Розділ «10.9. Удобрення плодових, ягідних культур і винограду»

Зернові, трави і просапні культури удобрюють так само, як і в польових сівозмінах, а маточні насадження плодових і ягідних культур – як плодовий сад.

Підготовка ґрунту і внесення добрив під час садіння саду та ягідників

Під сади та ягідники бажано обирати ділянки, де вони до цього часу не росли. Якщо ґрунт недостатньо родючий, ліпше за 2–3 роки до садіння провести його окультурення, яке передбачає вапнування, внесення органічних добрив, вирощування багаторічних трав і сидеральних культур. Насамперед на ділянку вносять 40–100 т/га органічних та по 90–120 кг/га д. р. фосфорних і калійних добрив і здійснюють плантажну оранку. Норму вапнякових добрив розраховують на весь орний шар ґрунту, причому 2/3 норми вапна ліпше заорати, а решту – заробити культиватором у верхній шар ґрунту. Потім ділянку засівають багаторічними бобовими травами або бобово- злаковими травосумішами. В рік закладання саду зелену масу останнього укосу заорюють.

Ділянку з родючим ґрунтом готують за 3-5 міс до садіння. Навесні висівають сидерати (люпин, горох, фацелію, ріпак та ін.) й у фазу бутонізації їх заорюють. Перед сівбою сидератів вносять N60-90P90-120K90-120. У разі сівби бобових азотні добрива не вносять.

Під час закладання садів за безпосереднього окультурення ґрунту на присадибних ділянках добрива вносять лише при садінні в траншеї та садивні ями, а ґрунт у міжряддях окультурюють у наступні роки.

Місцеве внесення добрив під час садіння забезпечує елементами живлення деревця і куші у перші роки життя. Особливо важливий цей захід, якщо добрива не вносили у процесі підготовки ґрунту.

Садивні ями під яблуню і грушу копають завширшки 1,0-1,2 м і завглибшки 0,6 м, для вишні й сливи – 0,6-0,8 м, для ягідних кущів – діаметром 0,5-0,6 м та завглибшки 0,3-0,4 м. Під яблуню й грушу в яму вносять 30–40 кг перегною або компосту, під вишню й сливу – 15–25, смородину – 8–10, агрус – 10–12 кг. Слаборозкладений гній вносити не можна, бо на великій глибині він розкладатиметься в анаеробних умовах з утворенням шкідливих недоокиснених сполук, що може погіршити приживання саджанців. Якщо під яблуню і грушу внесено зазначену вище кількість органічних добрив, зокрема на ґрунтах з підвищеною і високою забезпеченістю рухомими формами фосфору і калію, мінеральні добрива можна не застосовувати. Групування ґрунтів за вмістом рухомих сполук наведено в табл. 10.9.

Норми фосфорних і калійних добрив, які вносять у садивну яму, залежать від забезпеченості ґрунту рухомими сполуками цих елементів. За середньої забезпеченості під яблуню й грушу вносять по 40 г Р2O5 і К2O, за низької – до 60 г кожного елемента. Перевищення цих норм не виправдане: врожай не зростає, а на ґрунтах з

Таблиця 10.9. Рівні забезпеченості плодових культур фосфором і калієм за вмістом їх рухомих сполук у ґрунті (за даними Π. Г. Копитка), мг/кг

високим вмістом фосфору спостерігаються ознаки розетковості яблуні (переважно на слаборослих підщепах). Ця хвороба розвивається за нестачі цинку після внесення надлишкових норм фосфору. Надмірний рівень фосфорного живлення також несприятливо впливає на доступність для рослин міді. Надлишок калію гальмує надходження кальцію, магнію та деяких мікроелементів. Тому норми фосфорних і калійних добрив потрібно диференціювати залежно від їх вмісту в ґрунті.

Норми фосфорних і калійних добрив під сливу і вишню у зв'язку з меншим розміром садивних ям порівняно з насіннячковими знижують удвічі. У перші роки життя саджанці плодових культур у достатній мірі забезпечуються азотом з ґрунту та з органічних добрив, тому азотні добрива не вносять.

Для ягідних кушів (смородини й агрусу) в садивну яму вносять 20–30 г фосфору, 10–15 г калію. Норми диференціюють залежно від вмісту рухомих сполук цих елементів у ґрунті.

Для засипання ям використовують лише верхній гумусовий шар ґрунту, а підорний – розкидають у міжряддях. Органічні добрива рівномірно перемішують з усім ґрунтом для засипання ям. Дві третини фосфорних і калійних добрив висипають на дно ями і перекопують, а решту – перемішують з ґрунтом, яким засипатиметься нижня половина ями. Кожен саджанець плодових культур поливають 20–30 л води, після чого пристовбурні круги мульчують торфом, компостом, перегноєм або сухим ґрунтом.

Удобрення молодого і плодоносного саду

Достатнє передсадивне застосування добрив гарантує нормальний ріст дерев у перші 2–3 роки. Якщо ріст уповільнився, навесні перед розпушенням ґрунту вносять азотні добрива в нормі 4–5 г азоту на 1 м2 пристовбурного круга.

У саду в перші 4–5 років добрива вносять у пристовбурний круг, у промислових садах – у пристовбурну смугу. Потім зону удобрення збільшують, розкидаючи їх по проекції крони.

У 4-річного дерева пристовбурний круг (діаметр 2–2,5 м) приблизно в 2 рази менший за крону, а у 4–6-річного (діаметр 2,5–3 м) – в 1,5 раза. Пристовбурні круги утримують під чистим паром, їх мульчувати торфом або компостом.

Із 3–4-го року життя дерев у пристовбурні круги один раз у 2–3 роки вносять гній або компост із розрахунку 6-8 кг/м2 або 30-40 кг на одне дерево. Можна також застосовувати сухий пташиний послід у нормі 100–250 г/м2 чи азотні й калійні добрива в нормі 9, фосфорні – 6 г/м2.

Фосфорні й калійні добрива вносять восени під обробіток ґрунту або навесні, азотні – у два строки: 2/3 навесні в період інтенсивного росту коренів і пагонів та 1/3 у середині літа. Норми азотних добрив здебільшого становлять 60-90 кг/га д. р.

З початком плодоношення збільшується винос елементів живлення із ґрунту саду. Якщо в перші роки після садіння саджанців у живленні всіх плодових культур переважає азот, то пізніше яблуня і груша виносять більше калію, тому норми калійних добрив під насіннячкові поступово збільшують.