Собака сказав "гав-гав"

– А тепер що?

– А тепер треба виспатися, – відповів Даґер. – Завтра матимемо багато мороки.

Офіцер мавпячої сторожі прийшов за ними після сніданку й повів їх уже звичною дорогою. На цю пору Даґер вже не міг точно сказати, вкотре їх ведуть до кімнати Протокольної служби. Вони увійшли і побачили лорда Когерент-Гамільтона, котрого аж роздувало від гніву, і його спокійну і впевнену сестру, що стояла в кутку зі схрещеними руками і спостерігала. Даґер дивився на них і дивувався, як він узагалі міг подумати, що брат був рангом вище за сестру.

Розібраний модем лежав на столі карлика-саванта. Малий схилився над пристроєм і прискіпливо його вивчав.

Ніхто нічого не говорив, поки офіцер зі своїми бабуїнами не вийшов з кімнати. Тоді лорд Когерент-Гамільтон проревів:

– Ваш модем у нас не хоче працювати!

– Як я вже казав, сер, – спокійно сказав Серплюс, – його стан далекий від робочого.

– Це хитросраке шахрайство і козодрана брехня! – від гніву лорда його стілець піднявся так високо, що він ледь не бився головою в стелю. – Я знаю про ваші посиденьки, – він кивнув у бік сестри, – і вимагаю, щоб мені показали, як цей скурвий пристрій працює!

– Ніколи! – рішуче вигукнув Серплюс. – Моя честь лишиться незаплямованою, сер.

– Якщо ви так непохитно захищатимете свою честь, вона заведе вас у могилу, сер.

Серплюс високо підняв голову.

– Тоді я помру за Вермонт!

Обидва опинились у глухому куті, і леді Гамільтон стала між супротивниками, щоб відновити мир.

– Я знаю, що може змінити вашу думку. – З проникливою посмішкою вона піднесла руку до шиї і зняла з неї діаманти. – Я бачила, як напередодні ви терлися об них обличчям. Як ви їх облизували й пестили. Як кусали в екстазі.

Вона поклала їх до його лап.

– Вони ваші, милий монсеньйор Пресье, скажіть лиш слово.

– Ви віддасте їх? – спитав Серплюс, нібито ошелешений самою думкою про це. Насправді, намисто стало його і Даґеровим об’єктом полювання з тієї миті, як вони його побачили. Єдиною перепоною між ними й торгівцями з Амстердаму тепер залишилась лиш необхідність вирватися з Лабіринту раніше, ніж жертви їхньої оборудки зрозуміють, що модем дійсно ні на що не годен. А для цього вони мали неоціненний інструмент у вигляді мислячої людини, котру всі вважали аутистом, і план, що повинен був дати їм до двадцяти годин переваги, аби втекти.

– Лиш уявіть собі, любий Серплюсе. – Леді Памела погладила його голову і почухала за вухом, поки він зачудовано роздивлявся дорогоцінні камені. – Уявіть життя, повне багатства й розкошів, повне жінок і влади. Усе це лежить у ваших долонях. Все, що вам потрібно – це стиснути їх.

Серплюс глибоко вдихнув.

– Гаразд, – сказав він. – Штука тут у конденсаторі, якому потрібна доба, щоб наснажитись. Почекайте не більше…