РОЗДІЛ 5. МАКРОЕЛЕМЕНТИ І МАКРОДОБРИВА

Азофос і азофоску добувають у результаті розкладання азотною кислотою апатитового концентрату. Випускають таких марок: 23–21–0, 26–13–0; 16–16–16; 21–11–11, в яких не менш як 85 % фосфору знаходиться у водорозчинній формі.

Сульфоамофос крім азоту (14-20 %) і фосфору (17 – 34 % Р2O5) містить ще й 8 – 15 % сірки.

Нітроамофос NH4NO3 + NH4H2PO4 – продукт нейтралізації азотної і фосфорної кислот аміаком. Випускають трьох марок: 23–23–0, 6–24–0, 25–20–0. До його складу входять нітрати та різного ступеня заміщення фосфати амонію. Переважна більшість фосфору (> 95 %) у ньому знаходиться у водорозчинній формі. Нітроамофос – цінне добриво для всіх сільськогосподарських культур і ґрунтів за будь- яких способів внесення.

Нітроамофоска – складне азотно-фосфорно-калійне добриво. Добувають так само, як і нітроамофос, але добавляють калій. Якщо ж джерелом останнього є хлорид калію, то добувають нітроамофоску з різним співвідношенням між елементами живлення (16-16-16, 17-17-17, 10-22-18, 10-26-26, 13-19-19 та ін.). Якщо джерелом калію є його сульфат, то добувають безхлорну нітроамофоску.

Амофос (МАФ, фосфат амонію) NH4H2PO4 + (NH4)2HPO4 добувають унаслідок нейтралізації фосфорної кислоти аміаком і отримують суміш моно-, ди- і триамонійфосфатів. У промисловому амофосі моноамонійфосфати становлять 75 %.

Залежно від виду сировини амофос виробляють двох марок: з апатитової сировини – марка А із вмістом 11–13 % N і 44–52 % Р2O5, з фосфоритної сировини – марка Б із вмістом 9–12 % N і 41–44 % Р2O5. Амофос має добрі фізико-хімічні властивості. Його використовують як один з компонентів змішаних добрив. Це високоефективне фосфорно-азотне добриво, але основним його недоліком є значна різниця у вмісті азоту та фосфору (1 : 4). Тому в разі застосування амофосу до нього добавляють певну кількість азотних добрив.

Діамофос (ДАФ) (NH4)2HPO4 + NH4H2PO4 добувають, як і амофос, унаслідок нейтралізації і подальшого насичення фосфорної кислоти аміаком. Вміст елементів живлення у добриві залежить від виду сировини. Так, при виробництві з апатитів він містить 18 % N і 46 % Р2O5, із фосфоритів – 13–13,5 % N і 41-48 % Р2O5. У промисловому діамофосі 25 % моноамоній- і 75 % діамонійфосфатів. У добриві сприятливіше співвідношення азоту та фосфору, ніж в амофосі. Діамофос застосовують так само, як і амофос. Крім того, його використовують як кормову добавку в тваринництві.

Нітродіамофос – складне подвійне добриво, що містить 23 % азоту і 31 % Р205. Його добувають на основі діамофосу та нітрату амонію. Застосовують під усі культури на різних типах ґрунтів.

Діамофоска містить 9–11 % азоту, 25–31 Р2O5 і 20–26 % К2O. Добувають із використанням діамофосу і хлориду калію. Застосовують під усі культури на різних типах ґрунтів.

Агрофоску виготовляють таких марок: 16–16–16, 22–11 – 11, 24–6–12 і марки NPKS: 27-6-6-2.

Амофосфат – комплексне азотно-фосфорне добриво, що містить 16–34 % загального і 8–17 % водорозчинного Р2O5, а також 4–16 % N. На відміну від інших комплексних добрив, де вільну фосфорну кислоту повністю нейтралізують аміаком, під час виробництва амофосфату частину кислоти нейтралізують введенням фосфоритного борошна з наступною нейтралізацією залишку кислоти в пульпі аміаком. При цьому витрачається на 15 % менше сірчаної кислоти та енергоресурсів. Фактично амофосфат є проміжним продуктом між суперфосфатом подвійним і амофосом. Засвоюваний фосфор знаходиться в ньому як у формі моноамонійфосфату, так і моно- та дикальційфосфату. За ефективністю амофосфат близький до суперфосфату подвійного й амофосу.

Карбоамофос і карбоамофоска – висококонцентровані складні добрива, що містять азот в амідній (70–75 % загального вмісту) та амонійній формах і до 90 % фосфору у водорозчинній формі. Карбоамофоска, крім того, містить ще й калій. Добувають їх при взаємодії фосфорної кислоти з напівпродуктами синтезу карбаміду (NH3 і СO2) з добавлянням калію. Добрива мають широке співвідношення елементів живлення (25–30–0, 34–17–0, 29–29–0, 33–20–0, 17–17–17 тоoо). При їх застосуванні потрібно враховувати можливі втрати газоподібного азоту в разі поверхневого внесення. Тому їх слід негайно загортати в ґрунт.

Поліфосфат амонію (NH4)5P3O10 + (NH4)2P2O7 + (NH4)2HPO4 містить 12–14 % N і 60–65 % Р2O5. Добувають унаслідок нейтралізації поліфосфорних кислот аміаком, а також при взаємодії фосфорного ангідриду зі сполуками азоту. На карбонатних ґрунтах поліфосфат амонію ефективніший за еквівалентну суміш стандартних добрив.

Фосфати і поліфосфати карбаміду добувають у результаті взаємодії розчину карбаміду з орто- і поліфосфорними кислотами. Фосфати карбаміду містять 16– 20 % N і 41-45 % Р2O5, поліфосфати – 17 % N і 52 % Р2O5. Поліфосфати карбаміду добувають також під час взаємодії поліфосфорної кислоти з карбамідом з наступною амонізацією продукту. В таких добривах 21–25 % N і 24–31 % Р2O5.

Метафосфат амонію (NH4PO3)n містить 17 % N і 80 % Р2O5. Після внесення в ґрунт він гідролізує, внаслідок чого фосфор переходить у доступну для рослин форму:

(NH4PO3)n + Н2O = ΝΗ4ΗΡO4.

На кислих ґрунтах цей процес відбувається значно швидше, тому метафосфат амонію використовують на цих ґрунтах для основного удобрення.

Метафосфат калію (КР03)п містить 57 % Р2O5 і 35 % К2O. Найперспективнішим є його добування розкладанням хлориду або карбонату калію за допомогою ортофосфорної кислоти за температури 450 °С. Добриво має добрі фізичні властивості. Після внесення в ґрунт гідролізується, тому за ефективністю не поступається водорозчинним фосфатам.

Суперфоска – фосфорно-калійне добриво, містить 12-16 % Р2O5 і 12-21 % К20. Добувають її внаслідок розкладання апатиту сірчаною кислотою з добавлянням хлориду калію. Використовують для основного удобрення.

Калійна селітра KNO3 містить 13,8 % N і 46 % К2O. Це біла кристалічна речовина, негігроскопічна, добре розсіюється. Добувають як побічний продукт виробництва азотної кислоти внаслідок обмінного розкладання нітрату натрію і хлориду калію: