РОЗДІЛ ДРУГИЙ. РОКИ 1860 - 1880

З історичних праць П. Куліша в "Основі" опубліковано було "Історію України од найдавніших часів" з переднім словом, в якому крім вказівок щодо методи викладу дав він вперше гостру оцінку козаччини та вступи — "Хмельниччина" і "Виговщина".

З праць інших авторів звертає тут на себе увагу стаття (без підпису), присвячена пам'яті Т. Шевченка під заголовком "Русини в 1848 р.", в якій автор, розгортаючи перед читачем життя українського народу в Австрії до 1848 p., публікує цікавий документ із часів Сигізмунда II (1587—1682) — проект на знищення української народності.

Не менш цікавим документом, що його подано польською й російською мовами, є "Універсал Региментаря Стемиковського до українського селянського стану, 30-го серпня 1768 p.". Вкінці зазначено, що оригінал, певно, був українською мовою, один з уступів якого, між іншим, каже, що "Бог, Творець світу, розподіляючи людей за станом, від монарха і до останньої верстви, поставив їх на певних щаблях і вас, піддані (селяни), створив для залежності, не залишив у вас нічого, рівного іншим, крім душі..."

Між матеріалами "Исторические и юридические акты", особливо цікавими є: "Журнал зустрічі в Україні Кирила Розумовського та обрання його гетьманом" і вісім листів І. Мазепи до Петра І.

Тут же, не позбавлена інтересу, стаття Н. Краснова з історії виникнення донського козацтва; відгук на історію чеського народу Ф. Палацького з критикою його поглядів на початки козацтва та інші.

Цінними і цікавими є "Листи з хутора" П. Куліша, що носять зав'язки розв'язання питання взаємовідношення між зрусифікованим містом в Україні і українським селом.

Праці на соціально-економічні теми містив в "Основі" Т. Рильський (Максим Чорний), а саме: "С правого берега Дніпра" та "Несколько слов о дворянах правого берега Днепра". В першій — погляди автора на родину в зв'язку з побутом українського селянства, у другій, що наробила багато галасу, — характеристика шляхти в Україні.

Особливе значення мають статті, призначені шкільництву та взагалі освіті, авторами яких були М. Костомаров, П. Куліш, П. Чубинський, О. Лазаревський та інші. Зокрема: М. Костомарова "О преподавани на южно-русском языке", О. Лазаревського "Статистическе сведения об украинских народных школах и госпиталях в XVIII веке", П. Куліша "Устная мова з науки" як заклик до підготовки викладів українською мовою. Як відгук — зразок викладу на популярно-наукові теми В. Нечуя "Про дощ".

Так само статті з української географії: "Краткое географическое описание южнорусскаго края", автор якої заховався за ініціалами М. М. та М. Левченка "Места жительства и местные названия Русинов в настоящее время". Остання праця викликала відгук на сторінках "Основи" Ю. Мохраниці, що в статті під заголовком "Несколько слов о Пинчуках" до певної міри доповнює М. Левченка.

Чимало цінного матеріалу дає відділ "Вісті", де є переважно дописи інформаційного характеру. Дають вони чимало матеріалу про настрої селянства, про сільське господарство, освітній рух та становище шкільництва на українських землях, взаємини між селянством і панством тощо.

Крім дописів тут же і більші праці, з яких, наприклад, Г. Ге "Наблюдання мирового посредника" та "Выдержки из записок мирового посредника". О. Кістяковський опублікував тут цінну працю під назвою "Характеристика русскаго и польскаго законодательства о крепостном праве по отношению к Малоросии".

У цьому відділі поміщені були: 1) лист Тадеуша Падалиці до В. Антоновича у зв'язку з опублікованим листом останнього "Што об этом думать" — про Варшавську бібліотеку і 2) відома "Исповедь" В. Антоновича, в якій він остаточно пориває з поляками і стає на грунт повороту спольщеного українського роду до свого народу.

Є в "Основі" такі матеріали документального характеру як листування та щоденник Т. Шевченка, що були тут вперше опубліковані, та декілька споминів про Шевченка, М. Костомарова, Л. Жемчужникова та ін. Надруковано також статті Макарова про М. Маркевича, М. Мізка про Соленика — "Воспоминание о Соленике, знаменитейшем украинском актере", відомого свого часу харківського артиста, характеристику якого, між іншим, дає у своєму "Щоденнику" Т. Шевченко.

Тут же статті А. Серова і Л. Жемчужникова, присвячені музиці та пісні.

Окреме місце має відділ, який можна назвати відділом української етнографії. Це кілька статей та збірка матеріалів під назвою "З народних уст". Щодо статей, то в першу чергу — А. Свидницького "Великдень у Подолян", Номиса "Різдвяні святки", С. Носа "Хуртовина" — етнографічні оповідання на підставі зібраних матеріалів.

Збірка "З народних уст" ще й донині може бути тією криничкою, яку ледве чи можна оминути при студіях українського побуту. Цінний відділ бібліографічний. Тут праці В. Межова, зокрема "Библиографический указатель книг и статтей, относящихся до южнорускаго края" та "Библиографический указатель Галицко-русской литературы". Далі Н. М. в своїй рецензії на "Историю Русской литературы" П. Петраченка, наприкінці якої автор додав "Краткий исторический очерк украинской литературы" і підносить справу необхідності бібліографічного огляду української літератури. Був це М. Мізко — книголюб і знавець книжної справи.

Врешті, різні рецензії та огляди з-під пера Куліша, О. Лазаревського, Гатцука та інших.

Суспільно-національні мотиви в "Основі"

З метою дати наукове підґрунтя руху українського відродження представники українського науково-літературного світу ще в першій половині XIX ст. почали думати про потребу студій суспільних явищ. Однак виразнішу форму цьому становищу було надано щойно в журналі "Основа".

В одному з вступів своєї програми редакція зазначила: "З цієї книжки ми, по можливості, будемо старатися слідкувати за ступневим розвитком тих чи інших явищ "южнорусского" життя, підводити ці явища до їх спільних початків і вишукувати таким чином необхідний зв'язок між ними".