звітності перевіряється правильність її оформлення відповідно до вимог, викладених у згаданій вище постанові Національного банку України.Логічна перевірка передбачає перевірку взаємоув’язки ідентичних показників у різних формах звітності. Обліково-контрольна — це перевірка правильності розраху-н¬ку окремих показників комерційних банків.Основним джерелом аналізу банківської діяльності є банківський баланс та спеціалізовані форми звітності. Форми звітності комерційних банків поділяються на щоденні, щомісячні і щоквар¬тальні. Окремі джерела інформації для проведення аналізу окремих видів діяльності банку наведено у відповідних розділах посібника.1.5. Організація аналітичної роботи в банкуМетодичне управління організацією аналітичної роботи на рі-в¬ні комерційних банків за умови централізованої форми здійснюється відділом економічного аналізу або відділом аналізу банківських ризиків.На рівні НБУ керівництво аналітичною роботою здійснюється управлінням аналізу діяльності банків та контролю економічних нормативів департаменту банківського нагляду. Етапи аналізу банківської діяльностіЕтапи аналітичної роботи розрізняються за трудомісткістю роботи, обсягом інформації, що обробляється, та часом проведення. Відповідно до цього змінюються кваліфікаційні вимоги до службовців банку, які зайняті на окремих етапах аналітичної роботи. Рис. 1.6. Основні етапи аналізу банківської діяльностіЗ наведеної схеми видно, що аналіз діяльності банку здійснюється в три етапи.Докладніше зупинимося на першому етапі, в рамках якого проходить так зване «читання» балансу. Під «читанням» балансу розуміють попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи банку та його фінансовим станом. «Читання» балансу починається зі встановлення змін у розмірі валюти балансу за звітний період. Для цього підсумок балансу на кінець звітного періоду порівнюють зі підсумками балансу на початок звітного періоду. Це дає змогу визначити загальний напрямок руху балансу. В умовах стабільної економіки збільшення валюти балансу оцінюється позитивно, а зменшення — негативно. В умовах інфляційних процесів необхідно проводити коригування валюти балансу на рівень інфляції у звітному періоді.У процесі «читання» балансу проводиться візуальна та найпростіша перевірка показників балансового звіту за формальними та якісними ознаками. З цією метою здійснюється структурування окремих його статей, групування рахунків пасиву й активу за різними критеріями. У процесі «читання» балансу перевіряється:• відповідність окремих груп активу і пасиву балансу за строками, видами витрат, їх джерелами, категоріями контрагентів;• дотримання нормативних вимог Національного банку Украї-ни;• дотримання внутрішніх правил комерційного банку.Крім того, перевіряється:• правильність заповнення балансу, звітних форм, тобто наявність усіх підписів, підсумків балансу, його розділів, статей;• взаємоув’язка показників різних форм звітності.Особливу увагу в процесі «читання» балансу звертають на так звані «хворі» статті балансу. «Читання» «хворих» статей балансу дає змогу зробити деякі висновки про фінансовий стан банку.Тільки виконавши зазначену роботу, можна розрахувати показ¬ники, необхідні для аналізу, які будуть відображатися в зведених таблицях.Докладніше про організацію економічної роботи в банку можна прочитати в навчальному посібнику Тиркало Р. І., Щивоблок З. І. Фінансовий аналіз комерційного банку: Основи теорії, експрес-діагностика, рейтинг [20, С. 69—82].Питання для самоперевірки1. Яке місце посідає аналіз у пізнанні економічних явищ?2. Яка різниця у змісті банківського аналізу на макро- та мікрорівнях?3. Місце економічного аналізу в системі управління банком.4. Мета і завдання економічного аналізу діяльності банків.5. Які завдання стоять перед економічним аналізом в банківських установах?6. Назвіть завдання аналізу, які стоять перед зовнішніми користувачами аналітичної інформації.7. Що розуміють під предметом, суб’єктами та об’єктами аналізу банківської діяльності?8. Види банківського аналізу та їх класифікація.9. У чому полягає сутність фінансового аналізу банків?10. У чому полягає сутність управлінського аналізу діяльності банків?11. У чому полягає сутність операційно-вартісного аналізу діяльності банків?12. Сформулюйте економічну сутність стратегічного аналізу в банках та його характерні особливості.13. Основні категорії економічного аналізу.14. Поняття факторів і резервів та їх класифікація.15. Що розуміють під методом економічного аналізу? Які його основні риси та характерні особливості?16. У чому полягає сутність системного підходу і як він виявляється в економічному аналізі?17. У чому полягає сутність якісних (абстрактно-логічних) та кількісних прийомів економічного аналізу?18. Які види аналітичної інформації використовуються в банківському аналізі?19. Які основні вимоги ставляться до аналітичної інформації?20. Назвіть основні етапи аналітичної роботи в банку та дайте їх характеристику.21. Які є способи перевірки достовірності інформації?22. Як повинні оформлятись результати аналізу?ТЕМА 2. АНАЛІЗ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ БАНКУПЛАН ВИВЧЕННЯ ТЕМИ2.1. Мета та завдання аналізу пасивів банку.2.2. Економічна сутність пасивних операцій банку. Джерела формування банківських ресурсів.2.3. Сутність власного капіталу банку та його основні функції.2.4. Аналіз структури капіталу банку та визначення його суми за балансом.2.5. Аналіз достатності банківського капіталу.2.6. Аналіз статутного капіталу.2.7. Аналіз інших складових власного капіталу банку.2.1. Мета та завдання аналізу пасивів банкуЗміцнення ресурсної бази комерційних банків — одна з голов-них передумов подолання кризи української економіки, оскільки від цього великою мірою залежить розв’язання проблеми підвищення інвестиційної активності.Дослідження діяльності комерційних банків необхідно починати з пасиву балансу, який характеризує джерела коштів і природу фінансових зв’язків банку, оскільки саме пасивні операції значною мірою визначають умови, форми і напрямки використання банківських ресурсів, тобто склад і структуру активів. Тому головною метою аналізу пасивних операцій комерційного банку є визначення ефективності формування ресурсної бази банку за зниження її вартості та підвищення фінансової стабільності. Для досягнення цієї мети перед аналітиком постають такі завдання:• аналіз структури пасивів за джерелами формування ресурсів (співвідношення власного капіталу та зобов’язань);• визначення розміру власного капіталу, його структури та достатності;• аналіз дотримання основних нормативів достатності капіта-лу;• аналіз зміни статутного капіталу банку.• дослідження та оцінка обґрунтованості розподілу прибутку;• аналіз структури зобов’язань з позиції витратності та стабі-ль¬ності ресурсної бази;• розроблення стратегії розширення клієнтської бази з метою здешевлення ресурсів;• оцінка ділової активності банку щодо залучення ресурсів;• розроблення прогнозу конкурентоспроможності та фінансового потенціалу банку.2.2. Економічна сутність пасивних операцій банку.Джерела формування ресурсівЗміст діяльності комерційних банків полягає в залученні коштів і наданні їх у позику або в інвестуванні за більш високими процентними ставками. Банки виконують роль посередників між тими, хто має тимчасово вільні кошти, і тими, кому вони необхідні. Метою цієї посередницької діяльності є отримання доходів.Операції, за якими банк формує свої ресурси, є пасивними.Сутність пасивних операцій полягає в залученні різноманітних видів вкладів у межах депозитних і ощадних операцій, отриманих кредитів від інших банків, емісії різноманітних цінних паперів, а також у проведенні інших операцій, унаслідок яких збільшуються грошові кошти в пасиві балансу комерційного банку.Пасив балансу складається з двох частин:

Рис. 2.1. Складові пасивів балансуАналіз пасивних операцій комерційного банку починається з визначення співвідношення між капіталом банку і його зобов’язаннями. Структура ресурсів банку визначає його тактику у формуванні ресурсів.На наступному етапі аналізу вивчаються зміни у структурі пасивних операцій комерційного банку.При цьому визначається:• питома вага кожної складової ресурсів банку в їх загальній сумі;• абсолютне відхилення загальної суми ресурсів і кожної їх складової на звітну дату порівняно з базовим періодом.Далі дається детальніша характеристика змін у структурі пасивних операцій.Розглянемо приклад класифікації джерел банківських ресурсів за такими ознаками (рис. 2.2):

Рис. 2.2. Критерії оцінки ресурсів комерційного банкуПеред початком аналізу загальні пасиви потрібно зменшити на суму нарахованих витрат та доходів майбутніх періодів, а також виключити розрахунки з філіями та іншими підвідомчими установами банку. Баланс банку формується з «чистих» активів та пасивів. Одержані чисті активи і пасиви групуються за основними видами. У процесі аналізу визначається розмір та частка кожної групи в чистих активах та пасивах відповідно.Після вивчення структури пасивних операцій аналізується кожна їх складова. Далі необхідно розглянути порядок аналізу власного капіталу комерційного банку і виявлення його суми за балансом.2.3. Сутність власного капіталу банкута його основні функціїТермін капітал (фр., англ. capital, лат. captalis — головний) означає багатство (цінні папери, грошові кошти, майно), яке використовується для власного збільшення. Звідси можна дати таке визначення капіталу банку: Капітал банку — це сукупність внесених власниками — учасниками капіталу — власних коштів, які зростають у результаті ефективної банківської діяльності у процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових надходжень з боку учасників.Порівняно з іншими сферами підприємницької діяльності капітал банків має значно меншу питому вагу у сукупному капіталі. Це пояснюється специфікою діяльності банківської установи, яка здійснює мобілізацію вільних коштів на грошовому ринку і надає їх у борг. Тому капітал банківської діяльності має інше призначення, ніж в інших сферах підприємницької діяльності.Сутність банківського капіталу виявляється через його функції (рис. 2.4).Отже, капітал банку в процесі організації банківської діяльності одночасно виконує кілька функцій, що забезпечує найвищий ефект від проведення банківських операцій, тобто максимізацію прибутку.Якщо в інших сферах підприємницької діяльності капітал забезпечує платоспроможність і виконує більшість оперативних функцій підприємства, то комерційному банку капітал потрібний насамперед для страхування інтересів вкладників. Тобто першочергове призначення капіталу банку — це виконання ним захисної функції. У цьому зв’язку розмір капіталу є важливим фактором надійності функціонування банку і повинен перебувати під суворим контролем Національного банку України, що регулює діяльність комерційних банків.

Рис. 2.4. Основні функції, що виконує капітал банкуМатематичною формулою капіталу в обліку відповідно до міжнародних стандартів є:

Капітал банку відображається в 5-му класі Плану рахунків бу-х¬галтерського обліку банків.Під час аналізу капітал банку розглядається з різних поглядів: капітал «брутто» (балансовий капітал) і капітал «нетто» (регулятивний капітал).Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які беруть банки на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рів-ня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.Основний капітал вважається незмінним і таким, що не підлягає перепродажу, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал має менш постійний характер і його величина піддається змінам.Основний капітал складається з таких елементів:• фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;• дивіденди, спрямовані на збільшення статутного капіталу;• емісійні різниці (емісійний дохід);• резервні фонди, які створюються згідно із законами України;• загальні резерви, що створюються під невизначений ризик під час проведення банківських операцій;• прибуток минулих років;• прибуток минулих років, що очікує затвердження.Загальна величина основного капіталу визначається з урахуванням величини очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов’язаннями контрагентів та зменшується на суму:• недосформованих резервів під можливі збитки за кредитними операціями, операціями з цінними паперами, дебіторською заборгованістю, простроченими понад 30 днів та сумнівними щодо отримання нарахованими доходами за активними операціями;• коштів, розміщених на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;• нематеріальних активів за мінусом суми зносу;• капітальних вкладень у нематеріальні активи;• збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;• збитків поточного року.Додатковий капітал складається з таких елементів:• резерви під стандартну заборгованість інших банків;• резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;• результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ревальвації гривні;• результат переоцінки основних засобів;• прибуток поточного року;• субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал).Під час розрахунку суми капіталу сума додаткового капіталу не повинна перевищувати суму основного капіталу.Субординований борг — це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові капіталу), які відповідно до угоди не можна взяти з банку раніше як через п’ять років, а в разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, уключених до капіталу, не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу з щорічним зменшенням на 20 % від його первинної вартості протягом п’яти останніх років дії угоди.Розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу.Для визначення розміру регулятивного капіталу банку зага-ль¬ний розмір капіталу 1 і 2-го рівнів додатково зменшується на балансову вартість таких активів:• акції та інші цінні папери, з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, випущені банком;• інвестиції в капітал (що не консолідуються) інших банків та фінансових установ у розмірі не менше 10 % їх статутного капіталу та в дочірні установи;• кошти, що вкладені банком в інші банки на умовах субординованого боргу.Сума регулятивного капіталу (капіталу «нетто») показує реа-ль¬ну суму капіталу, яку комерційний банк використовує в господарському обороті і яка визначає його фінансовий стан.Стан капіталу банку (як і будь-якої установи або фірми) характеризується його розміром, структурою (відносними частками його складових) і темпами зростання як капіталу в цілому, так і окремих його складових. На наступному етапі аналізу вивчаються зміни в структурі балансового капіталу та в його складових. Крім аналізу структури капіталу, дуже важливо визначити ефективність його використання. Аналіз проводиться за допомогою таких показників:• прибуток на капітал;• величина кредитних вкладень на 1 грн капіталу.Ці показники розраховуються у такий спосіб: Під час аналізу наведених показників порівнюються дані на звітну дату з даними на відповідну дату минулого року.На наступних етапах аналізу власного капіталу банку докладно аналізуються достатність банківського капіталу та зміни, які відбулися в його складових.2.4. Аналіз достатності банківського капіталуУ процесі аналізу недостатньо виявити за балансом комерційного банку суму його власного капіталу та визначити розмір регулятивного капіталу. Потрібно знати, чи достатньо цих коштів для нормального функціонування банку, захисту інтересів його клієнтів.Капітал банку допомагає:• забезпечувати довіру суспільства до стабільності окремої індивідуальної банківської установи та до системи комерційних банків;• підтримувати обсяги, типи та характер операцій, що проводяться;• забезпечувати можливість покриття збитків;• давати змогу банку і надалі задовольняти законні кредитні потреби банківського суспільства.Достатність капіталу — це здатність банку захистити інтереси своїх кредиторів та власників від незапланованих збитків, розмір яких залежить від обсягу ризиків, що виникають у результаті виконання банком активних операцій.Для оцінки достатності капіталу банку Національним банком затверджені відповідні нормативи капіталу комерційного бан-ку.Аналізуючи стан капіталу, насамперед необхідно визначити відповідність його розміру вимогам Національного банку України. Відповідно до Інструкції НБУ «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» № 368 від 28.08.2001 р. мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) для діючих банків має становити:а) для місцевих кооперативних банків: на 17 січня 2003 р. — не менше ніж 1 000 000 євро;на 1 січня 2004 р. — не менше ніж 1 150 000 євро; на 1 січня 2005 р. — не менше ніж 1 300 000 євро; на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 1 400 000 євро; на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 1 500 000 євро;б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних: до 17 січня 2003 р. — не менше ніж 3 000 000 євро;на 1 січня 2004 р. — не менше ніж 3 500 000 євро;на 1 січня 2005 р. — не менше ніж 4 000 000 євро;на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 4 500 000 євро;на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 5 000 000 євро;в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку: до 17 січня 2003 р. — не менше ніж 5 000 000 євро;на 1 січня 2004 р. — не менше ніж 5 500 000 євро;на 1 січня 2005 р. — не менше ніж 6 000 000 євро;на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 7 000 000 євро;на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 8 000 000 євро.Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) новостворених банків має становити:а) для місцевих кооперативних банків:до одного року діяльності — 1 000 000 євро; до двох років діяльності — 1 100 000 євро; до трьох років діяльності — 1 200 000 євро; до чотирьох років діяльності — 1 350 000 євро; починаючи з п’ятого року діяльності — 1 500 000 євро;б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних: до одного року діяльності — 3 000 000 євро; до двох років діяльності — 3 500 000 євро; до трьох років діяльності — 4 000 000 євро; до чотирьох років діяльності — 4 500 000 євро; починаючи з п’ятого року діяльності — 5 000 000 євро;в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку: до одного року діяльності — 5 000 000 євро; до двох років діяльності — 5 500 000 євро; до трьох років діяльності — 6 000 000 євро; до чотирьох років діяльності — 7 000 000 євро; починаючи з п’ятого року діяльності — 8 000 000 євро.Національний банк залежно від економічного становища країни, стану світових фінансово-кредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти може переглядати мінімальний розмір регулятивного капіталу. У разі значного підвищення значення нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу для банків установлюється перехідний період для нарощування капіталу згідно з розробленими банками програмами капіталізації.Другим нормативним показником є норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2)Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її беруть на себе власники банку; і навпаки — чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її беруть на себе кредитори/вкладники банку.Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями.Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на п’ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зважування:а) І група активів зі ступенем ризику 0 %: готівкові кошти, банківські метали; кошти в Національному банку; боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади, що рефінансуються, та емітовані Національним банком; нараховані доходи за борговими цінними паперами, що рефінансуються та емітовані Національним банком; боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади у портфелі банку на продаж і на інвестиції;б) II група активів зі ступенем ризику 10 %: короткострокові та довгострокові кредити, надані центральним органам виконавчої влади; нараховані доходи за кредитами, що надані центральним органам виконавчої влади; в) III група активів зі ступенем ризику 20 %: боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади, що рефінансуються, та емітовані Національним банком; боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади в портфелі банку на продаж та на інвестиції; кошти до запитання, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; нараховані доходи за коштами до запитання, розміщені в банку, що має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; інші короткострокові депозити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; нараховані доходи за депозитами овернайт, гарантійними депозитами, іншими короткостроковими депозитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; кредити овердрафт, овернайт та інші коротко¬строкові кредити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; нараховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та іншими короткостроковими кредитами, розміщеними в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;г) IV група активів зі ступенем ризику 50 %: кошти до запитання в інших банках, які не належать до інвестиційного класу; нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; короткострокові та довгострокові кредити, надані місцевим органам виконавчої влади; нараховані доходи за кредитами, що надані місцевим органам виконавчої влади; гарантійні депозити в інших банках (покриті); зобов’язання з кредитування, які надані банкам та інші зобов’язання, надані клієнтам; валюта та банківські метали, які куплені, але не одержані; активи до одержання; д) V група активів зі ступенем ризику 100 %: прострочені нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках; прострочені нараховані доходи за кредитами, наданими центральним і місцевим органам виконавчої влади; короткострокові депозити, розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; нараховані доходи за строковими депозитами, розміщеними в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; довгострокові депозити, розміщені в інших банках; гарантійні депозити в інших банках (непокриті); прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за строковими депозитами, розміщеними в інших банках; кредити овердрафт, овернайт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу; довго-строкові кредити, надані іншим банкам; нараховані доходи за кредитами, наданими іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу; фінансовий лізинг (оренда), наданий іншим банкам; пролонгована заборгованість за кредитами, наданими іншим банкам; прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам; кредити, надані суб’єктам господарської діяльності; нараховані доходи за кредитами, наданими суб’єктам господарської діяльності; прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані суб’єктам господарської діяльності; пролонгована заборгованість за кредитами, наданими суб’єктам господарської діяльності, сумнівна заборгованість інших банків і за кредитами, наданими суб’єктам господарської діяльності; сумнівна забор¬гованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями; дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків; сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків; транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат; пролонгована, прострочена та сумнівна заборгованість за кредитами, наданими центральним та місцевим органам виконавчої влади; кредити, надані фізичним особам; пролонгована заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам; нараховані доходи за кредитами, наданими фізичним особам; прострочена заборгованість та прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані фізичним особам; сумнівна заборгованість за кредитами, наданими фізичним особам; сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами; акції та цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції; боргові цінні папери, випущені фінансовими (небанківськими) установами та нефінансовими підприємствами, у портфелі банку на продаж та інвестиції; нараховані доходи за акціями та борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції; прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції; товарно-матеріальні цінності; основні засоби; інші активи банку; зобов’язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями); непокриті акредитиви; сумнівні вимоги за операціями з валютою та банківськими металами; цінні папери до одержання за операціями андеррайтингу; сумнівні вимоги за опе¬раціями з фінансовими інструментами, крім інструментів валютного обміну.Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків не може бути меншим ніж 8 %.Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити:протягом перших 12-ти місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) — не менше 15 %;протягом наступних 12-ти місяців — не менше 12 %;надалі — не менше 8 %.Норматив адекватності основного капіталу (НЗ) установлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різних ризиків.Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як відношення основного капіталу до загальних активів бан¬ку, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями банків.Для розрахунку нормативу адекватності основного капіталу загальний розмір основного капіталу коригується (зменшується) на суму: • недосформованих резервів під можливі збитки за активними операціями банків, нематеріальних активів за мінусом суми зно-су; • капітальних вкладень у нематеріальні активи; • збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження; • збитків поточного року.Загальні активи банку для розрахунку адекватності основного капіталу включають: готівкові кошти; банківські метали; кошти в Національному банку; казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком; кошти в інших банках; сумнівну заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями; дебіторську заборгованість за операціями з банками; кредити, що надані центральним і місцевим органам виконавчої влади, суб’єктам господарської діяльності, фізичним особам; дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами; транзитний рахунок за операціями з клієнтами; цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції; товарно-матеріальні цінності; інші активи банку; суми до з’ясування та транзитні рахунки; операційні та неопераційні основні засоби.Під час розрахунку нормативу адекватності основного капіталу сума загальних активів відповідно зменшується на розрахункову суму резервів за всіма активними операціями банку, на суму неамортизованого дисконту за цінними паперами та зносу основних засобів.Нормативне значення нормативу НЗ має бути не меншим ніж 4 %.Під час аналізу достатності капіталу насамперед визначається виконання економічних нормативів за трьома показниками, встановленими НБУ.Додатковими показниками достатності капіталу можуть бути (15):К1 — визначає рівень капіталу в структурі загальних пасивів. Рекомендовані значення — у межах 0,15—0,20. К2 — співвідношення чистого капіталу і загальних активів: Значення цього показника має бути не меншим 0,04. К3 — коефіцієнт достатності капіталу — показує максимальну суму збитків, за яких капіталу, що залишився (чистий нетто-капітал), вистачить для забезпечення надійності коштів вкладників та інших кредиторів банку. Передбачається, що капітал банку повинен на 25—30 % покривати його зобов’язання. К4 — коефіцієнт маневрування — дає змогу зробити якісну оцінку власного капіталу. Брутто-капітал містить як відвернені (іммобілізовані) власні кошти, так і фактичні залишки нетто-капіталу, які можна використати для кредитування. Якщо значення К4 від’ємне, це свідчить не лише про відсутність власних ресурсів, вкладення яких дає дохід, а й про використання депозитів не за призначенням, оскільки останні покривають власні витрати банку. Оптимальне значення цього показника — від 0,5 до 1,0. К5 — коефіцієнт достатності капіталу — характеризує залежність банку від його засновників. Сума коштів, які інвестуються в розвиток установи, повинна удвічі перевищувати внески засновників. Мінімальне значення цього показника — 0,15, максимальне — 0,5.К6 — коефіцієнт захищеності капіталу розраховується за формулою: Коефіцієнт К6 характеризує захищеність власного капіталу від інфляції вкладенням коштів у нерухомість, обладнання та інші матеріальні активи. Однак таке одностороннє використання капітальних ресурсів може призвести до погіршення ліквідності та платоспроможності банку. Слід ураховувати існуючі законодавчі обмеження. Зокрема, банки можуть мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 10 % власного статутного капіталу (це обмеження не поширюється на приміщення, в яких розміщуються підрозділи банку, що виконують банківські операції).Однією з головних проблем планування капіталу банку є вибір значення співвідношення між власним капіталом та зобов’язаннями. З одного боку, чим більше це співвідношення, тим вищий рівень надійності банку. З іншого боку, чим більша частка зобов’язань у загальній сумі ресурсів банку, тим (за інших рівних умов) буде вищою прибутковість капіталу. У теорії фінансового аналізу такий ефект називається ефектом фінансового важеля. Це пов’язано з тим, що прибуток, зароблений завдяки використанню всіх ресурсів банку (як власних так і залучених), буде відноситись на суму капіталу.Отже, під час визначення необхідного розміру капіталу банку, доводиться йти на компроміс, вибираючи між ступенем його надійності з погляду можливості протистояти непередбаченим фінансовим ускладненням і прибутковістю капіталу. Крім того, треба також ураховувати припущений обсяг активів і вимог до розміру капіталу, тобто дотримання нормативу Н1.2.5. Аналіз статутного капіталуНайбільшу частку в сумі капіталу комерційного банку становить статутний капітал. Показник статутного капіталу — один з основних показників розвитку банку. Статутний капітал являє собою вартість вкладів акціонерів (засновників, учасників) банку, внесених з метою формування його активів для початку чи подальшої банківської діяльності, а також гарантування інтересів вкладників банку.Статутний капітал формується під час створення комерційного банку за рахунок внесків засновників банку і випуску акцій. Розмір статутного капіталу комерційного банку визначається його засновниками, але він не може бути меншим установленого Національним банком України рівня.Аналіз статутного капіталу починається з оцінки його динаміки, тобто зміни його розміру за кілька років, його частки в загаль¬ній сумі власного капіталу комерційного банку, у валюті балансу, в зобов’язаннях банку.Крім того, в процесі аналізу формування статутного капіталу вивчається структура акціонерного капіталу, і передусім склад акціонерів банку. Для цього використовуються дані аналітичного обліку. При цьому необхідно зауважити, що частка одного акціонера в загальній сумі статутного капіталу не повинна перевищувати 35 %. Цей аналіз дає можливість визначити, яким фізичним та юридичним особам належить більшість голосів на загальних зборах акціонерів. Крім того, на початковому етапі аналізу діяльності банку аналізується оплата статутного капіталу і виявляється ще неоплачена його частина.Внески до статутних капіталів банків роблять юридичні особи — акціонери банків тільки за рахунок наявних вільних власних коштів у грошовій формі. У зв’язку з цим у процесі аналізу правильності формування статутного капіталу необхідно перевірити за кожним акціонером банку:• наявність аудиторських висновків незалежних аудиторських організацій, які підтверджують достовірність балансових даних юридичних осіб — акціонерів банку про наявність у них вільних власних коштів у грошовій формі для здійснення внесків до статутних капіталів банків в обсягах, передбачених установчими документами, а також оцінити фінансовий стан і платоспроможність акціонерів;• наявність балансів підприємств — акціонерів банків (ф. 1) та звіту «Про фінансові результати» (ф. 2).Загальну характеристику масштабів діяльності банку дає показник приросту статутного капіталу: Цей показник дає можливість визначити темпи експансії, тобто розширення діяльності банку й зміцнення його статусу.Ефективність використання статутного капіталу визначається за допомогою таких показників:• розмір кредитних вкладень на 1 грн статутного капіталу;• розмір прибутку на 1 грн статутного капіталу;• розмір прибутку на одну акцію;• розмір прибутку на одного акціонера;• термін окупності акціонерного капіталу. Значення статутного капіталу в діяльності комерційного банку визначається за допомогою таких показників:• питома вага статутного капіталу в загальній сумі капіталу;• питома вага статутного капіталу у валюті балансу.Рівень покриття активів за рахунок акціонерного капіталу характеризується особливим показником — мультиплікатором капіталу (М): Капітал банку являє собою гарантійний фонд покриття можливих витрат. З цього випливає, що чим вище числове значення мультиплікатора капіталу, тим істотнішим є потенційний ризик втрат банку. Для середнього банку мультиплікатор капіталу становить 14—15 %, а для великого банку, фінансового центру — 20—25 %.Цей показник можна проаналізувати і в динаміці.2.6. Аналіз інших складових власного капіталу банкуРезервний капітал банку — це грошові ресурси, що резервуються банком для забезпечення непередбачених витрат, спеціаль¬них потреб та покриття збитків.Резервний капітал на відміну від статутного капіталу, формується в процесі подальшої діяльності комерційного банку. Він призначений для:• покриття збитків комерційного банку за операціями, які він проводить;• виплати дивідендів за привілейованими акціями, коли для цього недостатньо прибутку. Наявність резервного капіталу забезпечує фінансову стійкість комерційного банку, що, у свою чергу, позитивно впливає на підвище¬ння його платоспроможності і зменшення вірогідності банкрутства.Резервний капітал формується в порядку, установленому зага-ль¬ними зборами учасників, засновників (акціонерів). Мінімальний розмір резервного капіталу не може бути меншим 25 % статутного капіталу, а розмір відрахувань — меншим 5 % чистого прибутку. Коли резервний капітал досягає встановленого розміру, то відрахування до нього припиняються. У разі використання коштів з резервного капіталу відрахування від чистого прибутку на його формування поновлюються.У процесі аналізу резервного капіталу комерційного банку необхідно:перевірити створення резервного капіталу відповідно до чинного законодавства;проаналізувати тенденції зростання резервного капіталу;проаналізувати причини витрат кожної суми вказаного капіталу (тобто причини, напрямки, заходи).Докладніше методика аналізу резервного капіталу, нерозподіленого прибутку, субординованого капіталу викладена в навчальному посібнику «Аналіз діяльності комерційного банку» / За ред. Ф. Ф. Бу¬тинця та А. М. Герасимовича. — Житомир: Рута, 2001. — С. 49—71.Питання для самоперевірки1. Дайте характеристику ресурсів банку. 2. Які основні завдання аналізу пасивів банку?3. Дайте визначення поняттю «власний капітал банку».4. Які основні функції виконує капітал банку?5. Дайте характеристику понять «капітал-брутто» (балансовий капітал) та «капітал-нетто» (регулятивний капітал).6. Що таке достатність банківського капіталу?7. Якими показниками характеризується достатність банківського капіталу?8. Що таке регулятивний капітал банку? Методика його підрахунку за балансом.9. Які складові входять до основного капіталу?10. Які складові входять до додаткового капіталу? Які існують обмеження щодо включення додаткового капіталу до регулятивного капіталу?11. Які нормативні показники регулюють достатність регулятивного капіталу банку?12. Що таке субординований капітал? Які існують обмеження щодо включення субординованого капіталу до складу регулятивного капіта-лу?13. Що таке іммобілізація власного капіталу? Методика підрахунку коефіцієнта іммобілізації власного капіталу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Аналіз банківської діяльності» автора Парасій-Вергуленко І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 1. Приємного читання.