Розділ «Модуль 3. Операції банків в іноземній валюті»

1) укладання угоди, якою передбачається акредитивна форма розрахунків;

2) фірма-імпортер подає в банк-емітент заяву на відкриття акредитива;

3) банк-емітент імпортера, який відкриває акредитив, надсилає акредитивний лист одному із своїх кореспондентів у країні експортера, призначивши його авізуючим банком і доручаючи йому передати акредитив бенефіціару;

4) після одержання відкритого на його користь акредитива (як забезпечення платежу товару) бенефіціар (експортер) здійснює відвантаження товару (4а), подає документи, як правило, до авізуючого банку (4б), який надсилає їх для оплати банку-емітенту (4в);

5)після перевірки правильності оформлення документів банк-емітент, який відкрив акредитив, повідомляє імпортера та стягує з нього відповідні кошти (5а), здійснює їх оплату (5б) на рахунок експортера (5в). Якщо документи відповідають умовам акредитива, банк переводить гроші згідно з інструкціями авізуючого банку і видає документи імпортеру (6), який одержує товар. Виручка, яка надійшла, зараховується на рахунок експортера.

Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в зовнішньоекономічному договорі (контракті) між бенефіціаром і заявником. Розрахунки за акредитивами регулюються Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів (публікація Міжнародної торгової палати № 500).

За документарним акредитивом банк-емітент, діючи на прохання і відносно до інструкцій клієнта-імпортера (заявника акредитива) або від свого імені:

- надає повноваження іншому банкові здійснити такий платіж, оплатити й акцептувати переказні векселі (тратти);

- надає повноваження здійснити платіж (купити або дисконтувати) іншому банкові - проти передбачених документів, якщо дотримані всі умови акредитива.

Звичайно, якщо у виконуючого банку і банку-емітента немає взаємних кореспондентських рахунків, то в розрахунках бере участь третій (рамбурсний) банк, в якому відкриті кореспондентські рахунки названих банків. При відкритті акредитива банк-емітент дає інструкції (рамбурсне повноваження) рамбурсному банкові оплачувати вимоги виконуючого банку протягом дії і в межах суми акредитива.

Існують також різні підходи щодо класифікації акредитивів:

а) з точки зору можливості зміни або анулювання акредитиву банком-емітентом за вказівкою клієнта (імпортера) без згоди експортера (бенефіціара) розрізняють: акредитив відкличний та безвідкличний. Якщо такого зазначення немає, то правилами передбачено, що акредитив вважається безвідкличним;

б) з точки зору додаткових зобов'язань (гарантії платежу)_іншого банку (банку експортера) за акредитивом розрізняються підтверджений і непідтверджений акредитив;

в) з точки зору можливості відновлення акредитива застосовуються звичайні (невідновлювальні) та ролловерні (револьверні, відновлювальні) акредитиви, які автоматично відновлюються на раніше погоджених умовах після використання початкової суми. Як правило, в тексті акредитива зазначається загальна сума, яка не може перевищити сукупність зобов'язань за даним акредитивом.

Існують й інші ознаки класифікації акредитивів як міжнародної форми розрахунків.

Основні недоліки акредитивна форма міжнародних розрахунків має для імпортера (платника - заявника акредитива), який змушений відволікати кошти з власного обігу для відкриття акредитиву до одержання товарів на весь період його дії, а при непокритому акредитиві - використовувати банківський кредит, сплачуючи відсотки, що веде до подорожчання цієї форми розрахунків. Крім того, ця форма розрахунків вважається найбільш складною і тому банки беруть таку комісію за виконання акредитивних операцій, яка перевищує винагороду за іншими формами розрахунків, наприклад, за інкасо і включає плату за авізування, підтвердження, перевірку документів, платіж

Основні переваги від акредитивної форми міжнародних розрахунків має експортер, оскільки це - єдина форма розрахунків (крім гарантійних операцій банків), яка містить зобов'язання банку провести платіж, тобто підтверджений акредитив надає бенефіціару (експортеру) гарантію платежу з боку ще одного банку, також акредитив дає змогу нейтралізувати окремі валютні та політичні ризики, крім того, підпорядкованість Уніфікованим правилам дає змогу використовувати акредитивну форму розрахунків фактично з усіма країнами світу.

З іншого боку, позитивним для імпортера є те, що акредитивна форма розрахунків надає можливість контролювати (через банки) виконання умов угод експортером.

У цілому, використання акредитивної форми у міжнародних розрахунках можна порекомендувати у таких випадках:

- коли між експортером та імпортером укладаються перша угода чи угоди на великі суми і тривалі терміни комерційного кредиту, або ж угоди з імпортерами країн, які перебувають у складному економічному становищі і для яких характерні низька культура оплати;