Розділ «Модуль 3. Операції банків в іноземній валюті»

- кредитоспроможність покупця викликає сумнів;

- наявні валютні й інші обмеження у країні імпортера тощо.

Слід зазначити, що в доповнення до інкасо і документарного акредитиву для розширення можливостей одержання кредиту і валютної виручки можуть використовуватись переказні векселі (тратти), які виставляються експортером на імпортера. Це пов'язано з тим, що з розвитком товарно-грошових відносин та інтернаціоналізацією господарських зв'язків вексель став універсальним кредитно-розрахунковим документом.

При розрахунках з використанням векселя експортер передає тратту і товарні документи на інкасо своєму банку, який одержує валютний платіж з імпортера. Імпортер стає власником цих документів тільки після оплати або акцепту тратти. Строк оплати векселя при експортних поставках у кредит визначається за домовленістю сторін. Використовуючи один вексель як засіб платежу, можна погасити декілька різних грошових зобов'язань за допомогою передавального надпису (індосаменту) на цьому векселі.

2. Основним різновидом недокументарних форм міжнародних розрахунків є банківський переказ - просте доручення комерційного банку своєму банку кореспонденту сплатити певну суму грошей на прохання і за рахунок переказувача іноземного отримувача (бенефіціара). При цьому комерційні документи (рахунки-фактури, транспортні та інші) спрямовуються за цієї форми розрахунків від експортера імпортеру напряму, минаючи банки.

Банківські перекази здійснюються в безготівковій формі на підставі платіжних доручень, що адресуються одним банком іншому (іноді з використання банківських чеків або інших платіжних документів). Такі платіжні доручення в іноземній валюті оформлюються відповідно до вимог Положення "Про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів", затвердженим постановою Правління НБУ від 28.07.2008р. № 216.

Платіжні доручення в іноземній валюті приймаються уповноваженим банком до виконання протягом 30 днів, починаючи з дня їх оформлення (день оформлення не враховується).

Найбільш поширеними серед українських банків засобами передавання платіжних доручень іноземним банкам-кореспондентам є телекс та -.W.I.F.T.: уповноважені банки переказують кошти в іноземній валюті за дорученнями суб'єктів господарської діяльності на основі заяви на переказ та копії зовнішньоекономічного договору. На основі даних, що містяться у заяві, банківський працівник здійснює комп'ютерний набір тексту платіжного доручення і направляє його через телекомунікаційні системи відповідному банку-кореспонденту.

З іншого боку, при використанні банківського переказу в розрахунках за експортовані товари та надані послуги банк виконує платіжні доручення іноземних банків - кореспондентів з виплати коштів на користь переказоотримувачів як клієнтів свого банку, так і клієнтів своїх банків-кореспондентів.

Особливості документообігу за банківськими переказами показано на рис. 13.3.

Рис. 13.3. Схема документообігу за банківським переказом

Пояснення до рис. 13.3:

1. Після укладення контракту, клієнт - переказодавець (імпортер) оформляє заяву на переказ в трьох екземплярах (тільки перший екземпляр підписується уповноваженими особами) та подає її до власного банку.

2. Банк імпортера проводить переказ грошових коштів до банку експортера на підставі платіжного доручення, користуючись конкретними вказівками, які містяться в ньому.

3. Банк експортера зараховує грошові кошти на розрахунковий рахунок експортера-переказоотримувача.

З рис. 13.3 видно, що у функцію банків входить лише переказування коштів з рахунку переказовідправника (імпортера) на рахунок переказоотримувача (експортера), і вони не несуть відповідальності за факт поставки товару чи передання документів імпортеру. Отже, у розрахунках банківськими переказами одна зі сторін зовнішньоекономічної угоди завжди бере на себе, - залежно від економічного змісту банківських переказів, а саме від того, коли здійснюється оплата товарів або послуг, - до їх поставки (авансові платежі), чи після їх одержання імпортером (розрахунки у формі відкритого рахунку).

2.1. Авансові розрахунки найвигідніші для експортера, оскільки оплата товарів здійснюється імпортером до їх відвантаження, а інколи - навіть до їх виробництва. Якщо імпортер заплатив за товар авансом, він кредитує експортера. Наприклад, авансові платежі на частину вартості контракту включаються в умови контрактів на будівництво об'єктів за кордоном. Також практикується частково авансовані платежі. У міжнародній практиці часткові платежі у формі авансу становлять 10 - 33% суми контракту. Крім того, заведено сплачувати авансом повну вартість ряду товарів: дорогоцінних металів, ядерного палива, зброї тощо. Згода імпортера на ці умови розрахунків пов'язана або з його зацікавленістю в поставці товару, або з тиском з боку експортера.

2.2. Розрахунки за відкритим рахунком є вигідними для імпортера, оскільки він здійснює подальшу оплату одержаних товарів, що фактично є кредитуванням імпортера (комерційний кредит) без нарахування відсотків і означає довіру до нього з боку експортера. Тому, ця форма розрахунків звичайно застосовується лише на умовах взаємності, коли контрагенти навперемінно виступають у ролі продавця і покупця, при цьому невиконання зобов'язань імпортером тягне за собою призупинення товарних поставок експортером. Сутність такого способу платежу полягає в періодичних платежах імпортера певних сум на користь експортера після одержання товару Для експортера ця форма розрахунків менш вигідна, оскільки вона не є надійною гарантією своєчасного платежу, уповільнює оборотність його капіталу, інколи викликає необхідність вдаватися до банківського кредиту. Для зниження власних ризиків експортер віддає перевагу поєднанню переказів з гарантією банку.

У цілому, банки несуть мінімальну відповідальність при банківському переказі і стягують за цією формою міжнародних розрахунків мінімальну комісію. Розмір комісії визначається самим банком і є або фіксованим або виражається у процентах.

Слід зазначити, що важливою складовою поточних торговельних операцій в іноземній валюті є операції, пов'язані з рухом капіталу, тобто, з міжнародним кредитуванням.