Розділ «Модуль 3. Операції банків в іноземній валюті»

До основних відносять суми, які позичальник безпосередньо сплачує кредитору: відсотки, витрати на оформлення, комісії. Головним елементом вартості кредиту є ставка відсотка, яка формується безпосередньо на базі відсотків за внутрішнім кредитом. В кінцевому підсумку вартість міжнародного кредиту базується на відсоткових ставках країн, які є провідними кредиторами.

Базою для середньострокових кредитів та облігацій з плаваючою ставкою на міжнародному ринку служать ставки лондонського міжбанківського депозитного ринку. Це пояснюється рівнем розвитку та масштабами цього ринку (одна третина євроринку), наявністю мінімуму обмежень доступу до нього.

Найбільш широке застосування має ставка ЛІБОР, яка утворюється як середня ставка відсотка, за якою банки в Лондоні надають один одному короткострокові незабезпечені позики (від 1 місяця до 1 року). Чим вищий валютний курс, тим нижчий відсоток за вкладами у євровалюті. За єврокредитами практикують міжнародні відсоткові ставки, які включають як змінну ЛІБОР.

До додаткових включають суми, що сплачуються позичальником третім особам (соціальна (залежно від суми та строку кредиту) та одноразова (незалежно від терміну та строку позики) банківська наприклад за гарантію, яка ними надана). Крім основного відсотка, сплачується комісія. При середньо - та довгостроковому кредитуванні сплачується комісія за зобов'язання надати позичку та за резервування коштів. При проведенні кредитних операцій банківським консорціумом позичальник сплачує одноразову комісію за управління банку-менеджеру, за переговори, а також іншим банкам - за участь;

2) приховані елементи вартості кредиту - це інші витрати, які пов'язані з отриманням кредиту та не зафіксовані в угоді. Це - завищені ціни товарів за фірмовими кредитами; примусові депозити в певних розмірах відносно до позики; вимоги страхової компанії, яка пов'язана з банком, до страхування кредиту; завищення банком комісії за інкасацією документів тощо.

Термін міжнародного кредиту - зумовлений низкою факторів: метою та масштабом кредиту, аналогічною практикою в наданні попередніх кредитів на ці ж цілі, традиціями, національним законодавством, міждержавними угодами. Для визначення ефективності кредиту розраховуються його повний та середній строки. Повний термін складається: з терміну використання кредиту; пільгового (граційного) періоду, упродовж якого надається відстрочка і не відбувається погашення кредиту; терміну погашення, упродовж якого відбувається сплата заборгованості за кредитом. Середній термін вказує протягом якого часу сума кредиту була в розпорядженні боржника.

Валютою кредиту можуть бути національні валюти, євровалюти та міжнародні розрахункові одиниці. Використання тієї чи іншої національної грошової одиниці в практиці міжнародного кредитування зумовлене такими факторами, як місце країни у міжнародній торгівлі, наявність широких експортних можливостей, сталого грошового обігу та розвиненої мережі кредитних інститутів, а також ступінь довіри до основної маси позичальників на міжнародному ринку.

Якщо кредит наданий будь-якою міжнародною організацією або банком-нерезидентом, то він уже вважається кредитом у євровалюті. Використання євровалют як валюти позики було зумовлене тими перевагами, які воно надавало. Це, насамперед, значні розміри, полегшений доступ, короткі строки мобілізації, менша вартість. У результаті набувають поширення міжнародні розрахункові одиниці, які мають більш широку функціональну основу, оскільки спираються одночасно на декілька національних валют. Крім того, потреби подолання обмеженості національних грошових одиниць в обслуговуванні міжнародних кредитних відносин об'єктивно зумовили застосування колективних валют - СПЗ, ЄВРО.

Кредитна заборгованість може бути погашена в іншій валюті, тобто валюта кредиту і валюта платежу можуть не збігатися. Цей принцип застосовується у практиці надання так званих м'яких кредитів, які набули поширення у кредитних відносинах розвинутих країн з країнами, що розвиваються, коли погашення боргу відбувається у національній валюті країни-боржника.

Особливої уваги у вивченні міжнародних розрахункових операцій заслуговує також розгляд особливостей здійснення валютного контролю. Головним органом валютного контролю в Україні є Національний банк України, що:

- здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів;

- забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з актами валютного законодавства України.

Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки.

Відповідно до інструкції "Про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями", затвердженою постановою Правління НБУ від 24 березня 1999 р. № 136 банки зобов'язані вимагати від своїх клієнтів повної інформації про експортні, імпортні та лізингові операції, розрахунки за якими останні проводять через ці банки, а саме:

- копії договору з нерезидентом, вантажних митних декларацій, актів та інших документів, що підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання або отримання послуг), здійснення експорту прав інтелектуальної власності, та інших документів, необхідних банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків.

Копії цих документів мають зберігатися у справі клієнта. Банки повинні реєструвати експортні, імпортні та лізингові операції своїх клієнтів у спеціальних журналах.

Нездійснення уповноваженими банками функцій агента валютного контролю в частині запобігання проведенню резидентами і нерезидентами через ці банки незаконних валютних операцій тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі 25 % від суми (вартості) валютних операцій, здійснених з порушенням чинного законодавства.

Нездійснення уповноваженими банками функцій агента валютного контролю в частині своєчасного інформування відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій, тягне за собою штраф у розмірі 5 % від суми (вартості) валютних операцій

Тема 14. Операції банків в іноземній валюті на міжбанківському ринку

Під час вивчення матеріалів теми студентам слід зосередитись на визначенні сутності та суб'єктів валютного ринку України. Необхідно також звернути увагу на методи регулювання і мінімізації валютного ризику, зокрема ліміти валютної позиції банку. Важливим є розгляд касових та строкових валютних операцій і їх детальнішу класифікацію.