РОЗДІЛ 5. МАКРОЕЛЕМЕНТИ І МАКРОДОБРИВА

За внесення K2S04, ґрунт отримує 1 кг калію та близько 1 кг сірки. Наявність сірки в добриві позитивно виливає на продуктивність капустяних, бобових., деяких інших культур.

Калімагнезія (сульфат калію-магнію, потенкалі) K2SO4 • MgSO4. У калімагнезії марки А міститься 28–30 % К20, марки Б – 25 %. В обох марках цього добрива міститься 8 % MgO і не більш як 15 % хлору. Випускають у вигляді порошку або спресованих гранул неправильної форми білого кольору, іноді з рожевим або сірим відтінком. Добриво не гігроскопічне, не злежується, добре розсіюється. Виробляють калімагнезію кристалізацією з природних сульфатних солей, переважно з шеніту. Тому його іноді на-зивають шенітом.

Калімагнезію можна застосовувати на всіх типах ґрунтів під усі культури, але найдоцільніше її використовувати під культури, чутливі до хлору. Завдяки вмісту в добриві магнію воно особливо ефективне на дерново-підзолистих ґрунтах легкого гранулометричного складу.

Концентрат калійно-магнієвий (калімаг-30, калімаг флотаційний, збагачений каїніт) K2SO4 • MgSO4 містить 18-20 % К2O, 8-9 MgO і до 8 % хлору. Калімаг супер містить не менш як 40 % К2O. Випускають у вигляді гранул сірого кольору в результаті збагачення природного каїніту. За ефективністю близький до калімагнезії.

Змішана калійна сіль (КС1 • nNaCl) + КС1 містить 40 % К2O, близько 20 Na2O і 50 % хлору. Добувають механічним змішуванням калію хлористого з меленим каїнітом або сильвінітом. За зовнішніми ознаками – це суміш сірих, білих і червонуватих кристалів дрібного й середнього розмірів. Добриво малогігроскопічне, добре розчиняється у воді. За тривалого зберігання може злежуватися. Змішані каліє- і натрієвмісні добрива використовують під коренеплоди, а також під помідори, капусту, лучні й злакові трави. Для культур, чутливих до вмісту хлору, воно менш придатне, ніж калій хлористий.

Каїніт КС1 • MgSO4 • ЗН20 містить не менш як 9,5 % К2O, 20–25 Na2O, 6–7 MgO і 32–35 % хлору. Добувають його в результаті подрібнення і розмелювання пластів природних солей. Це крупнокристалічна сіль світло-сірого кольору з вкрапленнями окремих червоних кристалів. Добриво малогігроскопічне, добре розсіюється, проте за несприятливих умов зберігання верхній шар каїніту злежується. Одним з недоліків каїніту є високий вміст у ньому хлору, що негативно впливає на продуктивність культур, чутливих до цього елемента. Каїніт використовують для удобрення буряку на чорноземних ґрунтах. Вносять його під час основного обробітку ґрунту.

Цементний пил – безхлорне калійне добриво, відходи цементної промисловості. Містить 10–15 % К2O у вигляді карбонатів, гідрокарбонатів, сульфатів і в незначній кількості силікатів, а також гіпс, оксид кальцію, півтораоксиди й домішки мікроелементів. Застосовують як основне добриво, зокрема на кислих ґрунтах, під хлорофобні культури.

Екоплант (зола соняшникова) містить 49 % К2O, 7-8 – P2O5, 12 – СаО і 10 % MgO.

Зола – цінне місцеве калійно-фосфорно-вапняне добриво. Хімічний склад залежить від виду палива (табл. 5.7).

Таблиця 5.7. Склад попелу різних видів палива (П• О. Дмитренко та ін., 1986), %

Деревна зола зазвичай містить до 15 % К2O у вигляді К2СO3, 7 – Р2O5 і близько 40 % СаО. На відміну від промислових добрив не містить хлору, тому є найліпшою формою для чутливих до хлору культур.

Зберігати золу потрібно в сухих захищених приміщеннях, оскільки на відкритому повітрі атмосферними опадами з неї вимиваються легкорозчинні сполуки калію, після чого вона придатна лише як вапняно-фосфорне добриво. Можна застосовувати на всіх типах ґрунтів під усі культури: картоплю, овочеві, багаторічні трави, але найефективніше – на кислих ґрунтах легкого гранулометричного складу і торфовищах. Норму внесення золи розраховують за вмістом у ній калію і фосфору.

Золу вносять під час основного обробітку ґрунту або передпосівної культивації в дозі 0,5-1,5 т/га. Фосфор із золи за ефективністю близький до преципітату і термофосфатів.

5.3.5. Взаємодія калійних добрив із ґрунтом

Усі калійні добрива добре розчинні у воді. Після внесення в ґрунт вони швидко розчиняються ґрунтовою вологою і вступають у реакції обміну з ҐВК:

[ҐВК)Н+ + КС1 = [ГВК]К+ + НС1;

[ҐВК]Са2+ + 2 КС І = [ГВК]2К+ + СаС12.

Унаслідок обмінних реакцій калій вбирається ґрунтовими колоїдами, що знижує його рухливість у ґрунті, але при цьому він залишається доступним для живлення рослин. Іони хлору зостаються в ґрунтовому розчині, тому легко вимиваються з орного шару ґрунту.

Усі калійні добрива – фізіологічно кислі солі, але значно підкислюють ґрунтовий розчин вони лише за тривалого застосування у великих нормах. Збільшення концентрації хлору в ґрунтовому розчині в разі застосування калійних добрив негативно позначається на продуктивності таких культур, як картопля, льон, гречка, тютюн, виноград, цитрусові та інші, але їх вплив іноді перебільшують. Для зменшення негативної дії хлору хлоровмісні калійні добрива потрібно вносити восени в оптимальних нормах під час основного обробітку ґрунту. Під дією атмосферних опадів в осінньо-зимовий період іони хлору вимиваються з кореневмісного шару ґрунту, а іони калію залишаються в місці внесення добрива.

Залежно від гранулометричного складу ґрунту і норм калійних добрив необмінне поглинання (фіксація) калію добрив може становити від 15 до 80 %. Через фіксацію значно знижується доступність калію для рослин, а іноді він стає зовсім недоступним. Ця властивість найхарактерніша для мінералів монтморилонітової групи та групи гідрослюд із тришаровою кристалічною ґраткою, яка розбухає. Механізм фіксації такий: катіони калію проникають у міжпакетний простір, коли він має найбільші розміри (в стані набухання) і в кристалічній ґратці кисневих атомів тетраедричних шарів займають гексагональні порожнини, притягуючи до себе обидва негативно заряджені кисневі шари, внаслідок чого вони виявляються у замкненому просторі. Висушування ґрунту, особливо тоді, коли воно чергується зі зволоженням, може значно посилювати процеси фіксації калію. Тому калійні добрива не можна вносити у верхній шар ґрунту, який часто пересихає.