Аналіз банківської діяльності

4. Аналіз відносних показників прибутковості (рентабельності) роботи банкуОдним із шляхів характеристики ефективності роботи комерційного банку є оцінка рівня його прибутковості (рентабельності).Аналіз показників прибутковості охоплює такі етапи:• розрахунок фактичного значення прибутковості на основі даних балансу та інших форм річної та квартальної звітності;• порівняльна оцінка коефіцієнтів з їх рівнем у попередні роки та квартали;• визначення основної тенденції в динаміці коефіцієнтів (зростання або зниження);• виявлення факторів, які впливають на зміну цих коефіцієнтів;• оцінка факторів з позиції ліквідності балансу та банківських ризиків;• розроблення рекомендацій щодо підвищення прибутковості банку або забезпечення її стабільності в майбутньому.Аналіз прибутковості банку здійснюється за допомогою таких показників:

Рис. 10.3. Основні показники прибутковості роботи банку

Аналіз цих показників здійснюється порівняно з планом і в динаміці. Вплив чинників на зміну показників прибутковості банку розраховується за допомогою повного способу ланцюгових підстановок.Двома найважливішими показниками аналізу прибутковості банку є показники:• прибутковість активів (ROA);• прибутковість капіталу (ROE).

Прибутковість активів розраховується за такою формулою: Цей показник може використовуватися як коефіцієнт для оцінки діяльності керівництва банку.Але у зв’язку з тим, що не всі активи дають дохід, деякі банки в процесі аналізу прибутковості своєї діяльності деталізують показник процента прибутковості активів і розраховують процент прибутковості робочих активів (Да1): .Зіставлення показників ROA1 та ROA2 дає можливість виявити невикористані резерви підвищення прибутковості активів за рахунок поліпшення їх структури, ефективнішого їх використання. Зіставлення цих коефіцієнтів дає уявлення про можливості зростання рентабельності завдяки скороченню активів, які не приносять доходу. Передусім стосується іммобілізованих власних коштів. Для банків, які використовують як кредитні ресурси залучені кошти, абсолютна рівність між цими показниками неможлива адже банки повинні створювати обов’язкові резерви, тобто зберігати частину залучених коштів у найбільш ліквідній формі, яка не дає доходу.На практиці вважається, якщо рівень прибутковості активів перевищує 1 %, то банк працює рентабельно.Прибутковість капіталу розраховується за формулою: .Оптимальне значення цього показника не менше 15 %.Співвідношення прибутку та власного капіталу є показником стабільності. аналіз цього коефіцієнта дає змогу прогнозувати, наскільки стійкий рівень прибутковості банку. Аналізуючи цей коефіцієнт, слід зіставити темпи зростання прибутку та власного капіталу.На практиці деякі банки (а особливо їх акціонери) цей показник прибутковості деталізують за допомогою коефіцієнта віддачі статутного капіталу: .Цей показник характеризує доцільність та ефективність вкладення акціонерами своїх коштів та ефективність віддачі статутного капіталу, а також спроможність банку розпоряджатися всіма його коштами. Для акціонерів і пайовиків даного банку важливе значення має порівняння процента віддачі статутного капіталу з аналогічним показником інших банків для з’ясування сфер найбільш дохідного і вигідного розміщення своїх коштів.Для оцінки ефективності видатків банку використовується показник рівня їх прибутковості (Пв), який розраховується за такою формулою: .Аналогічно здійснюється аналіз інших показників прибутковості.Прибутковість (рентабельність) доходу розраховується у такий спосіб: .Оптимальне значення цього показника 7—8 %. Він відображає кількість грошових одиниць, які припадають на одну грошову одиницю доходу, або частку прибутку в доході. Його значення зменшується у разі зростання витрат. Показник прибутковості доходу відбиває здатність менеджменту банку контролювати свої витрати. Зростання цього показника свідчить про гармонізацію структури ресурсної бази, тобто зменшення, наскільки це можливо, частки коштовних (дорогих) інструментів. Боковий тренд свідчить про сформовану структуру витрат, яка забезпечує достатню якість та ефективність наданих послуг та банківських операцій.Ефективність операційної діяльності комерційного банку можна оцінити за допомогою показника чистого спреду, який розраховується за такою формулою: .За допомогою показника чистої процентної маржі можна проаналізувати здатність банку одержувати прибуток у вигляді доходу від процентної різниці, як процент до загальних активів:Основними коефіцієнтами, що використовуються у світовій практиці як оптимальні, є: .

Основні коефіцієнти прибутковості (ефективності) діяльності банку

Коефіцієнт Орієнтовне значення коефіцієнтаПрибуток на активи 1,00Прибуток на капітал 15,00Чистий спред 1,25Чиста процентна маржа 4,50Дохід від плати за послуги 1,00Чиста операційна маржа 6,50Управлінські витрати(% загальних активів) Витрати на персонал 2,00Інші операційні витрати 1,50Загальні операційні витрати 3,50Витрати на забезпечення під збитки за позиками 0,50Чистий дохід до оподаткування 2,00

5. Аналіз ефективності діяльності працівників банку

Оскільки оплата праці є найголовнішим компонентом непроцентних видатків банку, то продуктивність роботи працівників, що вимірюється як через витрати на їх утримання, так і через їх чисельність, може свідчити про ефективність роботи самого банку. Однак слід враховувати, що у поточний період економія на зарплаті через її значне скорочення (або скорочення чисельності працівників) може призвести до зниження якості та мотивації роботи, а звідси — до зниження через деякий час ефективності роботи банку.Продуктивність роботи працівників банку розраховується за такою формулою: .Показник продуктивності працівників банку аналізується через порівняння його з плановим показником, а також з аналогічним показником відповідного періоду минулого звітного року або з аналогічними показниками інших банків. При цьому необхідно звернути увагу на те, що ці показники суттєво відрізнятимуться в разі порівняння банків з невеликою кількістю працівників (але з високою заробітною платою) і банків з великою чисельністю низькокваліфікованих працівників (з низькою заробітною платою) істотно різняться. Тому для порівняння застосовується показник окупності витрат на утримання персоналу (Кокуп): .Цим коефіцієнтом вимірюється окупність витрат на утримання працівників банку. Він показує чистий ефект від рішень щодо мотивації праці робітників незалежно від того, чи ці рішення передбачають використання працівників низької кваліфікації та відповідно з низькою заробітною платою, чи спрямовані на високі видатки для висококваліфікованих робітників.Наведені показники, крім порівняння з показниками інших банків, також аналізуються і в динаміці.На зміну їх величини впливають:• сума чистого прибутку;• сума видатків на утримання персоналу;• чисельність робітників.Кількісний вимір впливу наведених показників на коефіцієнти ефективності роботи працівників банку можна здійснити за допомогою способу ланцюгових підстановок.

Питання для самоперевірки

1. Назвіть складові балансового прибутку та чистого прибутку.2. Назвіть основні напрями аналізу прибутку та джерела інформації.3. Які основні фактори впливають на зміну банківського прибутку?4. Побудуйте факторну модель балансового прибутку банку.5. Які фактори впливають на прибуток від кредитних операцій? Методика розрахунку впливу окремих факторів.6. Побудуйте формулу розрахунку точки беззбитковості роботи банку.7. У чому сутність стратегічного аналізу прибутку банку?8. Як розрахувати необхідний рівень умовно-постійних витрат банку на основі «точки беззбитковості»?9. Як розподіляється прибуток банку?10. Які існують відносні показники прибутковості (рентабельності) роботи банку? Методика їх розрахунку.11. Використовуючи декомпозиційний аналіз побудувати формулу Дюпона.12. На основі формули Дюпона назвіть можливі резерви збільшення прибутковості капіталу.13. Як розрахувати відсотковий спред та відсоткову маржу?

Тема 11. АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ БАНКУ

План до вивчення теми

1. Економічна сутність ліквідності банку та її значення в банківській діяльності.2. Фактори, що впливають на рівень ліквідності банку.3. Показники ліквідності, що використовуються банками України.4. Міжнародний досвід оцінки ліквідності банку.5. Аналіз ресурсної бази та активів банку з позиції ліквідності.

1. Економічна сутність ліквідності банку та її значення в банківські діяльності

Ліквідність — одна з узагальнюючих якісних характеристик діяльності банку. Правильна оцінка ліквідності та ефективне управління нею є однією з найважливіших передумов успішної діяльності банку.Термін «ліквідність» (від лат. liquidus — рідкий, плинний) у буквальному розумінні означає легкість реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей у грошові кошти. Під ліквідністю банку розуміють його здатність швидко перетворювати свої активи в грошові кошти з мінімальною втратою їх вартості з метою своєчасного виконання своїх зобов’язань. Причиною надзвичайної важливості підтримання належної ліквідності комерційного банку є сама специфіка його діяльності: він оперує великою масою чужих грошей, які в будь-який момент можуть бути вилучені їх власниками.Ліквідність банку визначається збалансованістю між строками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов’язань банку, а також строками та сумами інших джерел та напрямів використання коштів, зокрема таких як видача кредитів та здійснення витрат.Поняття «ліквідності» тісно пов’язане з поняттям «платоспроможності». Ліквідність банку лежить в основі його платоспроможності. Платоспроможність — це спроможність банку в належні терміни, а також повній мірі відповідати за своїми зобов’язаннями. Однак вона залежить не тільки від ліквідності балансу, а й від інших факторів.Коли відсутня ліквідність банк навряд чи може бути платоспроможним. Як показує практика, втрата банком ліквідності призводить до його неплатоспроможності, після чого, як наслідок, настає банкрутство.Отже, в забезпеченні діяльності комерційного банку високого рівня стабільності, тривалості і надійності ліквідність первинна, платоспроможність — вторинна.Досягнення належної ліквідності без зниження прибутковості є непростим завданням — у кожній фінансовій угоді проявляється суперечність між ліквідністю та прибутковістю. Цей конфлікт можна вважати центральною проблемою, яку вирішує банк, розміщуючи кошти. Отже, ліквідність банку ґрунтується на постійному підтриманні об’єктивно необхідного співвідношення між трьома її складовими — власним капіталом банку, залученими та розміщеними ним коштами через оперативне управління їх структурними елементами. Ураховуючи це в банківській теорії та практиці ліквідність розглядають як «запас» та як «потік», тобто в статиці та в динаміці. При цьому ліквідність як «запас» (статична ліквідність) включає в себе визначення рівня можливості комерційного банку виконувати свої зобов’язання перед клієнтами в певний конкретний момент часу через зміну структури активів на користь їх високоліквідних статей за рахунок наявних невикористаних резервів. Отже, ліквідність як «запас» являє собою миттєву ліквідність банку на певний момент часу. Ця ліквідність вимірюється та оцінюється за допомогою коефіцієнтів — показників ліквідності балансу.Ліквідність як «потік» характеризується з позиції динаміки, що передбачає оцінку здатності комерційного банку протягом певного періоду поліпшувати недостатній рівень ліквідності або не допускати погіршення досягнутого, об’єктивно необхідного рівня ліквідності (зберігати його) за рахунок ефективного управління відповідними статтями активів та пасивів, залучення додаткових коштів, підвищення фінансової стійкості банку завдяки зростанню доходів. Отже, кожний комерційний банк повинен самостійно забезпечувати підтримання своєї ліквідності на певному (оптимальному) рівні на основі як аналізу її стану, що складається на конкретні періоди, так і прогнозування результатів діяльності та проведення в майбутньому науково обґрунтованої політики у сфері формування статутного капіталу, фондів спеціального призначення та резервів, залучення коштів юридичних і фізичних осіб, здійснення активних кредитних операцій. Тобто ліквідність як «потік» являє собою ліквідність банку протягом певного періоду, в динаміці, тобто відбиває її зміни, напрями цих змін, тенденції подальших коливань. Про достатню ліквідність комерційного банку можна говорити лише тоді, коли є достатньою його ліквідність в динаміці, яка, у свою чергу, передбачає належний рівень статичної ліквідності в кожний момент часу. Джерелами коштів для виконання зобов’язань банку є грошові кошти банку (готівка в касі та кошти на кореспондентських рахунках), активи, що можуть бети швидко перетворені в грошові кошти, міжбанківські кредити, які за необхідності можуть бути отримані з міжбанківського ринку чи від Центрального банку. Використання цих джерел не повинно супроводжуватися втратами для банку, тобто обертатися збитками. Наприклад, продаж цінних паперів або інших активів як джерело виникнення ліквідних коштів, повинен здійснюватися в звичайному режимі, на попередньо обговорених умовах щодо ціни та строків. Але присутність двох указаних ознак ліквідності банку (своєчасність виконання зобов’язань та без втрат) обумовлюється великою кількістю факторів внутрішнього та зовнішнього порядку, що визначають якість діяльності банку.

2. Фактори, що впливають на рівеньліквідності банку

До внутрішніх факторів відносять: капітальну базу банку, якість його активів, депозитів, ступінь залежності від зовнішнього фінансування, збалансованість активів та пасивів за строками, якість менеджменту, імідж банку.Капітальна база банку забезпечує фінансову стійкість банку. Власний капітал, основу якого становлять статутний та інші фонди, є головним захисним джерелом поглинання ризику активів та гарантування коштів клієнтів. Чим більший власний капітал банку, тим більша, за інших рівних умов, його ліквідність.Якість активів визначається на основі їх ліквідності, ризикованості, дохідності та диверсифікованості. Ліквідність активів — це їх здатність трансформуватися в грошові кошти шляхом їх реалізації або погашення зобов’язань боржником. Ступінь ліквідності активів залежить від їх призначення. Активи банку в грошовій формі призначені для виконання платіжної функції, інші — для отримання доходу тощо. У зв’язку з цим за ступенем ліквідності активи банку можна поділити на кілька груп:Першу групу становлять високоліквідні активи, до яких відносять: • грошові кошти банку в його касі та на кореспондентських рахунках;• державні цінні папери (за стабільної фінансової ситуації), які банк може продати у разі браку готівкових коштів.Підтримання обсягу першої групи активів на певному рівні є необхідною умовою забезпечення ліквідності банку.Другу групу активів за ступенем ліквідності становлять короткострокові позички клієнтам, міжбанківські кредити, факторингові операції, корпоративні цінні папери. Ці активи мають довший період перетворення в грошові кошти.Третя група охоплює довгострокові вкладення та інвестиції банку, довгострокові позички, лізингові операції, інвестиційні цінні папери.До четвертої групи відносять низьколіквідні активи у вигляді прострочених позичок, деяких цінних паперів, будівель і споруд.Диверсифікованість активів означає ступінь розподілу ресурсів банку за різними сферами розміщення. Показниками диверсифікованості є: структура активів банку за основними напрямами вкладення ресурсів, структура кредитних вкладень за об’єктами та суб’єктами, структура портфеля цінних паперів, структура валют, з якими банк здійснює валютні операції, структура банків-кореспондентів тощо. Чим більша диверсифікованість активів, тим більша ліквідність банку.Якість депозитної бази визначається часткою стабільних депозитів у банку. Підвищення стабільної частки депозитів зменшує потребу банку в ліквідних коштах, оскільки передбачає відновлюваність зобов’язань банку. Найбільша стабільність спостерігається у депозитів до запитання, що пов’язано з їх низькою залежністю від рівня процентної ставки. Незважаючи на те, що ці депозити мають бути погашені на першу вимогу в будь-який момент (невідомий банку) загальна їх сума (за стабільної економічної ситуації та стійкому фінансовому становищі банку) залишається стабільною (витрати клієнтів з цих депозитів перекриваються надходженнями коштів на них). З іншого боку, стабільність депозитів до запитання знижується через складність прогнозування їх витрачання, тоді як за строковими депозитами точно відомий термін виплати, хоча їх належність до банку дуже залежить від рівня процентної ставки.Залежність від зовнішнього фінансування істотно впливає на ліквідність банку. Міжбанківський кредит у не дуже великих обсягах та не за великими процентними ставками не завдає шкоди ліквідності банку, а навпаки — дає змогу ліквідувати тимчасову нестачу коштів, іноді найбільш дешевим способом. Але якщо міжбанківський кредит переважає в ресурсах банку, несприятлива кон’юнктура на міжбанківському ринку може призвести до краху банку. Банк, що дуже залежить від зовнішніх джерел фінансування, не має власної бази для бізнесу, не має перспектив розвитку та ризикує стійкістю своєї ресурсної бази.Збалансованість активів та пасивів за строками має значний вплив на ліквідність банку. Виконання банком зобов’язань перед клієнтами передбачає погодження строків, на які інвестуються кошти, зі строками, на які ці кошти надали вкладники. Певна частина депозитів може використовуватись і для довгострокового інвестування чи кредитування, але для більшої частини активів та пасивів збалансованість за строками є необхідною.Розглянуті фактори, що зумовлюють ліквідність банку, мають більше чи менше значення залежно від індивідуальних особливостей банку, фінансового стану засновників, кола клієнтів, терміну функціонування банку, спеціалізації, якості менеджменту тощо.Тому, визнаючи багатофакторність проблеми ліквідності банку, важливо також враховувати його індивідуальність, виділяти головні фактори, що мають для даного банку найбільш істотне значення.Стан ліквідності банку дуже залежить від ряду зовнішніх факторів, що лежать за межами компетенції банків.Ці фактори можна розділити на програмні, надзвичайні, сезонні, циклічні, довготермінові тощо.Програмними факторами є економічний стан країни, її економічна політика (особливо грошово-кредитна, фіскальна), розвиток ринку цінних паперів та міжбанківського ринку, організація системи рефінансування, повноваження та ефективність роботи контрольних органів.Надзвичайними факторами вважають страйки, наслідки стихійних лих, військові конфлікти, революційні політичні та економічні події (характерно для України 90-х років).Сезонні зміни, як правило, пов’язані з сільськогосподарськими роботами та функціонуванням інших сезонних галузей. У комерційних банків збільшуються вклади восени, після збирання врожаю та підвищується попит на кредитні ресурси навесні.Циклічні зміни зумовлені піднесенням або спаданням ділової активності товаровиробників та підприємців в економіці країни. Ці зміни найбільш характерні для періоду економічних криз або фаз піднесення та економічного процвітання.Довготермінові коливання можуть охоплювати кілька економічних циклів та бути результатами таких факторів, як зрушення в споживанні, заощадженні, інвестиційних процесах, кількості населення, його зайнятості, науково-технічному рівні виробництва тощо.Таким чином, ліквідність банку — якісний стан його діяльності, обумовлений великою кількістю факторів, що постійно змінюються, це динамічний стан, що складається поступово.Узагальнюючи, можна вважати, що на динаміку зміни суми ліквідних коштів у банку впливають два основні чинники (які і є результатом дії вищенаведених факторів):• залучення або втрата коштів у зв’язку зі збільшенням або зменшенням вкладів;• те саме у зв’язку зі зростанням (скороченням) кредитів та (або) інвестицій. Виходячи з цього дуже важливим питанням є вимірювання ліквідності банку в кожний момент (ліквідності як «запасу»), передбачення майбутньої ліквідності в плановому періоді (на основі прогнозування зміни обсягу депозитів, кредитів та інвестицій як головних джерел формування та напрямків використання коштів) та на цій основі безпосереднє управління ліквідністю через управління активами та (чи) пасивами з метою забезпечення виконання банком своїх зобов’язань у строк, в повній сумі та не на шкоду прибутковості.

3. Показники оцінки ліквідності, що використовуються банками України

Механізмом забезпечення ліквідності комерційних банків є встановлені державою вимоги до ліквідності, платоспроможності, структури капіталу. Кожен показник окремо не достатній для того, щоб однозначно стверджувати, що стан конкретного банку ліквідний. З метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків Національний Банк України встановлює для всіх комерційних банків економічні нормативи. Серед них є і нормативи ліквідності, виконання яких покликане забезпечити достатню ліквідність комерційних банків, допомагає проаналізувати здатність комерційного банку виконувати свої зобов’язання, а в динаміці — ще й оцінити тенденції змін ліквідності банку, знання яких є необхідною передумовою якісного управління ліквідністю, а отже, й доброго фінансового становища банку, стабільності всієї банківської системи. Інші обов’язкові нормативи — ризику, капіталу, валютних позицій — безпосередньо не пов’язані з ліквідністю, але допомагають банку бути ліквідним, застерігаючи від надто ризикованих операцій, погіршення фінансового стану.З метою контролю за станом ліквідності банків НБУ установлює такі нормативи ліквідності : миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках). Він визначається як співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов’язань банку, що обліковуються за поточними рахунками .Нормативне значення нормативу Н4 має бути не меншим ніж 20 %.Норматив поточної ліквідності встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов’язань банку.Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються вимоги і зобов’язання банку з кінцевим строком погашення до 30 днів (включно). Цей норматив визначається як співвідношення активів первинної та вторинної ліквідності до зобов’язань банку з відповідними строками виконання. .До активів первинної та вторинної ліквідності в розрахунку нормативу поточної ліквідності належать: готівкові кошти; банківські метали; кошти на кореспондентських рахунках, відкриті в Національному банку та інших банках; строкові депозити, розміщені в Національному банку та інших банках; боргові цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком, у портфелі банку на продаж та на інвестиції; боргові цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції; надані кредити.До зобов’язань належать: кошти до запитання; короткострокові та довгострокові кредити, які одержані від Національного банку та інших банків; кошти бюджету України; строкові депозити інших банків та клієнтів; цінні папери власного боргу, емітовані банком; субординований борг банку; зобов’язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів; зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж 30 %, з 01.07.2002 — 35 %, з 01.01.2003 — 40 %.Норматив короткострокової ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов’язання за рахунок ліквідних активів.Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобов’язань.До розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються ліквідні активи та короткострокові зобов’язання з початковим строком погашення до одного року. .До ліквідних активів у розрахунку нормативу короткострокової ліквідностівключаються: готівкові кошти; банківські метали; кошти на кореспондентських рахунках, відкриті в Національному банку та інших банках; короткострокові депозити, розміщені в Національному банку та інших банках; короткострокові кредити, надані іншим банкам.До короткострокових зобов’язань належать: кошти до запитання; кошти бюджету України; короткострокові кредити, одержані від Національного банку та інших банків; короткострокові депозити інших банків і клієнтів; короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком; зобов’язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів; зобов’язання з кредитування, які надані банкам і клієнтам.Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 20 %.Нормативи ліквідності розраховуються комерційними банками на підставі щоденних балансів (за формою № ІД-КБ «Баланс комерційного банку»). Контроль за дотриманням обов’язкових економічних нормативів комерційних банків здійснюється НБУ щоденно та щомісячно. Такий контроль дає змогу обмежити ризиковані активні операції банків, підтримувати їх ліквідність на достатньому рівні, допомогти банкам в управлінні ліквідністю встановленням певних орієнтирів (нормативів), яких банки зобов’язані дотримуватися. На підтримання ліквідності спрямоване також обов’язкове резервування залучених коштів (15 % залучених коштів повинні зберігатися на кореспондентському рахунку в НБУ), за допомогою якого створюється мінімально необхідний запас ліквідності. Обмеженням є те, що кошти обов’язкових резервів можуть бути витрачені практично тільки на повернення депозитів, не на кредитування чи інші витрати, хоча існує можливість маневрування в невеликих межах (звітним періодом з резервування є 10 діб, резерви розраховуються як середня арифметична, тому на певний день може існувати недорезервування, але воно має бути перекрито перерезервуванням в наступні дні). Дотримання норм обов’язкового резервування проте не гарантує ліквідності банку (обов’язкове резервування не враховує структури та якості пасивів, які різні в усіх банків), тому банк повинен самостійно створювати необхідні резерви ліквідних коштів, не допускаючи при цьому зниження прибутковості. Механічне дотримання нормативів без прогнозування, без стратегії управління ліквідністю зменшує прибутковість банку та не гарантує фінансової стійкості банку в майбутньому.Додатково для оцінювання ліквідності комерційного банку доцільно використовувати такі допоміжні показники:1. Коефіцієнт загальної ліквідності (Кз.л..). Розраховується як співвідношення загальних активів (А) до загальних зобов’язань (З) за формулою:Кз.л.. =А / З • 100 %,де А — активи банку, які включають готівкові кошти банку, банківські метали; кошти в НБУ, в інших банках; дебіторську заборгованість; надані кредити (пролонговані множаться на коефіцієнт 0,7); кошти бюджетів України до розподілу, кредити за рахунок бюджетних коштів; цінні папери; товарно-матеріальні цінності; вкладення, основні засоби, нематеріальні активи; інші активи.З — зобов’язання банку, які включають кошти інших банків (у тому числі НБУ), кошти бюджету та фондів, кошти клієнтів; цінні папери власного боргу; транзитні рахунки; кредиторську заборгованість, гарантії, акцепти; інші пасиви.Оптимальне значення — не менше 100 %, тобто всі зобов’язання банку повинні повністю покриватися наявними активами (включаючи низьколіквідні).Коефіцієнт співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку (Квл/роб.а). Характеризує питому вагу високоліквідних активів (Ва) в робочих активах (Ра) і розраховується за формулою:Нвл/р = Ва / Ра ? 100 %,де Ва (високоліквідні активи) включає готівкові кошти, кошти в інших банках, банківські метали, боргові цінні папери, що рефінансуються НБУ (за мінусом резервів під знецінення таких цінних паперів).Ра — робочі активи, які включають високоліквідні активи; дебіторську заборгованість; надані кредити (за вирахуванням резервів під надані кредити); цінні папери; вкладення в асоційовані, дочірні компанії; основні засоби; капітальні вкладення, помножені на коефіцієнт 0,5. Нормативне значення — не менше 20 %.Цей показник дає змогу оцінити частку високоліквідної частини активів, чим більший показник — тим більший запас ліквідності банку, але, з іншого боку, високоліквідні активи майже не приносять доходу, тому підтримання високого значення Нвл/р неодмінно позначається на прибутковості банку. Доцільним є підтримання цього показника на рівні 20—25 %, щоб, підтримуючи достатню ліквідність, не знижувати прибутковості.Але, розглядаючи нормативи ліквідності, з погляду керованості та безпеки, можна зробити висновок, що підхід НБУ має певні недоліки.По-перше, розрахунок показників базується на формальному групуванні за рахунків, тоді як навіть однорідні фінансові активи можуть мати різну ліквідність.По-друге, нормативи встановлені для середньостатистичного банку, якого фактично не існує. Насправді залежно від типу банку нормативні вимоги до ліквідності будуть різними. Так, банк з великою мережею філій, який має велику кількість клієнтів, значні залишки в касах філій та на коррахунках, залишки коштів, що обслуговують клієнтські потоки та інвестиційний банк, який здійснює епізодичні фінансові операції, повинні мати різні підходи до оцінки своєї ліквідності.По-третє, нормативи не дають змоги здійснювати прогноз ліквідності. За своїм змістом вони є ретроспективними і швидко застарівають.Отже, у зв’язку з тим, що нормативи ліквідності не дають повної і точної оцінки ліквідності, кожному банку слід мати власну методику як щодо визначенню граничних та оптимальних показників, так і що розробці плану підтримання ліквідності в банку, особливо у разі виникнення кризових ситуацій.Крім установлених НБУ нормативів ліквідності, для аналізу використовують такі коефіцієнти, що характеризують ліквідність банку та чинники, які на неї впливають:? Коефіцієнт співвідношення активів і зобов’язань банку з однаковими строками погашення (розраховується в кожному з періодів, на які поділено часовий горизонт). Як правило, цей коефіцієнт аналізують у діапазоні до одного місяця (поточна ліквідність) та до трьох місяців, то це означає, що банк дотримується принципу відповідності між строками залучення пасивів та розміщення активів.? Коефіцієнт довгострокової ліквідності обчислюється як співвідношення довгострокових вкладень і довгострокових зобов’язань у довгострокові активи (які є більш дохідними, ніж короткострокові); значення цього коефіцієнта часто перевищує одиницю. Прийнятим вважається значення коефіцієнта 120 %.? Коефіцієнт співвідношення ліквідних та загальних активів. У стабільних економіках значення цього показника становить 20—30 %. У період фінансових криз значення коефіцієнта може збільшуватися, що пов’язано з підвищенням норм обов’язкового резервування центрального банку та намаганням банків підтримати свою ліквідність за рахунок накопичення активів.? Коефіцієнт співвідношення позик і депозитів визначається як відношення всіх активів з нормальним ризиком до основних депозитів. Цей коефіцієнт характеризує здатність банку залучати депозити для фінансування основних активних операцій. Прийнятним вважається значення 70—80 %, який вказує на помірне співвідношення між ліквідністю та дохідністю.? Коефіцієнт співвідношення таких активів, як готівка в касі і прирівняних до неї коштів, та сальдо міжбанківських позик, — наданих і державних. Вище значення цього коефіцієнта вважається більш прийнятним з погляду оцінювання ліквідності банку.? Коефіцієнт ліквідності цінних паперів — це відношення цінних паперів уряду країни, які перебувають у портфелі банку, до сукупних активів. Вище значення коефіцієнта вказує на більш ліквідну позицію банку. ? Показник структурного співвідношення вкладів обчислюється як відношення коштів до запитання до строкових депозитів та характеризує рівень стабільності ресурсів банку. Зниження цього показника вказує на підвищення стабільності депозитної бази і зменшення потреби в ліквідних засобах.? Норматив платоспроможності банку Н2 (адекватності регулятивного капіталу)обчислюється як співвідношення власного капіталу банку та активів, зважених за ризиком. Нормативне значення цього показника не може бути нижчим ніж 8 %.? Показник співвідношення резерву на покриття кредитних ризиків банку та обсягу кредитного портфеля, який характеризує якість активів банку.Коефіцієнти, які характеризують ліквідність, аналізуються в динаміці, що дає змогу виявити загальні тенденції в зміні ліквідності банківської системи та окремого банку. З метою здійснення контролю за ліквідністю банку коефіцієнти зіставляють з нормативним значенням. У процесі аналізу коефіцієнти ліквідності можуть порівнюватися з аналогічними показниками інших банків, середньо галузевими показниками або з рівнем, який визначений банками на базі практичного досвіду.

4. Міжнародний досвід оцінки банківської ліквідності