Розділ «10.9. Удобрення плодових, ягідних культур і винограду»

Максимальне накопичення в рослинах винограду азоту збігається із завершенням росту вегетативних органів, а фосфору і калію – з періодом технічної стиглості ягід. У динаміці 75 % річного споживання рослинами азоту засвоюється від початку розбруньковування до початку цвітіння, 20 – від цвітіння до початку достигання ягід і 5 % – від збору врожаю до завершення вегетації. В різні фази росту й розвитку винограду основні елементи живлення засвоюються у різних співвідношеннях: частка азоту в загальній сумі NPK до кінця вегетації знижується, а калію – зростає. Зміна частки надходження калію завжди протилежна зміні частки азоту.

На початку вегетації виноград чутливіший до нестачі азоту і фосфору, ніж до нестачі калію. Потреба збільшується в процесі росту й достигання ягід, причому виявляється інтенсивніше у разі підвищення врожаю. Високий рівень живлення рослин калієм сповільнює ріст пагонів, поліпшує якість урожаю. Нестача калію призводить до формування невеликих щільних грон з низьким вмістом в ягодах сахарози, внаслідок чого вони швидко загнивають і погано зберігаються. За оптимального фосфорного і калійного живлення зростають цукристість ягід, накопичення ароматичних і барвних речовин. Виноматеріали з підвищеним вмістом азоту дають високоякісні коньячні спирти, але спричинюють помутніння столових сортів вина. Рослини винограду мають дуже важливу біологічну особливість: чітко виражену здатність до реутилізації основні елементів живлення з вегетативних органів.

Органи плодоношення у винограду починають формуватися в попередньому році й завершуються в наступному – перед розбруньковуванням. Тому недостатня забезпеченість рослин елементами живлення в першу половину вегетації може спричинити сильний їх відтік у ягоди, й отже, ослабити формування квіткових бруньок та знизити врожай у наступному році. На формування І т грон винограду використовується 5–8 кг N, 1,5-4 – Р2O5, 4-8 кг К2O.

Система удобрення винограду передбачає внесення добрив під плантажну оранку та під час садіння, удобрення молодих розсадників і плодоносних виноградників.

Якщо під насадження виноградників відводять ділянки, звільнені від садів, вибракуваних виноградників зі слабоокультуреними ґрунтами, то ґрунт потрібно окультурити 2–3-річним вирощуванням багаторічних бобових трав. За потреби проводять хімічну меліорацію ґрунтів. Під плантажну оранку на чорноземах вносять по 30–40, на малородючих ґрунтах – по 40–60 т/га гною з одночасним внесенням фосфорних добрив у нормі 100–120 кг/га д. р. На малородючих ґрунтах Закарпаття вносять 60-80 т/га гною і Р150-200K150-200. Плантажну оранку проводять за 4–6 міс до садіння винограду.

Під час садіння під гідробур добрива вносять у вигляді водного розчину з розрахунку 15-20 кг аміачної селітри, 25-40 – суперфосфату гранульованого, 10–15 кг калію хлористого на 1000 л води (по 1–2 л на саджанець). Під час садіння в ямки діаметром 40–60 см і завглибшки 60 см на дно насипають купку землі, змішаної з 3–5 кг перегною, 10–20 г аміачної селітри, 100 г суперфосфату гранульованого і 50 г калію хлористого. Присадивне внесення добрив позитивно впливає на приживлення саджанців, поліпшує розвиток надземних органів і кореневої системи, пришвидшує плодоношення.

Якщо добрива внесено під плантажну оранку та під час садіння саджанців, то в перші роки в молодих виноградниках їх зазвичай не застосовують. На 3–4-й рік вносять лише азотні добрива в нормі 30–40 кг/га. Якщо добрив під плантажну оранку не застосовували, їх щорічна норма має становити по 20–80 кг/га NPK залежно від вмісту рухомих сполук елементів живлення у ґрунті.

У плодоносних виноградниках періодично, один раз на 4-5 років розпушують ґрунт у міжряддях на глибину 50–55 см з одночасним внесенням добрив. Система удобрення залежить від ґрунтово-кліматичних умов. На чорноземах південних, звичайних суглинкових і каштанових ґрунтах систему удобрення розраховують на З роки. Для цього всю площу виноградника ділять на три однакові частини і на кожну з них вносять добрива, чергуючи за роками як у полях сівозміни. У перший рік в основне удобрення вносять азотні добрива в нормі 60–120 кг/га д. р. На другий рік улітку проводять підживлення (перед цвітінням, після цвітіння та на початку достигання ягід) Ν20Ρ20Κ20. а восени вносять гній у нормі 20 т/га; на третій рік проводять підживлення, як і в другий рік.

На каштанових солонцюватих ґрунтах систему удобрення доповнюють внесенням 2–3 т/га гіпсу. На чорноземах південних і звичайних мінеральні добрива у плодоносних виноградниках можна вносити один раз на 2 роки а гній – на 3–4 роки із розрахунку 30 т/га.

На піщаних ґрунтах система удобрення розрахована на 2 роки. Навесні першого року вносять N60P60K30, восени – 20 т/га гною. На другий рік куші підживлюють повним мінеральним добривом – Ν20Ρ20Κ20.

На Нижньодніпровських пісках та буроземно-підзолистих ґрунтах Закарпаття щорічно навесні вносять N60-90P90-120K90-120, а восени один раз 2 роки – по 20–40 т/га гною. Глибина їх загортання – 30–50 см. Кислі ґрунти виноградників Закарпаття вапнують високими нормами вапна (до 20 т/га).

У період вегетації винограду проводять 2–3 кореневі підживлення в такі строки: до початку сокоруху, перед цвітінням і на початку достигання ягід. У перші два підживлення вносять Ν30Ρ30Κ30, а в третє – лише N30. Добрива застосовують у вигляді концентрованого водного розчину з розрахунку 1000–1200 л/га.

Плодоносні виноградники доцільно 2–3 рази за сезон підживлювати позакоренево макро- і мікроелементами. Перше оброблення проводять після цвітіння 0,5%-м розчином макродобрив з додаванням 0,5 кг/га комплексних мікродобрив (бор, манган, цинк) у хелатній формі. Перед обприскуванням обов'язково перевіряють розчин на можливість опіків, оскільки молоді листки дуже чутливі до хімікатів. Ще важливішими за періодом розвитку винограду є два наступні підживлення. З початком інтенсивного росту грон на 1 га вносять 6 кг KN03 та 1 кг поліхелатів мікроелементів, розчинених у 600 л води. Позакореневе підживлення можна поєднувати з внесенням фунгіцидів, заздалегідь перевіривши розчин на можливість опіків листків. Наступне оброблення проводять за місяць до збирання врожаю 2%-м розчином KN03, тобто 12 кг/га. При застосуванні поліхелатів мікроелементів стежать, шоб pH робочого розчину був 5,7-5,8 за використання хелатів заліза у формі Fe-ЕДТА. Хелат заліза у формі Fe-ДТПА добре засвоюється за pH розчину 6,8-7,0.

У широкорядних високоштамбових насадженнях винограду в умовах зрошення дози мінеральних добрив для кожного підживлення збільшують удвічі, а гною – до 30–40 т/га.

Застосування добрив на виноградниках дає змогу підвищити навантаження кушів гронами до 50 %, а в південних районах в умовах зрошення – у 2–2,5 раза. Якість урожаю при цьому не знижується, а навпаки, вміст сахарози в соку винограду зростає на 1–1,5 %, а його кислотність не змінюється.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!