Розділ 4. Механізм банківського маркетингу

- поетапно відшкодувати з бюджету знецінені вклади (частину коштів для цього одержати від грошової приватизації);

- прискорити формування фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який забезпечить кожному вкладникові комерційного банку компенсацію вкладу разом із відсотками;

- застосовувати нові види вкладів, зручних для громадян (до них належать: пенсійні персональні рахунки; вклади, на які дохід нараховується за складними відсотками; депозити, відсотки за якими виплачуються авансом, що певною мірою забезпечує компенсацію інфляційних втрат);

- залучати кошти громадян України в іноземній валюті, а також відкривати рахунки і для іноземних громадян. При цьому слід максимально забезпечити анонімність вкладів, що дозволить повною мірою реалізувати Указ президента про амністію капіталів, які були вивезені з України за кордон;

- активно застосовувати в Україні у безготівкових розрахунках пластикові картки як один із найперспективніших шляхів залучення заощаджень населення у грошовий обіг країни.

Отже, реалізація запропонованих заходів банківського маркетингу забезпечить необхідне накопичення кредитних ресурсів банківською системою та зробить її активним суб'єктом інвестиційного процесу в Україні, наблизить комерційні банки до реальної економіки та закладе надійні підвалини для економічного зростання.

Серед проблем реалізації механізму банківського маркетингу слід розрізняти зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх проблем реалізації механізму банківського маркетингу слід віднести:

- недостатню жорсткість наглядових вимог;

- недоліки чинного законодавства, нерегульованість багатьох юридичних аспектів, неефективну і нестабільну податкову політику;

- труднощі залучення кредитних ресурсів і високі відсоткові ставки;

- неплатоспроможність партнерів;

- відсутність відпрацьованої процедури банкрутства, санації та реструктуризації;

- криміногенність різних сфер і галузей економіки;

- відсутність компетентних легітимних банківських структур, здатних до конструктивного діалогу з державними структурами в інтересах усього підприємницького корпусу;

- не досить активну державну участь у підготовці кадрового потенціалу для бізнесу;

- низький купівельний попит на вітчизняну продукцію і відсутність ефективної державної політики, націленої на його активізацію;

- ціновий диктат природних монополій;

- недостатнє врахування у зовнішній політиці держави інтересів вітчизняного підприємництва;

- пасивне ставлення держави до дезінтеграційних тенденцій у національних економіках і до руйнування єдиного економічного простору.