РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. ПОЧАТКИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ

В наступному році, як довідуємося з листування Я. Головацького з організацією "Матиці Руської", мав почати виходити періодичний орган "Матиці" за ред. О. Малиновського. Але і до цього видання не дійшло. Лише у Відні заходами І. Головацького, при безпосередній участі його брата Я. Головацького, появилося в цих роках (1846—1847) два випуски альманаху "Венок русинам на обжинки".

Напередодні нової доби. Ставропігія видання "Пчола Галицька"

На початку 1848 р. у Ставропігійському інституті відбулася спеціальна нарада в справі видання часопису з метою: а) поширення серед народу най потрібніших відомостей, ознайомлення його з найновішими здобутками на полі рільництва та промислу; б) поширення морального виховання; в) освіти; г) подавання вістей про найважніші події, заміток з літератури, мистецтва і т. д.

Цей часопис мав називатися "Пчола Галицька", а на редактора запрошено було Дениса Зубрицького. Дрібний поміщик з польським вихованням, автор студій з історії міста Львова, "Истории Галичско-русского княжества", нарису історії "руського народу" (польською мовою) та інші. З погірдливим поглядом на народ та українську мову, Д. Зубрицький упродовж двох тижнів "и спрашивался й отказывался" (відмовлявся) від запрошення, але нарешті погодився.

Дня 16 березня 1848 р. одержано дозвіл на видання часопису, але скористуватися ним не довелося, був він вже непотрібний.

Революція відкривала перед українським народом на західноукраїнських землях нову сторінку його життя.

Конституція 1848 р. Перший український політичний часопис "Зоря Галицька"

"Руський Собор" і часопис "Dnewnyk Ruskyi"

Того ж 1848 р. в противагу "Руській Раді Головній" виникло у Львові політичне товариство "Собор Руський". Засновано було його під впливом поляків спольщеними українцями. Його органом, по чотирьох місяцях після появи "Зорі Галицької", став тижневик "Dnewnyk Ruskyi ", "отвітним редактором" якого став один з "Руської Трійці", а саме І. Вагилевич.

Перше число появилося 18 серпня 1848 р. Своєю метою часопис ставив демонструвати приналежність галицьких українців до польської національності.

Виходив "Дневник Руський" у двох виданнях: одне друковано латинкою, друге — кирилицею. Протримався недовго. Появилося тільки дев'ять чисел. Крім статей політичного характеру, були тут, між іншим, економічна розвідка І. Вагилевича, кілька оповідань гумористичного характеру та інші.

Під оглядом інформаційним поставлений був цей часопис дещо ширше, ніж "Зоря Галицька", але в політичних статтях так само зраджував свою безпорадність, а в питаннях культурно-національного життя — неохайність і незорієнтованість.

Дальший розвиток української преси на українських землях

Мовна боротьба, її характер. Причини. Відхід і роль Якова Головацького

На східноукраїнських землях в українському суспільстві, на світанку народження української преси, мовного питання, власне, не існувало. Коли ж на сторінках часописів і порушувалася справа мови, то лише як вияв змагання за рідну мову проти сторонніх національних чинників та політики російського уряду. Інакше сталося на західних українських землях. Довший час мовна справа, мовна боротьба в самому українському суспільстві займала сторінки часописів, відсовуючи набік часом дуже пекучі справи національно-політичного характеру. Була це, як казав І. Франко, "азбучна війна" в українському суспільстві. Вилилася вона в поділ суспільства на три табори, які дали представникам польської політичної ради відому зброю — "divide et impera" (поділяй і пануй). На початку цієї війни виявилося три наступні течії:

- народної української мови;

- староруської і церковнослов 'янської;

- російської (чи московської) літературної мови.

З бігом часу з другої течії витворилося так зване "язичіє", цебто мішанина з мов церковнослов'янської, московської, польської, подекуди мадярської (Закарпаття) та місцевих говірок (локалізмів). Пізніш це "язичіє" почало відігравати роль прикривки в пропаганді, культивуванню російської (московської) літературної мови, що створило цілу течію культурного і політичного так званого москвофільства з його безоглядним поборюванням українського народно-культурного розвитку.

Початки активізації цієї течії можна помітити вже на початку 1849 p., а розвиток припадає на добу політичної реакції. Упродовж десяти років вона всіма засобами намагається поборювати кожний вияв українського національного руху та підбити широкі маси населення під свій вплив.