РОЗДІЛ ДРУГИЙ. РОКИ 1860 - 1880

Поставивши таке завдання, "Основа" дала чимало місця як матеріалам в їх первісному вигляді, так працям, що носять в собі спробу пізнання суспільного процесу шляхом розкриття чинників, що впливають на систему взаємо чинності в суспільних скупченнях. Звідси ж і спроба вияснити істоту таких суспільних форм як родина, рід, нація, держава. Ці спроби були в працях Костомарова, Куліша, Лазаревського, П. Чубинського та інших. Зокрема автори спиняються на чинниках, що характеризують національність і впливають на її творення. З цим тісно в'яжеться суспільна типологія, що дає образ різних верств суспільства.

Тут кілька поглядів, що торкаються загальної характеристики українського селянства в порівнянні з іншими групами та з московським селянством. Погляди й характеристики поодиноких станів, каст тощо, антагонічні мотиви, питомі між пануючими групами й упослідженими. Виразно і яскраво змальовує "Основа" взаємини поміж народами, що їх життя поставило побіч, конкретно: між українським і московським, польським чи жидівським.

Окреме місце займають в "Основі" думки про становище міста і села в Україні та їх взаємовідношення.

Все це було першими спробами знайти і дати наукове обґрунтування українському національному руху. Крім оригінальних праць зібрано було тут чимало цінного сирового матеріалу (дописи, перекази тощо), який прислужився праці пізніших часів з тією ж метою.

Полеміка "Основи" з іншими часописами і виданнями

Як українське суспільство зустріло "Основу"?

Як же зустріло "Основу" українське суспільство? Довідуємося про це в першу чергу з самих сторінок "Основи". Редакція повідомляє, що на оповістку про вихід журналу відгукнулися земляки невдовзі з усіх кінців України, з Криму, а також з Кавказу, Москви, Казані, Астрахані та інших сторін.

"Слава Богу, що випряли вже "Основу". Може і верстат уже поставили? — пише, наприклад, до Шевченка один із земляків, прочитавши оповістку про журнал (Т. Лебединцев)... — Нехай же тчуть на здоров'я. Та коли б добре ткали, щоб виробити матерію на сорочки доброї двадцятки, бо зовсім обідрана і тіло навіть світиться, материне світло."

Інший писав: "Світить каганчик — не лучину — той ниточку, а пасмо другий — робота й вийде для почину... Аби крутить, аби не стать"...

З яким зацікавленням і з яким почуттям зустрічали сучасники вихід "Основи", можна бачити також з листа одного харків'янина до В. Білозерського з додатком до нього вірша під заголовком "Дяка за "Основу". Граючи словами, зв'язує він ткацьку основу та журнал "Основу" з основою Харкова, де жив Г. Квітка-Основ'яненко. Звертаючись до "Основи", автор віршу пише:

Сполоть вам, хлопці, що згадали, Про пашу сторону писати, А то аж жаль, що всі мовчали... ....Сполоть іще скажу вам знову, Тому, затіяв хто Основу!... Пишіте ж в добрий час та гарно. Щоб праця не пропала марно!...

В інших листах — оцінка "Основи" як захисниці народних прав, звичаїв тощо. Ще в інших автори торкаються мови журналу, як наприклад, полтавська молодь пише: "Ми собі так мизькуєм, що "Основа" повинна бути на рідній українській мові..., будемо сподіватися, що чим далі "Основа" все буде в нашій любій мові".

Думки і гасла українського відродження, що їх принесла "Основа", знайшли відгук і серед українського панства. Та незабаром воно вже їх злякалося, коли побачило, як вони почали захоплювати ширші кола українського суспільства. Через це замість підтримки зустрілася "Основа" з їх зусиллям вживати способів "к успокоению горячечных увлечений".

Відгукнулися на вихід "Основи" і галицько-українські землі. "Звістка о виходящій "Основі", — писав Я. Головацький у квітні 1861 р. до Куліша, — прошибнула цілу країну нашу і зо всіх сторін попитують мене, якби можна достати тую книжку".

Хоч як тяжко було "Основі" дістатися до ширших кіл галицько-українського суспільства, все ж часом, бодай поодинокі, числа потрапляли чи то до редакції, чи до рук окремих осіб.

Редакції часописів уважно слідкували за її змістом, ознайомлюючи з ним своїх читачів, подаючи чимало передруків, як також подаючи спеціальні статті, присвячені оцінці і значенню "Основи" в українському житті (наприклад, "Як гадає "Основа" про галицьку письменність" у "Вечерницях" або передруки праць Костомарова — "Черты народной южнорусской истории" та інші, Куліша "Історія України" та чимало інших).

Врешті, відгукнувся і галицько-український гумор і сатира. Один з рукописних гумористичних часописів під назвою "Фірман" подав образок, що представляє вавилонську вежу з видавців часописів у віці хлопців. На самому споді — видавець "Основи". У лівій руці — книжка "Основи", у правій — козацька шапка. Йому на карку сидить видавець "Слова" (Б. Дідицький) і т. д.

Чужинці й "Основа". Журналістика. Суспільство

Припинення "Основи"

Проіснувала "Основа" неповних два роки. З десятою книжкою другого річника (1862) вона перестала виходити. Склалася думка, що до припинення журналу спричинився непорядок в самій редакції, що випливав з невміння вести справи та вдача В. Білозерського.