РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ. РОКИ 1860-1905 У ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ

Перед українським громадсько-політичним органом. Український селянський часопис "Батьківщина"

Стається так, що єдиним громадсько-політичним органом мало залишитися на західноукраїнських землях "Слово". Здавалося вже, що для його діяльності відкривалося широке, чисте поле. Представники українського народовецького напрямку бачили в цьому загрозу. Це викликає думку необхідності мати свій політичний орган.

Тим часом з ініціативи і старанням Ю. Романчука народжується новий український орган, що скеровує свою увагу на українське село. Був ним часопис під назвою "Батьківщина", що починає виходити з 1 жовтня 1879 р. На початку за редакцією М. Желіховського виходить він раз на два тижні, потім тижнево, аз 1886 р. старанням київської студентської організації, а головним чином О. Доброграєвої, почав виходити місячний літературно-науковий популярний "додаток" до "Батьківщини". З української інтелігенції, що взяла участь в цьому часописі, можна згадати А. Дольницького (Харко Таран або X. Нарат) та М. Дорундяна. Обидва писали на правничі теми. Крім них - Д. Танячкевич, В. Нагірний, К. Устиянович та інші. Року 1888 редакцію перебрав М. Павлик, повівши п в радикальному дусі. Симпатії до часопису серед ширших кіл українського суспільства зростали. Був він дійсно селянським часописом, в якому село само брало участь, писало про своє життя, про свої громадські порядки, про злидні, кривди і потреби.

Проте тверезе слово, захист селянських інтересів, інформації і літературний та популярно-науковий матеріал являв собою зміст "Батьківщини".

Як свідчить І. Франко, "Батьківщину"... дожидали люди цілими громадами геть за селом, визираючи посланця, що мав принести номер із пошти, її відчитували письменні на цвинтарях, під церквою по неділях перед цілою зібраною громадою, що, слухаючи непривичних для себе слів, звісток і порад, забувала про їжу, і недільний відпочинок, її слово було святе"...

Інакше серед старої інтелігенції. Вже на початках "Батьківщина" викликала серед неї своїм напрямком застереження. Вбачали в ній впливи радикального і соціалістичного духу, дарма що, як організатор і провідник (Ю. Романчук), так і співробітники в той час не були ані радикалами, ані тим більше соціалістами.

Та вже зовсім неприхильне становище зайняла ця громада до "Батьківщини" з приходом до редакції М. Павлика. Під впливом цього незабаром М. Павликові було відмовлено в співробітництві. Це в свою чергу викликало незадоволення на місцях. Почулися голоси протесту, а серед них голоси Василя Стефаника та Леся Мартовича. Було це 1889 р. Після того "Батьківщина" протрималася ще якийсь час, виходячи побіч з іншими органами, що почали вже набирати сили, і серед якої не останнє місце почала займати і преса українського радикального напрямку.

"Діло"

"Нова Ера" та її органи

Шал а вона підготовний період. В'яжеться він з приїздом до Галичини 1882 р. П. Куліша з думкою примирення українців з поляками. Органом цієї акції мав стати часопис "Хутір" за редакцією І. О. Левицького.

Не зустрівши відгуку, Куліш виїхав до Відня, де змінив своє становище в протилежний бік. Але кинута ним думка залишилася і промощувала собі стежку.

У дев'яностих роках у зв'язку із загальним політичним становищем, що загрожувало небезпекою війни з Росією, уряд під впливом міністра закордонних справ Кальнокого пішов назустріч українцям та зробив у тому напрямі натиск на поляків.

Намісник гр. К. Бадені і крайовий маршалок кн. Сангушко іменем польської шляхти погодилися на нав'язання стосунків з українськими народовцями. Вислідом цього був пам'ятний виступ у галицькому сеймі Ю. Романчука (25. XI. 1890) та піднесення надій на сповнення основніших потреб українського народу, що прибрало назву "Нової Ери" в українському житті.

Приблизно на цей час припадають такі факти: серед польської шляхти Познані та Східної Прусії виникають думки і надії на колонізаційну акцію на українських землях під Росією. У зв'язку з цим певна частина у Києві робить спроби порозуміння з українським суспільством на проти московському ґрунті. Більшість в українському суспільстві від порозуміння стрималася. Пішла на нього тільки група на чолі з О. Кониським.

Ця акція збіглася з "Новою Ерою" на західноукраїнських землях і відбилася на сторінках української журналістики Галичини.

Офіційним органом "Нової Ери" став часопис під назвою "Народна Часопис", а ідеологічним органом відновлена "Правда" під проводом О. Барвінського, який заступив Ю. Романчука, що, зневірившись, відступив.

Відновлення "Правди". Як було її зустрінуто. Характер часопису. Зміст і співробітники. Значення "Правди"

"Зоря". Організація. Редакція. Зміст і співробітники. Зв'язок із східноукраїнськими землями. Припинення. Причини

Одночасно з "Ділом" і "Батьківщиною" починає виходити у Львові "письмо літературно-наукове для руських родин" під назвою "Зоря", перше число якого появилося 1 січня 1880 р. за редакцією О. Партацького. Виходив етимологічним правописом в формі 33x23,5 в 16 сторінок друку.

На початку часопис гуртував не лише представників народовецького українського табору, але були тут і з табору москвофілів. Одначе незабаром став він вже чисто національним українським органом. Зміст — поезії І. Грабовича, І. Гушалевича, В. Масляка, М. Маркова, Д. Млаки та інших, що своєю мистецько-літературною якістю не завжди досягали відповідної вартості.