РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ. РОКИ 1860-1905 У ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ

Консервативні погляди не могли погодитися з радикальними думками, речниками яких на сторінках народо-вецької преси виступили І. Франко, М. Павлик та інші. Все це привело до нового розриву, що особливо виразно виявився у зв'язку з відходом М. Павлика з редакції "Батьківщини", який стався під натиском свято-юрських кіл і викликав гострий протест радикальної молоді на чолі з В. Стефаником, Л. Мартовичем та Даниловичем.

Відновлення радикальної преси. "Народ" - офіційний орган радикалів.; Програма. Співробітники. Передплата. Відгуки. Смерть Драгоманова. Припинення "Народці Часопис "Хлібороб"

"Життє і Слово". Зміст. Співробітники. Молодь і "Життє і Слово". Припинення журналу

На початку І. Франко, приступаючи до видання нового журналу, мав на думці дати йому назву — "Русалка". Зміст його мав би складатися з творів красного письменства, критичних статей та матеріалів літературно-історичних. В другій половині мали б бути матеріали фольклорного характеру. Але під впливом М. Драгоманова, як назву, так, до певної міри, і програму було змінено. На пропозицію Драгоманова журнал названо "Життє і Слово", а до програми додано відділ суспільного життя і політики.

Перше число появилося 1.II. 1894 р. в розмірі 10 аркушів у виданні О. Франкової. Впродовж трьох років опубліковано в цьому журналі багато надзвичайно цінних матеріалів, розвідок, листування та визначних творів красного письменства.

Вперше появилися тут такі твори І. Франка як "Основи суспільності", "Для домашнього вогнища" та "Зів'яле листя", що дали авторові славу лірика. Тут же твори Л. Українки ("Давня казка"), М. Коцюбинського,

A. Кримського та інших. Чимало матеріалів на історичні та літературні теми М. Драгоманова, О. Терлецького та інших. Багатий відділ суспільно-політичних праць та статей на політичні теми ("Нова ера", москвофільство, польсько-українські стосунки тощо), що їх подавали І. Франко,

B. Гнатюк, М. Павлик та інші. Тут же низка цінних листів М. Драгоманова, Огоновського, Куліша, С. Руданського, Костомарова, В. Барвінського, Борковського. Не менш багатий відділ етнографічний і врешті критика.

Особливою увагою журнал користувався серед молоді. Проф. В. Сімович в одній зі статей, присвяченій І. Франкові, свідчить, що політичні явища молодь оцінювала крізь призму "Життя і Слова", що находилося в кожній нелегальній середньошкільній громаді; що його передплачував кожний, хто тільки збирав бібліотеку.

Серед старшого громадянства журнал такою увагою не користувався. Через це в першому році кількість передплатників сягала ледве 220, що було недостатньою для самооплатності такого видання. Та незважаючи на це, журнал вступив до другого року видання. Але в цьому році відчув він тяжку моральну втрату — смерть М. Драгоманова. По цій втраті, закінчивши рік, "Життє і Слово" вступило до третього року вже не як періодичне видання, лише як збірник.

Цей збірник, як і сам журнал, відіграв роль гідного попередника такого органу як "Літературно-Науковий Вісник".

"Радикал". Програма. Злиття з "Життєм і Словом"

"Громадський Голос", Редактори й видавці, "Громада"

Спадкоємцем "Народу" з 20.111. 1895 р. став також "Громадський Голос", що розвинув та ще більш конкретизував основи українського національно-соціального визволення. На початку виходив він місячними газетними випусками. З 1906 до 1909 рр. — двічі в тижні; в 1910—1915 рр. — як тижневик, 1916 р. — як декадник, а по першій світовій війні знову як тижневик, ставши центральним органом Української радикальної партії (УРП).

Видавцем і редактором спочатку був В. Будзиновський, по ньому М. Павлик і врешті (по війні) спілка "Громада" при редагуванні О. Павлова і М. Стахова.

З 1 червня 1896 р. в Коломиї почав виходити місячник у виданні та за редакцією д-ра К. Трильовського "Громада". Появилося п'ять чисел, причому за жовтень і грудень 1896 р. не вийшов. Припинив своє існування цей часопис в 1897 р.

Народження української соціалістично-демократичної преси

Преса РУП (Революційної української партії)

Преса соціал-демократичної Спілки

По розколі РУП, коли одна частина членів створила Українську соціал-демократичну робітничу партію, друга створила була окрему організацію, як частину загальноросійської соціал-демократичної партії (РСДРП), назвавши її Українською соціал-демократичною Спілкою. Мала вона за завдання зорганізувати робітництво, що говорить українською мовою. Органом для реалізації цього завдання з січня 1905 р. стала "Правда", що мала більш-менш характер "Селянина" і друкувалася спочатку фонетичним правописом, а потім перейшла на російський офіційний, що звався "ярижкою".