Розділ «Тема 2. Теоретичні засади банківського кредитування»

1. Банківський кредит виступає одним із джерел поповнення обігових коштів позичальника і відіграє важливу роль у розвитку національної" економіки. Кредитні операції банківських установ є основними активними операціями, оскільки дають змогу банку отримувати доходи у виді процентів, а позичальникам - задовольняти потреби у грошових коштах. Банківський кредит відображає економічні взаємозв'язки між суб'єктами господарювання: кредитором - банком, який надає кредити, і позичальником - суб'єктом кредитування, який отримує в тимчасове користування кредитні кошти. Позичальниками можуть бути фізичні, юридичні особи-суб'єкти господарювання, банки і небанківські фінансово-кредитні установи, держава.

2. В економічній літературі подаються різноманітні тлумачення таких понять, як: "позика", "позичка", "кредит", "банківський кредит", "кредитування" тощо. І саме від чіткого визначення цих понять залежить ефективність здійснення банківської кредитної діяльності.

3. Банківський кредит в економічній літературі розглядається як сума тимчасово вільних грошових коштів банку, які він надає чи зобов'язується надати позичальникові на умовах дотримання принципів кредитування. При цьому слід розмежовувати такі поняття як "позика" І "кредит". Зокрема, ці категорії відрізняються одна від одної як за колом суб'єктів і об'єктів, так і за умовами надання та джерелами формування коштів.

4. Банківські кредити можна класифікувати за різноманітними ознаками. Зокрема, за цільовим спрямуванням, групами позичальників, призначенням і характером використання, терміном користування, строками користування, характером забезпечення, характером повернення, видом процентної ставки, періодичністю сплати процентів, валютою надання, кількістю кредиторів, методами надання, формою надання, строками погашення, ступенем кредитного ризику, обсягами кредитних коштів тощо. При цьому немає одностайності у визначенні кількості ознак, за якими можна класифікувати кредити банків. Банківські установи самостійно можуть розробляти класифікації кредитів залежно від специфіки діяльності банку і позичальника та характеру кредитної операції, що проводиться.

5. Кредитування пройшло довгий шлях свого розвитку. Еволюція кредитної діяльності починалася ще від давніх часів, а виникнення кредитування було зумовлене розвитком торгівлі і обміну, поділом праці та появою перших банківських установ. При цьому різні періоди розвитку кредитування характеризувалися своїми особливостями, які стосувалися характеру самих кредитних операцій, цілей кредитування, груп кредиторів і позичальників, забезпечення кредитів, процентних ставок та регулювання кредитної діяльності.

6. Від початку незалежності України до сучасного етапу розвитку банківництва спостерігається значний розвиток кредитної діяльності банків та небанківських фінансово-кредитних установ. Кредити надаються позичальникам на різноманітні цілі, під різні види забезпечення. При цьому використовуються поширені у світовій практиці методи кредитування з урахуванням останніх тенденцій розвитку банківського бізнесу та використанням сучасних інформаційних технологій.

7. Інституційне регулювання кредитної діяльності банків в Україні здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, які розробляють та затверджують законодавчі і нормативно-правові акти щодо здійснення кредитної діяльності, а також банківськими установами, які формують положення кредитної політики. У процесі здійснення кредитної діяльності банківські установи керуються чинними законодавчими та нормативно-правовими актами України, статутами банків, внутрішньобанківськими положеннями з кредитування, розробленими кредитними інструкціями та кредитними договорами.