РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ. РОКИ 1860-1905 У ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ

М. Юзефович подав суму в розмірі 2.000 гульденів річно. "Передачу ж цієї субсидії, — писав він у відповіді, — я вважаю найзручнішим доручити нашому Віденському посольству, і йому не тяжко буде знайти для того приватний шлях, наприклад, через о. Раєвського, до якого міг би в певний час зголоситися той, хто має субсидію дістати".

Наслідком всього цього "Слово" дістало субсидію від російського уряду в розмірі, що його вказав Юзефович. Пізніше була вона змінена на 6.000 гульденів річно. Крім цієї субсидії редакції "Слова" була призначена і виплачувалася допомога від російського міністерства освіти в розмірі 500 гульденів річно, як також діставала вона допомогу ще й від Київського слов'янського комітету.

Так було до половини 1887 p., коли "Слово" перестало виходити. Субсидія перейшла до спритніших людей. Одним із них був Осип Марков, що видавав у Львові двотижневик "Пролом" (1880—1882) з додатком "Вече" — "Новий Пролом" (1883-1887), "Червоная Русь" (1888-1891), а потім "Галицькая Русь". З 1883 р. почав він же видавати часопис "Галичанин", що виходив і по смерті О. Маркова — аж до кінця 1918 р.

Побіч "Слова" в шістдесятих роках минулого століття почали з'являтися й інші подібні йому часописи. Одні з них менш рішучі, другі більш виразні. Досить згадати тут хоча б такі як "Дом и школа" І. Гушалевича, "Неделя", яку 1865 р. починає видавати згаданий співробітник "Слова" М. Попель, "Учитель", що виходив з 1869 р. за редактора М. Клемертовича з додатком тижневика для дітей під назвою "Ластівка" (1869-1881). З 1875 р. "Ластівка" стає самостійним часописом для молоді і появляється двічі на місяць. З дальших органів — "Боян" В. Стебельського у Львові, в якому друковано твори І. Аксакова, кн. Вяземського, Державша, М. Лєрмонтова, О. Пушкіна, Сологуба, Тютчева, Хомякова. Подібного ж роду — письмо для красунь під назвою "Русалка" — знову-таки за редакцією С. Шеховича у Львові, "Русская Рада" та "Голос Народа" в Коломиї і інші.

Та визначнішим серед усіх них, побіч "Слова", стала "Наука" І. Наумовича, що в 1871-1886 pp. виходила в Koломиї і Львові, як місячник для народу. Потім виходила вона під різними редакціями у Відні (1896-1901), у Чернівцях (1902), з 1906 р. знову у Львові. У перших роках виходив цей часопис доволі чистою, доброю народною мовою з багатим різноманітним змістом, з якого однак виразно пробивався дух царомосквофільства. Змальовувала "Наука" Московщину і тамтешнє життя найпривабливішими фарбами, далекими від дійсності. Ось, наприклад, один із таких малюнків: "Отякбисте, — писала "Наука", — заїхали до Росії, і якби-то пустилися в край глибше, то чим ближче до Москви, тим багатший народ і села дуже красні і багаті... В хатах всередині там так, як у нас в панських покоях... а вельможі, селяни і салдати живуть там, як брати"...

Так змальовувала "Наука" Московщину. Образок гідний більше сторінок сатиристично-гумористичного часопису "Страхопуд" Ливчака, що 1863 р. почав виходити у Відні і з перервами виходив до половини 1860-х років, перенесений до Львова.

Народження української народовецької преси. "Молода Русь". Нова "Руська Трійця"

В той час, як москвофільський рух і його преса ширилися серед галицько-українського суспільства за матеріальною допомогою російського уряду та моральною, подекуди, підтримкою московського (російського) науково-літературного світу, ідея українського національного відродження та її преса знайшли собі підтримку з боку українського суспільства східних українських земель з-під Росії. Йшла ця підтримка через українських літераторів та громадсько-політичних діячів як В. Білозерський, О. Кониський, П. Куліш, М. Драгоманов, М. Ковалевський, як також через таких меценатів в українському національному відродженні як Симиренко та Є. Милорадович.

Цією ідеєю національного відродження в першу чергу захоплюється молодь. Починає вона гуртуватися в "Громади". Створюється організація "Молода Русь", що довший час стає живчиком національного відродження. Побіч з молоддю стають і поодинокі представники старшого громадянства, як Ю. Лаврівський, С. Качала, Заячківський, Т. Ревакович та інші.

Речником молодої громади стає її самостійна преса, а першим її органом — часопис "Вечерниці", що починає виходити з 1 лютого 1862 р. за редакцією Федора Заревича. Був він одним з трьох молодих українських патріотів тієї доби, що творили ніби другу "Руську Трійцю" — Ф. Заревич, К. Климкович і В. Шашкевич, син Маркіяна.

Спільними силами запалили вони погасле багаття української національної ідеї, яку підніс свого часу Маркіян Шашкевич.

"Вечерниці". Їх характер, зміст. Акція проти часописи. Припинення

Наступник "Вечерниць" - часопис "Мета". Програма, співробітники і зміст. Упадок і відновлення видання

"Нива"

Одночасно з виходом "Мети", як політичного часопису, задоволення літературних потреб перенесено було народовцями на спеціально "науково-літературний" часопис під назвою "Нива".

Перше число цього часопису появилося 10 січня 1865 року "напоказ", як додаток до "Слова". Після того виходив самостійними декадними випусками (10, 20, 30 дня) за редакцією і виданням проф. гімназії Костя Горбаля.

Замітним є "Слово редакції" у першому числі: "Від часу як замовкли в нас "Вечерниці", а на Україні — "Основа", немає літерацького часопису на всьому просторі рідної нашої землі, — писала редакція, не згадуючи чомусь "Мети", яка перед тим виходила, як літературно-політичний часопис, — а хто ж досі не добачив її скрізьної потреби? Кого не засумував той оказ нашої недійности? Най же, хоч на Вкраїні Московщина не дозволяє зложити орган хоч і найневинніший своїм прямуванням, їх бо в очі коле кожне добро наше..., але у нас, де заживаємо свобід і признання нашої народности, межи нами, галичанами, запустіла нива рідного слова, мов після впаду татарви, або їх сусудів... Пора нам, браття, взятися прихильніше до загального нашого діла. До праці, громадяни!... разом скільки сили!..

"Ниву" жадаємо поставити органом письменського розвою нашого. Замовкла Україна, нам пора обізватися тим охотніш працюючи"...

Підкресливши далі, що часопис подаватиме "все, що іно появиться на широкому просторі землі нашої від гір Кавказу поза Карпати", визначає редакція такі точки своєї програми: повісті, оповідання, народні перекази, поезії, історія, географія, етнографія, статті природописні, бібліографія, критичні замітки, вісті тощо.

Закінчується слово від редакції закликом до підтримки і сподіванням "прихильного в громаді привіту".