Розділ «Модуль 2. Особливості здійснення розрахунково-касових та кредитних операцій банків»

2)через власну внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС), що використовується в розрахунках між філіями багатофілійних банків або комбінацію систем ВПС і СЕП;

3) через двосторонні прямі кореспондентські відносини між банка-ми-кореспондентами, шляхом відкриття кореспондентських рахунків ЛОРО, НОСТРО, які можуть установлюватися:

- між банками і Національним банком України;

- безпосередньо між банками.

Головним призначенням кожної з названих систем є якнайшвидше транспортування розрахункових документів між банками та переказування коштів від платника до одержувача. Для цього банки повинні відкривати один для одного особливі рахунки, які називаються кореспондентськими (коррахунками), та мати недорогу, швидкісну і надійну систему зв'язку для передавання інформації.

Відповідно до цього, основними принципами здійснення міжбанківських розрахунків є:

- підтримка банками своєї ліквідності (відповідно, наявності коштів на кореспондентських рахунках) на рівні, що забезпечує безперебійне, в повному обсязі, проведення розрахунків з іншими банками, особливо за платежами клієнтів;

- проведення контролю за правильністю здійснення міжбанківських розрахунків і проходження документів;

- проведення контролю за технологічними ризиками;

- встановлення кореспондентських відносин між банківськими установами.

Тим самим, важливою складовою міжбанківських розрахунків є кореспондентські відносини - договірні відносини між банками-кореспондентами, метою яких є здійснення платежів і розрахунків за дорученнями один одному на підставі кореспондентських угод (договорів) з відображенням їх на кореспондентських рахунках.

Відповідно, кореспондентський рахунок - це рахунок одного банку, відкритий в іншому банку. Коррахунки для банків мають таке саме значення, як поточні рахунки для господарських суб'єктів, а відкриття і ведення їх є обов'язковою передумовою здійснення міжбанківських розрахунків. Ведення коррахунків - важлива складова кореспондентських відносин між банками. В українській практиці використовуються коррахунки кількох видів:

- відкриті на взаємній основі, коли два банки (філії банків) відкривають їх один для одного;

- відкриті в односторонньому порядку, коли один банк відкриває тільки собі рахунок у другому банку. Такі рахунки відкривають, як правило, українські банки в іноземних або малі банки у великих банках-резидентах;

- відкриті банками другого рівня в територіальних управліннях НБУ. У практиці міжбанківських розрахунків через СЕП їх називають реальними коррахунками;

o технічні коррахунки, відкриті банкам - учасникам СЕП у регіональних розрахункових палатах;

o клірингові рахунки, що є різновидом коррахунків і відкриваються в клірингових центрах (розрахункових банках) для проведення заліку взаємних вимог між банками.

В свою чергу, коррахунки, відкриті в комерційних банках, підрозділяються на рахунки "ностро", "лоро".

"Ностро" називається рахунок, відкритий даним банком в іншому комерційному банку. Рахунок "ностро" відображається у банку-власника в активі, а в обслуговуючого банку-кореспондента - в пасиві балансу.

"Лоро" називається рахунок, відкритий у даному банку для іншого комерційного банку - його власника. Тому один і той самий коррахунок для банку-власника буде рахунком "ностро", а для обслуговуючого банку - рахунком "лоро". В обслуговуючого банку-кореспондента "лоро" відображається в пасиві балансу, а в банку-власника - в активі балансу.