TextBook — Хіба його затримаєш?
— Кричи! — пошепки, щоб не виказати внутрішнього хвилювання, сказав я Глібові. — Репетуй на всю дачу!
— Не почує… Адже він уже нагорі… Там ні слова… Адже двері залізні… Кричи не кричи…
— А ключа в тебе нема?
— Ні в кого… Загубили… Англійський замок: двері зачиняються — і все… Відчиняються з того боку… Адже він і на клямку…
— Поховані? — тихо спитав Покійник. — Живцем?..
Я згадав Аїду й Радамеса, яких замурували живцем. І знову глянув на Наташу. О, як мені хотілося, щоб і вона в думках порівняла нашу долю з їхньою долею! Але вона думала тільки про електричку. Мені це було ясно. Та й чи можна було порівнювати? Адже Аїду й Радамеса замурували удвох, а нас аж шестеро.
— О, не тужи! — сказав я Наташі. — Я виведу вас звідси. Ви знову побачите сонце!
Вона глянула на мене трохи злякано. І тоді я додав:
— Усе буде гаразд!
Мені так хотілося, щоб небезпека зблизила нас.
Проте Наташа ніяк не зближувалася: вона думала про електричку.
— Я мушу бути вдома не пізніше шостої.
— То будеш!
Я оглядівся…
Тьмяна лампочка похмуро вихоплювала з темряви окремі речі. Вона вихопила таємничий круглий стіл, який колись, у дні своєї молодості, я гадаю, звався садовим і стояв де-небудь у альтанці. Стіл мав три ноги, і він похмуро хилився на той бік, де колись була четверта. Лампочка вихоплювала з темряви і таємничий стілець, який також мав лише три ноги, щоб столу було не так гірко.
Таємнича жорстока сила люто розкидала по землі химерні ящики… До однієї із стінок загадково прихилився шмат фанери, з якого на нас усіх погрозливо дивилися зловісні слова: «Небезпечно! Не підходити!» А трохи нижче на фанері моторошно чорніли череп з кістками.
Проходячи повз фанеру, Наташа ненароком зачепила її, — і на пальті залишився чорний слід фарби, яка, очевидно, ніколи не висихала в цій могильній вогкості.
— Обережно! Не підходьте! — крикнув Гліб.
Усі здригнулися й пригнічено замовкли. Навіть не дуже досвідчене око могло безпомилково визначити, що настрій в усіх був жахливий.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дуже страшна історія» автора Алєксін Анатолій Гєоргієвічь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дуже страшна історія Детективна повість, яку написав Алик Дєткін“ на сторінці 32. Приємного читання.