Розділ «Тема 3. Механізми здійснення банківської кредитної діяльності»

- вдосконалювати якість банківського обслуговування клієнтів;

- ставитися до кожного вкладника як до індивідуальної особистості тощо.

Однак, із розширенням банківської діяльності, поряд з традиційним джерелом формування банківського капіталу - залученням коштів клієнтів, виникає потреба в пошуках нових шляхів зростання капітальної бази. У випадку, якщо власного та залученого капіталів недостатньо для проведення всіх активних операцій, для банку виникає необхідність у позиченому банківському капіталі.

Позичений капітал банку - складова частина банківського капіталу, яка включає кошти, запозичені у кредиторів та інвесторів на грошовому ринку.

Основними джерелами запозичення коштів для банківських установ є:

- кошти, отримані від емісії та продажу боргових цінних паперів;

- кредити, отримані від НБУ;

- кредити, отримані від інших банків.

Отримання міжбанківських кредитів, особливо у формі рефінансування НБУ, та випуск на ринок цінних паперів власного боргу (ощадних сертифікатів, облігацій) значною мірою залежить від кон'юнктури кредитного ринку та ринку цінних паперів. При цьому такі кошти найчастіше є короткостроковими - до одного року, що не завжди вигідно для банків.

Кошти обов'язкового резервування, що є на кореспондентських рахунках банків у НБУ, необхідні їм для створення надійних гарантій для клієнтів у разі непередбачених виплат чи збитків.

Загальна сума кредитного потенціалу зменшується після видачі нових кредитів. Тому для недопущення неправильного їх розподілу в банках щоденно розраховують вільні кредитні ресурси:

де ВКР - вільні кредитні ресурси; КП - кредитний потенціал; К"ал. - кредити надані.

На формування кредитного потенціалу банку впливають різноманітні як внутрішні, так і зовнішні чинники. До основних чинників, що впливають на формування кредитного потенціалу, можна зачислити: збільшення кількості банківських клієнтів; збільшення коштів, наявних у банківських клієнтів; розширення мережі банківських установ; об'єднання коштів учасників банку та його клієнтів за цільовим призначенням (наприклад, створення загального фонду житлового будівництва) тощо.

Отже, для здійснення відповідного обсягу кредитних операцій банківські установи мобілізують вільні грошові кошти суб'єктів господарювання і населення та формують кредитні ресурси.

3.2. Принципи банківського кредитування

Одним із визначних елементів методологічної основи кредитної діяльності, суб'єктами якої є банківські установи, виступають принципи кредитування. Принципи банківського кредитування визначають найважливіші умови функціонування банківського кредиту і покликані стимулювати розвиток підприємств-позичальників, сприяти зміцненню грошового обігу в державі й забезпечувати безперервну циркуляцію позикового капіталу, досягаючи при цьому ефективності реалізації перерозподільної функції.

Принципи банківського кредитування - основні положення, правила й умови, яких повинні дотримуватися банки у процесі здійснення кредитування. Ці положення і правила визначаються природою, роллю, функціями кредиту і тими суспільними умовами, в яких вони проявляються. Реалізація принципів кредитування є першоосновою здійснення кредитного процесу.

До принципів банківського кредитування належать такі загальновідомі принципи кредитування, як: поверненість, строковість, цілеспрямованість, забезпеченість і платність. Водночас науковці

Рис. 3.2. Принципи банківського кредитування

пропонують запровадити ще такі принципи банківського кредитування, як диференційованість та договірний характер (рис. 3.2).