Аналіз банківської діяльності

В умовах невизначеності майбутньої ситуації вимірювання ліквідності постає досить складним завданням. Щоб реально оцінити стан ліквідності банку, необхідні точні прогнози потреб у готівкових коштах, очікуваного рівня ліквідних активів та надходження коштів за певний період. Поняття «вимірювання ліквідності» передбачає використання поняття «потоку», хоча найбільш поширені критерії оцінки ліквідності засновані на понятті «запасу».Ліквідність банку є якісним станом, що залежить від багатьох факторів. З цього випливає складність вимірювання та оцінки ліквідності. Як правило, існує два методи вимірювання ліквідності: ? на основі фінансових коефіцієнтів, що обчислюються за балансами та відображають ліквідність балансу (ліквідність як «запас»); ? на основі визначення потенційної потреби в ліквідних коштах з урахуванням аналізу оборотів за активами та пасивами балансу банку у відповідних періодах (прогнозування майбутньої потреби в ліквідних коштах, прогнозування ліквідності).Коефіцієнтний метод передбачає встановлення певних кількісних співвідношень між статтями балансу. У частині країн ці співвідношення вводяться та контролюються владою, в інших країнах — використовуються та підтримуються самими банками.Так, у США немає законодавчо встановленої системи вимірювання ліквідності. Її визначення та підтримання є завданням керівництва банку.Разом з цим існують певні показники, що найчастіше використовуються для оцінки ліквідності незалежно від специфіки банку.Перша група показників характеризує співвідношення ліквідних активів та депозитів. Використовується два показники:

.

.

За допомогою цих показників установлюється безпосередній зв’язок між ліквідними активами та зобов’язаннями у вигляді депозитів, що належить виконати. Недоліком цих коефіцієнтів є те, що значна частина ліквідних активів (обов’язкові резерви) не може бути спрямована на задоволення потреб у кредитах та на інші цілі, крім повернення депозитів. Недоліком є також неврахування можливості залучення (запозичення) додаткових ресурсів для покриття потреб у ліквідних коштах. Оптимальним рівнем першого показника вважається 5—10 %; другого — не менше 15—25 %. В Японії другий показник є обов’язковим для виконання всіма банками, його мінімальний рівень повинен становити не менше 30 %.У США для оцінки ліквідності використовуються також інші показники. Одним з них є співвідношення суми виданих кредитів та депозитів: .Оцінка цього показника здійснюється в динаміці: чим більший даний показник, тим нижча ліквідність банку. Використання цього коефіцієнта як показника ліквідності базується на припущенні, що позички є найменш ліквідними з активів, що приносять дохід. Недоліком цього показника є те, що він не враховує ні строків погашення позичок, ні якості кредитного портфеля, що визначається на основі підрахунку середнього строку погашення позичок, умов їх погашення (поступово чи єдиним внеском), кредитоспроможності позичальників. Цей коефіцієнт не відображає також потреби в ліквідних коштах. Одночасно розраховують частку кредитів у загальній сумі активів як відображення диверсифікованості активів: .Оптимальним вважається рівень коефіцієнта в межах 65—70 %.Для оцінки ліквідності використовується показник, що відображає здатність активів швидко перетворюватися в готівкові кошти. Він обчислюється як співвідношення високоліквідних ак-тивів до загальної суми активів. При цьому до ліквідних активів відносять лише залишки коштів у касі, грошові кошти в дорозі, на валютних рахунках, залишки на кореспондентських рахунках у Центральному банку та інших банках. Особлива увага приділяється аналізу структури залучених ресурсів, стабільності депозитної бази. У зв’язку з цим розглядається група показників, що характеризують якість ресурсної бази банку. З погляду стабільності депозити поділяються на основні (стабільні) — ті, що закріпилися за даним банком та не покидають його (постійно поновлюються), та нестабільні. Чим більше стабільних депозитів, тим вища ліквідність банку, оскільки їх наявність зменшує потребу в ліквідних активах. Показник, що характеризує ступінь стабільності депозитів розраховується як відношення суми стабільних (основних) депозитів до загальної суми депозитів або як відношення суми нестабільних депозитів до суми залучених ресурсів. Оптимальна частка стабільних депозитів у загальній сумі становить не менше 75 %.Іншим показником, котрий відображає стабільність депозитної бази, є співвідношення строкових депозитів до загальної їх суми. Він показує частку нестабільних, але водночас прогнозованих щодо терміну виплати депозитів. Підвищення частки таких депозитів робить ліквідність банку більш залежною від коливання процентних ставок, але полегшує її прогнозування. Якість ресурсної бази оцінюється показником, котрий свідчить про доступ комерційного банку до зовнішніх джерел фінансування (міжбанківським кредитам). Отже, показник доступності зовнішнього фінансування розраховується за формулою: .Оцінка цього показника не є однозначною. Здатність банку при необхідності швидко позичити кошти на міжбанківському ринку чи в Центральному банку за помірною ціною і таким чином позбутися тимчасової нестачі ліквідних коштів розглядається як ознака високої ліквідності банку. Водночас велика частка зовнішніх запозичень свідчить про слабкість та низьку ліквідність банку. Тому, використовуючи цей показник, додатково аналізують:а) частоту запозичень;б) умови запозичень (застава, спосіб погашення);в) причини позички;г) процентні ставки (відносно середньоринкових).У багатьох країнах показники ліквідності комерційного банку розраховуються на основі співвідношення активних та пасивних статей балансу, згрупованих за строками. У Франції таким строком є три місяці. Відповідно коефіцієнт ліквідності розраховується як відношення активів, розміщених строком до 3-ох місяців, до депозитів до запитання, строкових депозитів та інших ресурсів з таким же строком. Розрахунок цього коефіцієнта комерційні банки повинні надавати контролюючим органам щоквартально. Нормативне значення — не менше 60 %. В Англії комерційні банки розраховують три основних показники:1) співвідношення готівки, залишків на коррахунках в інших банках, депозитів до запитання та одноденних депозитів, цінних паперів та векселів (при¬датних для обліку) до всієї суми залучених та запозичених ресурсів. Мінімальний рівень цього показника становить 12,5 %. Комерційні банки щомісячно звітують Банку Англії про дотримання цього показника ліквідності. Інші два показники не вимагають обов’язкового контролю з боку Банку Англії:2) співвідношення суми активів, розміщених на строк до одного місяця, та суми зобов’язань з погашенням протягом того ж строку;3) співвідношення активів, розміщених на строк до шести місяців та відповідних зобов’язань банку.У Німеччині комерційні банки також щомісячно звітують перед Федеральним банком Німеччини про стан ліквідності балансу. Вони зобов’язані виконувати такі співвідношення:1) короткострокових та середньострокових вкладень (до чотирьох років) до рівнозначних за строками ресурсів та ощадних вкладів;2) довгострокових вкладень (? 4 років) до ресурсів з таким строком. Обов’язковий рівень коефіцієнтів — 100 %, але передбачена можливість часткового покриття довгострокових вкладень короткостроковими ресурсами.Ураховуючи динамізм стану ліквідності, західні експерти відзначають, що він не може бути повністю визначений за допомогою фінансових коефіцієнтів, розрахованих на основі балансових співвідношень. Тому поступово ліквідність почали оцінювати на основі потоку готівкових коштів за існуючими активами та пасивами банку. Складність такої оцінки полягає в тому, що за деякими фінансовими інструментами не передбачається термін настання платежу (наприклад, депозити до запитання). Інша проблема полягає в правильності оцінки перспектив погашення окремих позик.Тому використання даного методу передбачає:? високу якість та своєчасність отримання інформації про терміни платежів за активами і пасивами;? високу якість аналізу банком попередніх та очікуваних тенденцій стану позик та депозитів.Значне поширення отримала практика оцінки ліквідності на основі потоку готівкових коштів в Японії, США та інших країнах Європи.Розглянемо методику оцінки ліквідності комерційних банків Японії. Оскільки під ризиком ліквідності розуміють ризик незбалансованості за строками та сумами обсягу ліквідних коштів та зобов’язань банку, то активи та пасиви розподіляються на відповідні групи:Показник У поточному місяці Через один місяць Через двамісяці Через тримісяці Через шістьмісяців Через рік І-й тиждень ІІ-й тиждень ІІІ-й тиждень 1. Сума коштів з терміном погашення:? усього? зміна порівняно з попереднім періодом2. Сума ліквідних активів, у розпорядженні банку:? усього? зміна порівняно з попереднім періодом3. Результат (+/–)

Результат наведеного зіставлення може свідчити про нестачу або надлишок ліквідних коштів, що вимагає відповідних заходів для усунення ризику незбалансованості (отримання нової позики на міжбанківському ринку, продаж цінних паперів, пролонгація зобов’язань тощо).Для оцінки ліквідності банку за місяць розраховується коефіцієнт ліквідності: .Даний показник свідчить, проте, яка частина зобов’язань буде забезпечена ліквідними активами. На скільки швидко банк зможе подолати таку ситуацію залежить від рівня його менеджменту та авторитету на міжбанківському ринку. Крім того, для оцінки цього показника має значення тенденція зміни його рівня, що дає можливість порівняно з попередніми періодами виявити розміри проблеми з нестачею ліквідних коштів та реальність її швидкого подолання.Велике значення в багатьох західних країнах надається обмеженню кредитних ризиків для забезпечення ліквідності банків.Так, у США в середині 70-х років було установлено таке обмеження: співвідношення виданих великих кредитів не може перевищувати капітал банку більш як в 11 разів, або співвідношення виданого одного великого кредиту до капіталу має бути не більшим 0,1.У Франції розмір кредиту одному позичальнику або всім позичальникам однієї групи не повинен перевищувати 75 % суми власних коштів банку.У Німеччині сума виданих кредитів не повинна перевищувати власні кошти банку більше ніж у 18 разів. Кожний з п’яти «великих» кредитів, що становить більше 15 % суми власних коштів банку, не може перевищувати їх більше ніж у 3 рази, а всі п’ять таких кредитів не повинні перевищувати власні кошти банку більше ніж у 8 разів. «Найбільший» кредит не повинен перевищувати 75 % власних коштів банку. Як вже зазначалося, в деяких країнах, наприклад у США, не існує обов’язкових нормативів ліквідності, і банки самостійно вирішують питання оптимального рівня ліквідності. Але органи банківського нагляду постійно здійснюють контроль за станом ліквідності і оцінюють якість управління нею під час перевірок на місцях. Для цього часто застосовується рейтингова система «CAMEL», в якій ліквідність розглядається як один з найважливіших показників діяльності. Згідно з системою CAMEL розраховуються показники достатності капіталу, якості активів, оцінка менеджменту, оцінка дохідності та прибутковості, показники ліквідності. Для оцінки ліквідності (liquidity) використовуються такі показники:? коефіцієнт миттєвої ліквідності (L1) — співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку (Ккр) та в касі (Ка) до поточних рахунків (Пр). .Значення показника ОцінкаБільше 22 %18 % — 22 %13 % — 17 %8 % — 12 %менше 8 % 12 34 5Кошти на коррахунку (Ккр) складаються з суми:? коштів до запитання у центральному банку за відрахуванням залишків на накопичувальному рахунку та нарахованих доходів за коштами до запитання у центральному банку;? коштів до запитання в інших банках та нарахованих і прострочених нарахованих доходів за ними.Кошти в касі (Ка) складаються з суми:? банкнот та монет;? залишків за дорожніми чеками.Поточні рахунки (Пр) складаються з суми:? коштів на коррахунку центрального банку в комерційному банку за відрахуванням витрат за коррахунком центрального банку;? коштів до запитання інших банків за вирахуванням нарахованих витрат за ними;? коштів до запитання бюджету та позабюджетних фондів за вирахуванням нарахованих витрат за ними;? коштів до запитання суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб за вирахуванням нарахованих витрат за ними;? транзитні рахунки.Цей коефіцієнт характеризує здатність банку терміново погасити зобов’язання за коштами до запитання протягом одного-двох банківських днів.Коефіцієнт загальної ліквідності (Кз.л) — відношення активів банку, зважених на коефіцієнт «важливості» (Ак), до зобов’язань банку (З) .Значення показника ОцінкаБільше 110 %90 % — 110 %80 % — 89 %70 % — 79 %менше 70 % 12 34 5

Активи банку, зважені на коефіцієнт «вагомості» (Ак), що приймаються до розрахунку, розподіляються на три групи, та розраховуються складанням сум за зазначеними статтями та їх множенням на відповідний коефіцієнт «вагомості»:

№ гр. Найменування показника Коефіцієнт«вагомості»І ? нематеріальні активи за відрахуванням зносу,? операційні основні засоби за відрахуванням зно-су,? неопераційні основні засоби за відрахуванням зносу 0,5ІІ ? пролонгована заборгованість за кредитами, наданими іншим банкам, суб’єктам господарської діяльності, органам загального державного управ-ління 0,7ІІІ ? готівкові кошти,? банківські метали,? кошти у Центральному банку та до запитання в інших банках за вирахуванням нарахованих дохо-дів,? боргові цінні папери, що рефінансуються Центральним банком за вирахуванням нарахованих доходів,? строкові депозити, розміщені в інших банках та кредити, надані іншим банкам за вирахуванням простроченої заборгованості за цими депозитами та кредитами, нарахованих та прострочених нарахованих доходів,? кредити, надані суб’єктам господарської діяльності, органам державного Управління та фізичним особам за вирахуванням сумнівної та простроченої заборгованості за ними, опротестованих векселів, нарахованих та прострочених нарахованих доходів,? акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, а також боргові цінні папери у портфелі банку на продаж та інвестиції за вирахуванням нарахованих доходів та прострочених нарахованих доходів за ними,? господарські матеріали,? дебіторська заборгованість за операціями з банками, клієнтами, операціями банку з фінансовими інструментами, за рахунками за податками та обов’язковими платежами, з працівниками банку, за господарською діяльністю банку, дебетовими сумами до з’ясування,? поточні рахунки небанківських структурних підрозділів, що перебувають на кошторисному фінансуванні банків та розрахунки з ними,? вкладення в асоційовані та дочірні компанії. 1,0

Зобов’язання банку складаються з суми:? коштів Центрального банку, інших банків, бюджету та позабюджетних фондів, клієнтів банку за відрахуванням нарахованих витрат за ними;? цінних паперів власного боргу, крім субординованого боргу, за вирахуванням нарахованих витрат за ними,? кредиторської заборгованості: за операціями з банками, клієнтами, за операціями банку з фінансовими інструментами, за розрахунками за податками та обов’язковими платежами, з працівниками банку, за господарською діяльністю банку, за субординованим боргом, кредитові суми до з’ясування, транзитні рахунки;? поточних рахунків небанківських структурних підрозділів, що перебувають на кошторисному фінансуванні банку та їх розрахунки,? строкових та сумнівних гарантій, поручительств, акредитивів та акцептів, що надані банкам та клієнтам.Цей коефіцієнт характеризує збалансованість політики банку щодо управління активами та пасивами з метою дотримання оптимальної ліквідності у середньостроковій перспективі та показує, наскільки залучені кошти забезпечені ліквідними активами.Коефіцієнт співвідношення високоліквідних активів до загальних активів банку (Кв/л): Значення показника ОцінкаБільше 20 %18 % — 20 %14 % — 17 %10 % — 13 %менше 9 % 12 34 5

Високоліквідні активи (Ав) складаються з суми:? готівкових коштів,? банківських металів,? коштів у Центральному банку за вирахуванням нарахованих доходів за коштами до запитання та строковими депозитами у Центральному банку;? коштів до запитання в інших банках за вирахуванням нарахованих і прострочених нарахованих доходів за ними,? боргових цінних паперів, що рефінансуються Центральним банком, у портфелі на продаж та на інвестиції за відрахуванням резервів під їх знецінення та нарахованих доходів за ними,? строкових розміщень (кредитів та депозитів) в інших банках за відрахуванням нарахованих доходів та простроченої заборгованості за ними, гарантійних депозитів та грошового покриття, довгострокових депозитів.Цей коефіцієнт характеризує питому вагу високоліквідних активів у загальних активах та здатність активів швидко обмінюватися на готівку.За результатами розрахункових показників визначається рейтингова оцінка банку. Розрахованим значенням кожного показника відповідає певна оцінка, що коливається від 1 до 5, де 1 є найвищою оцінкою. Потім визначається середній бал за кожною з п’яти груп показників та узагальнюючий середній бал за даними групами.

5. Аналіз ресурсної бази та активів банку з позиції ліквідності

Стан ліквідності комерційного банку залежить від структури і стабільності ресурсної бази та структури і якості портфеля активів. На зміни в обсягах, структурі та стабільності ресурсної бази банку випливає комплекс чинників загальноекономічного характеру, які необхідно враховувати у процесі прогнозування. Під впливом цих чинників формуються не лише ресурси, а й активи банку, зокрема попит на кредити. Аналіз проводиться за допомогою статистичних методів на базі ретроспективної інформації. Вплив подібних чинників вивчають, розподіливши їх за групами (2 с. 135):• трендові;• циклічні;• структурні;• сезонні;• випадкові та надзвичайні.Крім чинників, які формують ліквідність банків на макрорівні можна виділити такі, які безпосередньо впливають на ліквідність балансу банку.Ліквідність банку залежить, насамперед, від стабільності ресурсної бази. Тому постійний аналіз ресурсної бази банку з погляду стабільності та ймовірності зняття коштів зі своїх рахунків розглядається як необхідний етап процесу управління банківською ліквідністю. Для оцінювання рівня стабільності ресурсної бази окремого банку використовують показники, які розглядалися в темі 3.Аналіз цих показників проводиться в динаміці та за кожним рахунком або видом зобов’язань банку. Це дає змогу виявити загальні тенденції зміни стабільності ресурсної бази банку та точніше прогнозувати потребу в ліквідних коштах.Стан ліквідності банку значною мірою залежить від якості активів та рівня ризику, який пов’язується з кожним конкретним видом активів. У процесі аналізу визначається ймовірність вчасного повернення коштів банку. Результати такого аналізу дають змогу оцінити безперебійність автоматичного перетворення активів у ліквідну форму у зв’язку з настанням строків погашення кредитів чи цінних паперів, сплати відсотків за наданими кредитами, повернення дебіторської заборгованості, отримання дивідендів від пайової участі в інших підприємствах тощо.Під ліквідністю активів розуміють їх здатність швидко та без істотної втрати вартості перетворюватись у грошову форму. Аналіз структури активів, згрупованих за ступенем ліквідності (високоліквідні, ліквідні, низьколіквідні), дає змогу банку оцінити наявні ліквідні кошти та виявити резерви ліквідних активів, які можуть бути у разі потреби трансформовані в гроші.З погляду строків залучення і розміщення банківських коштів рахунки активу і пасиву класифікуються так:

Рис. 11.1. Класифікація активів і пасивів банку за строками

Розглянемо короткий зміст кожної з наведених груп:• поточні або до запитання активи й пасиви — це кошти, які повертаються на першу вимогу кредитора;• строкові кошти. Вони можуть бути короткостроковими, середньостроковими, довгостроковими. Сюди відносять кошти, що акумулюються на певний строк;• квазістрокові — це кошти, які не мають визначеного строку повернення, і які не можуть бути повернені на першу вимогу. Вони повертаються тільки за наявності певних умов. Наприклад, кошти, заброньовані на окремих рахунках для розрахунків акредитивами, повертаються тільки за умови пред’явлення товарно-транспортних накладних, що підтверджують відвантаження товарів; кошти, заброньовані для розрахунків лімітованими чековими книжками, — тільки за умови отримання банком розрахункового чека та ін.Загалом у процесі аналізу ліквідності активів банк має спиратися на принцип консерватизму й обережно підходити до визначення їх реальної вартості.

6. Аналітична оцінка динамічної ліквідності банку

Ураховуючи динамізм стану ліквідності банку, її неможливо точно виміряти за допомогою фінансових коефіцієнтів, водночас для ефективного управління ліквідністю об’єктивно необхідне хоча б приблизне знання майбутніх тенденцій ліквідності, попиту та пропозиції ліквідних коштів.Попит на ліквідні кошти виникає з причини зняття чи витрачання клієнтами коштів зі своїх рахунків, в зв’язку з видачею кредитів, погашенням заборгованості банку за позичками, податками, виплатою заробітної плати тощо.Джерелами пропозиції ліквідних коштів є вільні кошти клієнтів, погашення клієнтами позичок, доходи від недепозитних послуг тощо.Ці джерела попиту і пропозиції в сумі визначають нетто-ліквідну позицію кожного банку на певний момент часу: .Коли сукупний попит на ліквідні кошти перевищує їх надходження за певний період часу (Lt < 0), банк втрачає ліквідні кошти і мусить вирішити, як і коли отримати додаткову кількість ліквідних коштів. Якщо пропозиція ліквідних коштів за певний період перевищує попит на них (Lt > 0), керівництво банку повинно вирішити, куди і на які строки інвестувати надлишок ліквідних коштів, до того часу, коли вони будуть потрібні. Якби можна було з достатньою точністю передбачити зміни сум вкладів та попит на кредит, проблема визначення необхідних ліквідних коштів значно спростилася б. Великі банки здійснюють прогнозування двома основними методами. Один з них передбачає аналіз потреб у кредитуванні та очікуваного рівня вкладів кожного з провідних клієнтів. Здійсненням такого прогнозування займаються переважно працівники відділу оцінювання кредитоспроможності (кредитного відділу): кожний готує прогноз по своїй групі рахунків. Відповідальність за координацію та зведення цих прогнозів несе економічний відділ або спеціальна група працівників, відповідальних за планування.Другим основним і досить розробленим є метод джерел та використання коштів, що складається з кількох основних елементів:1. Складається прогноз величин кредитів та депозитів для планового періоду, як основних напрямків використання та джерел формування ресурсів.2. Оцінюється нетто-ліквідна позиція банку в плановому періоді.Нетто-ліквідна позиція = Зміна депозитів – Зміна кредитів.Іншим підходом визначення майбутніх прогнозованих величин кредитів та депозитів є виділення кількох факторних компонент, що разом і визначають майбутні тенденції змін обсягів вкладень та ресурсів.1. Трендовий компонент — середній темп зростання (спадання) кредитів (депозитів) за достатньо тривалий період (10 і більше років), підрахований за плановими періодами ліквідності (місяць чи тиждень).2. Сезонний компонент визначається як різниця в кредитах і депозитах кожного тижня (місяця) порівняно з базовим тижнем (місяцем) у середньому за кожним роком. Цей компонент відображає середні зміни кредитів (депозитів) під впливом сезонних факторів.3. Циклічний компонент — залежить від стану економіки, прогнозується на основі порівняння економічної ситуації, що склалася, з ситуацією попереднього року і відповідного коригування попереднього циклічного компонента для використання в прогнозуванні величини кредитів, депозитів планового періоду.Отже, на основі оцінки ліквідності на кожний момент часу та прогнозування її майбутнього стану здійснюється безпосереднє управління ліквідністю з метою забезпечення її належного рівня, підтримання прибутковості.Ліквідними активами є кошти в касі, залишки на коррахунках, які відкриті в Національному банку та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко конвертовані в готівкові чи безготівкові кошти.Поняття ліквідності банку тісно пов’язане з ліквідністю його балансу. Ліквідність балансу визначається співвідношенням вимог (статей активу) та зобов’язань (статей пасиву). Оскільки баланс складається на певну дату, то ліквідність балансу є оцінкою стану банківської ліквідності на визначену дату. Отже, ліквідність банківського балансу — це складова ліквідності банку.

Питання для самоперевірки

1. Дайте визначення категоріям ліквідності та платоспроможності.2. Що таке ліквідність як «запас» та ліквідність «як потік»?3. Які основні нормативи регулюють ризик ліквідності банків з боку НБУ?4. Як розрахувати норматив миттєвої ліквідності (Н4)? Яке його нормативне значення?5. Як розрахувати норматив поточної ліквідності (Н5)? Яке його нормативне значення?6. Як розрахувати норматив короткострокової ліквідності (Н6)? Яке його нормативне значення?7. Що таке платіжний календар і як з його допомогою можна управляти ліквідністю?8. Які додаткові показники можуть бути використані для аналізу ліквідності?9. Що таке нетто-ліквідна позиція?10. Для чого потрібен платіжний календар?

Тема 12. АНАЛІЗ БАНКІВСЬКИХ РИЗИКІВ

План до вивчення теми

1. Визначення ризиків та їх класифікація2. Аналіз зовнішніх ризиків 3. Аналіз внутрішніх ризиків.3.1. Оцінка й управління кредитним ризиком;3.2. Аналіз і оцінка валютного ризику.3.3. Аналіз і оцінка інвестиційного ризику.3.4. Аналіз і оцінка процентного ризику.3.5. Аналіз загального розміру банківських ризиків.