Інколи відбувається, що пауза на комі в усній мові не дотримується. Вона зникає перед звертанням (коли воно розташоване всередині речення), вставними словами та в інших позиціях.
– крапка з комою
Крапка з комою є розмежувальним знаком, він займає середнє положення між крапкою та комою; він допомагає встановлювати градації між деталями опису й оповідування. У всіх випадках крапка з комою зберігає інтонацію пониження та, разом з тим, кожного разу вона різна і залежно від розвитку думки вимагає все яскравішої та багатшої інтонації.
– двокрапка
Широкого використання в сучасній українській літературній мові набули безсполучникові складні речення, у яких поєднані частини взаємодіють одна з одною, як пояснювальне та пояснення. Характерною рисою таких речень в усному мовленні є обов'язкова пауза між частинами. Окрім того, на одному слові першої частини, яке розташовується у її кінці, чи наближене до нього, робиться підвищення тону, яке вказує на продовження після паузи складного речення.
Також двокрапку використовують як відокремлення авторського тексту від прямої мови. Пауза в такому випадку менша, ніж у середині речення. Авторський текст, що підводить до репліки, промовляється в тому ж ритмі, що й остання. Характерне для двокрапки підвищення голосу ніби "переривається" реплікою.
– тире
Тире належить до знаків, що зазвичай ставляться в середині речення. Два тире мають функцію виділення: ними позначається пряма мова, інколи вставне слово чи речення. Тире часто слугує для розмежування протиставних явищ; голос при цьому йде на підвищення.
Тире відображає "підготовку" до якогось неочікуваного слова, або дії. Паузи зазвичай тривалі, з великим психологічним навантаженням, інтонації яскраві та виразні.
– знак оклику
Знак оклику слугує для вираження емоційності мови. Разом з тим, поряд з крапкою він позначає кінець речення. Він може бути виражений в усній мові різноманітно, залежно від змісту та завдань. Схвильована людина зазвичай користується всім діапазоном голосу, але навіть на найвищих нотах можна почути завершальну інтонацію. Голос не "повисає", як це буває на трикрапці – він звучить конкретно, упевнено. Але все ж інтонація залежить передусім від контексту.
– знак питання
Ставиться в кінці речення, виражає пряме запитання, тобто запитання розраховане на безпосереднє отримання відповіді. Такі речення можуть бути як простими, так і складними. Знак питання має велику кількість відтінків, які залежать від того, що запитує, хто запитує, у кого, з якою метою. Але в усіх випадках слова, у яких стоїть запитання, відмічаються підняттям голосу.
Для правильного інтонування запитання треба активно хотіти отримати відповідь, добитися її.
Але питальна форма не завжди несе в собі пряме запитання. Вона ще може використовуватись як прийом емоційного мовлення – риторичне запитання. Воно тісно пов'язане з емоційною оцінкою явищ.
– три крапки
Перерваність у реченні позначається трьома крапками, незалежно від причин, що їх викликали і від тривалості пауз.
Перерваність у діалогічній мові може бути зумовлена перебиванням партнера, або ж впливом якогось зовнішнього чинника.
Висловлювання може бути закінченим реченням, за межами якого все ж залишається дещо недосказане, але суттєве та зрозуміле слухачу завдяки отриманій попередньо інформації. Таку ситуацію на письмі позначає знак три крапки.
А характерною інтонацією цього знака є незавершеність. Він вимагає від виконавця майстерного вміння перемикатись із промовленого тексту на внутрішню мову і знову продовжувати говорити вголос. Зазвичай знак три крапки вимагає і значної паузи.
Тема 6. Звук і тембр
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Майстерність телевізійного ведучого як навчальна дисципліна та методика її викладання» автора Безручко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 5. Логіка“ на сторінці 4. Приємного читання.
