РОЗДІЛ 5. МАКРОЕЛЕМЕНТИ І МАКРОДОБРИВА

Нині у розвинених країнах простежується тенденція до збільшення в асортименті частки комплексних добрив. Так, в Японії їх частка в загальному обсязі виробництва добрив становить 66 %, у Фінляндії – 90, у Польщі – 75 %.

Виготовлення комплексних добрив економічно вигідніше, оскільки на практиці вносять одночасно не один елемент живлення, а два і більше, тоді як роздільне внесення кожного добрива потребує додаткових витрат коштів і відповідних затрат праці.

5.5.1. Змішані добрива

5.5.2. Силаднозиішані добрива

Складнозмішані добрива виготовляють "мокрим" способом, змішуючи порошкоподібні мінеральні добрива з аміакатами, різними кислотами та іншими азото-, фосфоро- та калієвмісними продуктами. Внаслідок механічного змішування компонентів і хімічних реакцій утворюється суміш з різними співвідношенням і вмістом елементів живлення. У процесі виробництва до складу таких добрив можуть бути введені мікроелементи, деякі пестициди, стимулятори росту тощо.

На основі аміачної селітри, сульфату амонію, суперфосфату, водного розчину аміаку, сірчаної кислоти виготовляють складнозмішані добрива: добриво мінеральне NP, добриво мінеральне NPK, добриво складне азотно-фосфорне різних марок: 5-10-10, 5–10–20, 5–20–20, 8-16-16, 16-16-16, 8-24-0, 12-12-12 та ін. У разі використання різних компонентів співвідношення і вміст елементів живлення в добриві можна змінювати. Прикладом складнозмішаних добрив може бути добриво для теплиць, що містить азот, фосфор, калій, магній і мікроелементи. Його виготовляють кількох марок: 10–5–20–6; 18–6–18; 20–16–10. Добриво повністю розчиняється у воді. Тому воно незамінне для захищеного ґрунту, де його застосовують у вигляді водного розчину за допомогою автоматизованої системи зрошення. Його можна використовувати і для відкритого ґрунту. Повне складнозмішане добриво з мікроелементами виготовляють амонізацією суміші суперфосфату, хлориду калію і нітрату амонію. Його можна випускати з повним набором мікроелементів – В, Ζn, Μn, Со, Cr, Мо (марка А) або різним їх співвідношенням (марка Б не містить Со, марка В – Со і Cu; марка Г – В, Со, Си; марка Д – містить лише В). У добриві не менш як 10 % кожного з основних елементів живлення.

У захищеному ґрунті і за краплинного зрошення застосовують кристалон, який містить 3–20 % N, 5–40 – Р205, 8–38 % К20 і мікроелементи. Для позакореневого підживлення овочевих культур 0,2%-м розчином виготовляють растворин, в якому 8-18 % N, 5-17 – Р205, 16-20 К20 і 5 % MgO.

До складнозмішаних добрив належать також двокомпонентні азотно-фосфорні і фосфорно-калійні добрива, виготовлені з нітрату амонію, суперфосфату і калію хлористого пресуванням шихти цих компонентів. Вміст азоту і фосфору в них однаковий – по 20 %, або фосфору і калію – по 14 %.

Для роздрібної торгівлі випускають поживні суміші 9–9–9 з мікроелементами (на основі суперфосфату, калімагнезії, сульфату амонію і сполук мікроелементів), удобрювальну суміш різних марок із вмістом елементів живлення від 22 до 56 % (на основі суперфосфату, нітрату амонію, хлориду і сульфату калію, вапняку, доломіту, інших компонентів) та удобрювальну тукосуміш марки 12-12-12.

В Україні широко застосовують висококонцентровані водорозчинні добрива різних торгових марок, до складу яких разом із макроелементами входять мікроелементи в хелатній формі.

Добрива застосовують в інтенсивних технологіях вирощування сільськогосподарських культур для позакореневого підживлення рослин, як доповнення до існуючої системи удобрення, та в різних системах поливу.

5.5.3. Складні добрива

Комплексні складні добрива мають підвищений вміст елементів живлення, тому перевезення, зберігання і внесення їх у ґрунт порівняно з односторонніми знижують виробничі витрати на 10–15 %, елементи живлення розподіляються в ґрунті рівномірніше.

Складні добрива виробляють за єдиним технологічним процесом, що забезпечує наявність у кожній молекулі, кристалі або гранулі не менше ніж двох елементів живлення. Застосовують дві групи технологічних процесів: розкладання азотною кислотою фосфорної сировини (нітрофоси, нітрофоски) та нейтралізації фосфорних кислот аміаком (нітроамофоси, нітроамофоски, амофоси, діамофоси, карбоамофоси, різні фосфати амонію).

Нітрофос і нітрофоска. Нітрофос містить азот і фосфор, нітрофоска – азот, фосфор і калій. Виробництво цих добрив ґрунтується на розкладанні природних фосфатів азотною кислотою. Внаслідок реакції утворюється пульпа, що містить нітрат кальцію, який дуже гігроскопічний і тому небажаний компонент у добриві. Крім того, кальцій з фосфором утворює важкорозчинні фосфати. Під час виробництва цих добрив потрібно видаляти надлишок кальцію, щоб зменшити співвідношення СаО : Р2O5 (у трикальційфосфаті воно дорівнює 1,18, у дикальцій- фосфаті – 0,79, у монокальційфосфаті – 0,395). Щоб запобігти переходу фосфору в незасвоювану форму внаслідок утворення трикальційфосфату, не менш як 40 % іонів Са2+ потрібно видалити з розчину або зв'язати в малорозчинні сполуки. Видаляють надлишок кальцію з пульпи різними способами.

1. Надлишок кальцію в пульпі зв'язують сірчаною кислотою і добувають нітрофос, що містить 11,4 % азоту і 11,5 % фосфору. Якщо до суміші добавляють хлорид калію, отримують нітрофоску, що містить 11 % N, 10 – Р2O5 і 11 % К2O (11-10-11).

2. Добуту після розкладання фосфатної сировини азотною кислотою пульпу охолоджують до –5–10 °С, внаслідок чого кристали нітрату кальцію випадають в осад. Потім суміш нейтралізують аміаком і добувають нітрофос марки 20–20–0 або 17–25–0, що містить лише 20 % фосфору у водорозчинній формі. Після доливання до пульпи розчину хлориду калію добувають виморожену нітрофоску марки 16-16-16 (близько 50 % водорозчинного фосфору).

3. Нітрофос добувають у процесі гідрометалургійного виробництва. Таке добриво містить 24 % N і 14 % Р2O5 (близько 40 % у водорозчинній формі).

Усі нітрофоски, добуті після розкладання фосфатів азотною кислотою, містять фосфор як у цитратнорозчинній (СаНРO4), так і у водорозчинній (NH4H2PO4) формах; азот – у нітратній (KNO3), амонійній (NH4H2PO4, NH4C1) та аміачно- нітратній (ΝΗ4ΝO3) формах, калій – у формі КС1 і KNO3.

Особливістю нітрофосів і нітрофосок є невисокий вміст у них водорозчинного фосфору, який не перевищує 50–60 % загальної кількості. Тому для рядкового внесення і підживлення вони менш ефективні. При застосуванні в основному удобренні вони майже рівноцінні сумішам еквівалентної кількості водорозчинних добрив.