Тут треба згадати стилістику мови, про існування мовних стилів, яким притаманні власні характерні мовні засоби, що виявляються в лексиці, синтаксисі, граматиці. З низки багатьох стилів, залежно від звукових особливостей, розрізняють два основні стилі, які академік А.В. Щерба назвав повним і розмовним.
Повним стилем ми користуємося тоді, коли хочемо зробити нашу мову найвиразнішою. Для цього, чітко артикулюючи всі звуки, склади, робляться паузи між словами і т. п. У повному стилі найкраще виявляються звукові особливості слова, а також характерні ознаки кожного звука окремо.
Розмовний стиль властивий щоденній бесіді людей і зазначені вище особливості стираються, зневиразнюються.
Слід зауважити, що для ведучого діалог – одна з основних форм мовної діяльності і треба дуже чітко усвідомити певні психологічні залежності. Майстерність ведення діалогу фахівцем полягає в тому, щоб форма зберігалася розмовою, не порушуючи контекст у розмові, а за якістю звукового існування ваша мова була виразною і впливовою як у повному розмовному стилі.
Звичайно, якщо ви будете вести діалог, "театрально" декламуючи власні. думки, чи ораторська піднесено висловлюватись (якщо це не артистична умовність щодо сказаного), то діалог буде карикатурним.
Але, натомість, не перебільшений звуковий посил, артикуляційна чіткість фонем, емоційна й експресивна виразність збагачують розмову, роблять беззаперечно вагомими та значущими ваші слова, формують ставлення до вашої особистості на належному рівні. Треба пам'ятати, що одна з найважливіших вимог до людини при діалогічній мові – уміння вислуховувати висловлювання співрозмовника до кінця. Зневажливе ставлення до цих принципів ведення діалогу робить людину не лише нудним і неприємним співрозмовником, а й свідчить про її низьку культуру і недостатню вихованість.
Монологічна мова посідає значне місце в практиці спілкування і проявляється у найрізноманітніших усних і письмових виступах. До монологічних форм мови належать лекції, доповіді, виступи, оголошення тощо. Значення і характерна особливість усіх форм монологічної мови – яскраво виражена спрямованість її до реального або уявного слухача
Мета спрямованості монологічної мови – досягти необхідного впливу на слухачів.
Монологічна форма мови складніша, бо не має прямої й активної підтримки з боку слухачів. Зазвичай, монологічна мова проходить з великим напруженням, вона вимагає попереднього вміння зв'язно і послідовно викладати думки, висловлювати їх у виразній і чіткій формі.
Успіх монологічного виступу залежить також від уміння встановлювати потрібний контакт з аудиторією. Для цього промовець повинен стежити не тільки за змістом власної мови, за її зовнішньою побудовою, а й за реакцією слухачів; тобто треба вміти відчувати аудиторію.
Коротко треба означити ще два види мови – писемну і внутрішню.
Писемна мова – це графічне зображення звуків усної мови. Безпосередньо до якості звукового мовлення писемна мова не причетна. Хоч треба звернути увагу журналістів на принципову відмінність характеру писемної мови при застосуванні Інтернет-діалогу. Раніше написаний текст не передбачав безпосереднього контакту між тим, хто пише, і читачем.
Інтернет вніс зміну в комунікативну ситуацію. Насправді можна говорити про поєднання часу і простору Інтернет-співрозмовників. Текст Інтернет-діалогу може бути не таким розгорнутим, також змінюється сприйняття тексту. Перебуваючи в одному часі і просторі, співрозмовникам легко ідентифікувати стереотипні діалогічні форми з відповідними інтонаціями, що виникають при безпосередньому звуковому контакті.
Тобто писемна мова Інтернет-діалогу у сприйнятті наближається до психології сприйняття звукової діалогічної або ж монологічної мови.
Телевізійний ведучий повинен знати цю теоретичну ознаку писемної мови новітньої доби і враховувати її в необхідних випадках.
Внутрішня мова – це мова подумки. Внутрішньою мовою завжди користуються в процесі мислення. Ця мова дає змогу людині мислити навіть тоді, коли людина не розмовляє вголос.
Вивчити психофізичні особливості внутрішньої мови досить складно, але для нас є важливим встановлений факт мікроартикуляцій. Тобто, під час внутрішнього проговорення думки відбуваються мікрорухи язика, губ, гортані, підвищується тонус м'язів мовних органів.
Також при внутрішньому проговоренні відзначається підвищення активації мозку між мовними центрами Брока і Верніке. Часто, при ускладненні нерозв'язаної проблеми, внутрішня мова стає розгорнугішою, переходить у шепотіння і навіть у приговорювання.
У дійсності психолінгвістичний зміст внутрішньої мови в тому, що вона є початковим моментом мовного виразу, його внутрішнім програмуванням з реалізацією надалі в усній чи письмовій формі.
Це дуже важливо усвідомлювати для розуміння впливу вольової сформованості якісного мовлення ще на дозвуковій фазі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Майстерність телевізійного ведучого як навчальна дисципліна та методика її викладання» автора Безручко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 7. Техніка мовлення“ на сторінці 2. Приємного читання.
