Розділ «Тема 8. Форми та види забезпечення банківських кредитів»

Надання та отримання банківських металів у заставу уповноваженими банками може здійснюватися на підставі письмового дозволу Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями в частині проведення операцій з банківськими металами на валютному ринку України та на підставі письмового дозволу НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями в частині проведення операцій з банківськими металами на міжнародних ринках.

Банківські метали, прийняті банком від клієнта на відповідальне зберігання або як застава, не входять до складу залучених коштів уповноваженого банку і не можуть бути розміщені ним від свого імені.

Банківські установи здійснюють операції з надання та отримання банківських металів у заставу з їх фізичною поставкою або без неї. Заставні операції уповноважених банків з фізичною поставкою банківських металів здійснюються:

- у разі використання банківських металів на території України як застави за умови отримання банком або його клієнтом індивідуальної ліцензії Національного банку на право проведення такої валютної операції;

- у разі вивезення банком банківських металів за межі України за умови отримання уповноваженим банком індивідуальної ліцензії Національного банку на право проведення такої валютної операції.

Здійснення уповноваженими банками застави банківських металів без фізичної поставки банківських металів не потребує одержання вищезазначених індивідуальних ліцензій Національного

банку.

При здісненні операції із надання кредитів під заставу дорогоцінних металів, як правило, у штаті працівників банківської установи мас бути спеціаліст, який займається оцінюванням банківських та інших дорогоцінних металів. До нього висуваються такі кваліфікаційні вимоги:

- стаж роботи експертом дорогоцінних металів не менше ніж один рік;

- уміння застосовувати в роботі норми з організації емісійно-касової роботи в установах банків України;

- обізнаність з міжнародними стандартами якості дорогоцінних металів та технічними умовами Держстандарті в, прийнятих Міждержавною радою зі стандартизації, метрології та сертифікації.

Застава товарних запасів (товарів в обігу або у переробці) передбачає, що предметом застави можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо. Перевага надається тим видам товарів, торгівля якими ведеться на ринку і за якими легко визначити ринкові ціни. Умовою використання товарних запасів як застави є їх застрахованість. Існує два способи оформлення такого виду забезпечення: під складські квитанції і під зберігальні розписки. При першому способі заставлені товари передаються позичальником на зберігання складській компанії. Складські квитанції служать забезпеченням кредиту. Після погашення кредиту банк виписує ордер на видачу товарів позичальнику. При другому способі товари знаходяться на відповідальному зберіганні у позичальника, однак контроль за ними доручається представникам банку-кредитора або третім особам (наприклад, складській компанії). У цьому випадку забезпеченням служать зберігальні розписки. Переважним способом зберігання застави для позичальника виявляється другий, бо перший пов'язаний з високими видатками, що відбивається на ціні кредиту. Другий спосіб дає можливість знизити видатки на зберігання застави, однак збільшує ризик банку. Видача кредиту під зберігальні розписки потребує високої надійності позичальника.

Як елемент забезпечення кредиту товарними запасами може виступати вексель позичальника. Цей спосіб оформлення забезпечення застосовується при кредитуванні підприємств оптової та роздрібної торгівлі і здійснюється так: банк-кредитор сплачує товари фірмі-постачальнику позичальника. Позичальник, отримавши товар, що юридично належить банку, зобов'язується зберігати його до моменту повернення кредиту. Зобов'язання позичальника засвідчується векселем, що належить сплаті на першу вимогу банку-кредитора. Якщо партія заставлених товарів продана, то позичальник має право розпоряджатися виручкою тільки за дорученням банку-кредитора. В іншому випадку вона зараховується в рахунок погашення наданого кредиту.

Договір застави товарів у обігу або в переробці повинен індивідуалізувати предмет застави шляхом конкретизації знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави.

При заставі товарів у обігу або у переробці заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави. У разі відчуження заставлених товарів заставодавець зобов'язаний замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості. Зменшення вартості замінених товарів допускається тільки у випадках, коли це здійснено за домовленістю сторін щодо погашення частки початкової заборгованості.

Застава шляхових документів використовується під час кредитування експортно-імпортних торговельних операцій. У цьому випадку як застави за кредитами виступають документи, що підтверджують відвантаження товарів (коносамент і накладні). При цьому виді забезпечення кредиту оформлення застави здійснюється індосуванням документів, названих вище, їхніми власниками на користь банку-кредитора. Обов'язковою умовою надання кредиту під забезпечення шляховими документами є страхування вантажу.

За рахунок майна, яке надається позичальником у заставу, заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Застава, надана банку, припиняється у таких випадках:

- з припиненням кредитного зобов'язання, забезпеченого заставою;

- у разі втрати предмета застави, якщо заставодавець не здійснив заміни предмета застави;