Розділ «Тема 2. Теоретичні засади банківського кредитування»

14. За строками погашення:

- водночас - повернення кредиту без визначення проміжних строків, як правило, встановлюється під час надання кредиту на реалізацію проекту, за яким надходження грошових коштів очікується одномоментно після його реалізації, або за відсутності у позичальника достатніх обсягів надходжень від іншої господарської діяльності для забезпечення поетапних розрахунків за кредитом;

- на виплат - встановлюється графік погашення, виходячи з технологічного циклу роботи підприємства, порядку та термінів проведення розрахунків з контрагентами, періодичності надходження коштів на рахунки позичальника;

- достроково - повернення кредиту повинно бути здійснене на вимогу кредитора або якщо таке бажання виявив позичальник;

- з регресією платежів - графік погашення, встановлений кредитним договором, передбачає, що на початку користування кредитом позичальник сплачує більші суми, а потім - менші;

- після закінчення обумовленого періоду - кредитний договір визначає наявність пільгового періоду, після закінчення якого починається погашення кредиту.

15. За ступенем кредитного ризику:

- стандартні кредити - операції, за якими кредитний ризик є незначним;

- кредити з підвищеним ризиком - кредитні операції, за якими кредитний ризик є підвищеним та може збільшуватися за виникнення несприятливої для позичальника ситуації. До цієї групи належать кредити "під контролем", "субстандартні", "сумнівні" та "безнадійні".

16. За обсягами кредитних коштів:

- великі;

- середні;

- дрібні.

В економічній літературі немає єдиної думки щодо кількості ознак, класифікації видів банківського кредиту. У процесі систематизації банківських кредитів використовуються й інші критерії виділення тих чи інших видів кредитів. Це можуть бути кредити за джерелами залучення (внутрішні - у межах країни, зовнішні - міжнародні), за галузевою ознакою (у сільське господарство, торгівлю, машинобудування, транспорт, науку та освіту), за економічним призначенням тощо. Класифікація кредитів може складатися і дотримуватися самими банками.

2.3. Етапи еволюції кредитної діяльності банків

Поділ праці, розвиток торгівлі і обміну - деякі з умов виникнення кредитування та появи банківських установ. Еволюція кредитної діяльності бере свій початок від найдавніших часів (Додаток 1). Так, у багатьох первісних народів активно використовувалися система позик для ведення господарства і навіть рабство за борги. Той, хто не міг повернути борг за отриманою позикою, ставав рабом свого кредитора. Спочатку позики могли надаватися зерном, худобою чи сільськогосподарськими інструментами. При цьому появилася можливість отримання процентів від надання таких позик, адже, засіяне зерно давало урожай, за допомогою сільськогосподарських інструментів виготовлялись чи вирощувались продукти, худоба приносила потомство. Внаслідок цього люди, які надавали такі позики, почали вимагати їх повернення з певним надлишком.

Про кредитну діяльність згадується ще в Законах царя Хаммурапі (1750 р. до н. е.), з яких відомо, що у Давньому Вавилоні центрами кредитних операцій виступали храми, де зберігалися зерно, посуд, срібло та ін. цінності. Храми користувалися значною довірою серед населення, а також мали можливість надавати дешеві як короткострокові, так і довгострокові кредити, однак доступ до них був обмежений. Також довгий час храми були зручним місцем для зберігання цінностей і у Стародавній Греції, де першими проводили кредитні операції служителі храмів. Найвідомішими храмами, що виконували функції банків, були Дельфійський, Ефейський, Делоський та Самоський.

Характерним явищем для періоду виникнення кредитування є діяльність лихварів, які ще у 2200 р. до н. е. стягували дуже високу плату за користування кредитом, не звертаючи увагу на фінансові можливості позичальника. Саме тому ще у стародавньому світі лихварів прирівнювали до злодіїв та убивць. Однак, саме лихварі на той період мали найбільші можливості щодо надання кредитів, оскільки вони володіли значними коштами. За умов обмеженості доступу до кредитів, що надавалися храмовими банками, населення змушене було звертатися за позиками до лихварів. Проценти за користування такими кредитами були дуже великі і часто виникали ситуації, коли позичальники не мали змоги повернути такий кредит і все їхнє майно переходило до власності лихваря.

У Стародавній Греції з появою банківських установ широко почали розвиватися і кредитні операції, однак, у той час вони вважалися найбільш складними. Банки мали чітко визначити ринкову вартість застави, яка надавалася у забезпечення кредиту, ризик неповернення кредитних коштів, можливий дохід з клієнта.

В Афінах у IV ст. до н. е. у ролі позикодавців виступали трапезити, які були також зберігачами скарбів, посередниками та свідками у процесі здійснення різноманітних операцій та укладання договорів. Афінськими трапезитами були, як правило, метеки (люди, які не були корінними афінянами, а переїхали в Афіни на постійне місце проживання, іноземці) і навіть колишні раби. Найвідомішим трапезитом у давній Греції був колишній раб Пасіон, який мав значні статки і надавав кредити та інші послуги. Однак, окрім трапез, процентні позики надавали різні суспільні організації, культурні общини, приватні особи тощо.