РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. ПОЧАТКИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ

Перші українські часописи на східноукраїнських землях. Піонери української журналісти. "Украинский Вестник"

Суспільство і "Украинский Вестник". Передплата. Припинення

Незважаючи нате, що як видавництво, так і редактори "Украинского Вестника" змагалися якнайкраще підійти до потреб і до вимог суспільства, журнал не зміг здобути ширшого кола читачів. Вже в першому році видавництво побачило, що перед ним стоїть поважне завдання — провести відповідну підготовку шляхом агітації. Треба було заохотити читача, треба було практично підвести його до журналу та ознайомити з його змістом і вичекати після того певний час. Тому першого року видавництво більшу частину з накладу 350 примірників розіслало даром. Це дало деякі позитивні наслідки. Року 1817 (другий рік видання) друковано було вже 500 примірників, а передплатників, що внесли гроші — 297. Року 1818 друковано 400 примірників, передплатників 244. У наступному 1819 році зменшено наклад до 350 примірників. Хоч кількість передплатників, порівнюючи з попереднім роком трохи зросла, а саме — до 253.

Цікаво порівняти передплату "Украинского Вестника" з передплатою часописів в інших країнах серед інших народів. Наприклад, згаданий нами "Casopis Narodniho Musea" у Празі, що почав виходити 1827 р., спочатку мав щойно 436 передплатників у Чехії та декілька за кордоном. Так само такий російський часопис першої половини XIX ст. як "Москвитянин" (Погодіна) мав лише 300 передплатників. Або врешті — "Отечественные Записки", що почали виходити 1820 р., мусили припинитися через брак передплатників і відновилися вже геть у пізніших роках.

Мусив припинити своє існування й "Украинский Вестник", але з інших причин. Незважаючи на, здавалося б, малу кількість передплатників, починаючи з другого року видання, всі видатки його видання повністю вже покривалися з передплат. Отже, про жодний дефіцит думати не доводилося.

Натомість журнал зустрівся з іншого роду перешкодами. З 1819 р. почала виявлятися заново цензурна практика, що натурально тяжко відбилася і на "Украинском Вестнике". Журнал почав діставати попередження, які закінчилися тим, що 1820 р. число за місяць січень було цензурою затримано, а саме видання заборонено. Трохи довше ще протримався тижневик "Харьковские Известия", що його також видавав університет за редакцією проф. Вербицького в 1817—1822 рр.

Нова спроба. "Украинский журнал". Акція, її наслідки

"Харьковский Демокрит"

Представником другої течії в молодій українській журналістиці був часопис — "Харьковский Демокрит", що виходив у Харкові 1816 р. Назву цього журналу, можна думати, було запозичено від сатиричного місячника "Демокрит", що 1815 р. виходив у Петербурзі.

Свою появу "Харьковский Демокрит" завдячує одному з перших вихованців Харківського університету В. Масловичу (1793—1841), який був і його редактором. Батько Масловича був за походженям серб. Мати — українка з роду Познанських, приятелів відомого етнографа грузина Цертелєва, що посвятився українським етнографічним студіям. Ще за студентських часів виявив В. Маслович нахил до літературних студій і творчості (зокрема його студії над історією байки).

Приступивши до видання "Харьковского Демокрита", в передмові до нього він зазначив: "За особливий свій обов'язок вважаю, щоб цей журнал поповнювався творами нашої країни".

За змістом журнал цей можна поділити на такі відділи: 1) гумор, байки, епіграми, оди тощо; 2) оповідання, казки, подорожі; 3) різні пісні; 4) забави, шаради.

Матеріали цих відділів появлялися мовами українською та російською.

Масловича постійно тягнуло до української поезії, до української мови й літератури. Українська мова стала його рідною мовою і він заповнював своїми творами сторінки часопису, що часом прозраджували його гострий язик.

З тих творів згадати хоч такі, як поема про Харька, засновника Харкова, на підставі народних переказів під заголовком "Засновання Харькова"; сатиричну поему на українське життя "Утаіда", в якій можна помітити вплив Котляревського; "Песнь Семейству", що поза російським заголовком написана була доброю українською мовою, та інші.

Крім самого Масловича містили тут свої твори Г. Квітка-Основ'яненко, Срезневський, Гонорський та інші.

Вийшло "Харьковского Демокрита" шість чисел. Перестав виходити в зв'язку з виїздом Масловича з Харкова;

Повстання декабристів 1825 р., польське повстання 1830 р., рух за кордоном — все це занепокоїло російський уряд. Маючи за собою вже досвід і традицію в боротьбі з українством, звернув він увагу на українське життя і став на шлях його чергового приборкання, бо побоювався розвитку його національного вияву і розвитку. Наслідком цього стає те, що понад тридцять років не бачимо вже на східноукраїнських землях жодного українського часопису.

Заступники часописів - альманахи

Преса на західноукраїнських землях. Історичне тло. Перші спроби