Собака сказав "гав-гав"

– Хто це? – спитав Даґер зовсім іншим голосом, цього разу людським. – У вас жіночий голос. Хтось із моїх агентів у біді?

– Тепер можете говорити з ним, як зі звичайною людиною: відверто, прямо, без підхідців. – Серплюс впустив голову на подушку і  заплющив очі.

Леді Когерент-Гамільтон так і зробила – описала, як змогла, Сепрлюсове скрутне становище його далекому керівнику і отримала у відповідь співчуття й необхідну інформацію про те, як повернути його ендокринні показники до бажаної гармонії. Після належних люб’язностей, вона подякувала голові американської розвідки й витягла кабель з гнізда. Даґер повернувся до звичної пасивності.

Обтягнута шкірою ендокринна аптечка лежала розкритою на столику біля ліжка. Під наглядом леді Памели Даґер почав накладати відповідні пластирі на різні частини Серплюсового тіла. Дуже скоро Серплюс відкрив очі.

– Я видужаю? – спитав він і, коли леді Памела кивнула, сказав: – Тоді боюся, що вранці я муситиму зникнути. Ваш брат скрізь має шпигунів. Якщо до нього дійде хоча б шепіт про те, на що здатний цей пристрій, він захоче лишити його собі.

Леді Памела посміхнулась, піднявши коробку.

– Та й хто зможе йому дорікнути? З такою іграшкою можна досягти дивовижного.

– Безперечно, так він і подумає. Благаю вас, поверніть його мені.

Вона не повернула.

– Це більше, ніж пристрій зв’язку, сер, – сказала вона. – Хоч і в цій якості він теж не має ціни. Ви показали, що з його допомогою можна примусити тих створінь, що блукають у забутими нервами прадавнього світу, до покірності. Відтак, їх можна змусити робити для нас усі обчислення.

– Наші технархеологи кажуть те саме. Вам слід…

– Ми породили страховиськ, щоб вони виконували обов’язки, які колись лежали на машинах. Але з цим пристроєм вони стануть непотрібні. Ми дозволили, щоб нами керувала потвора з ікосагексадексальним мозком. Нам більше не потрібна Ґлоріана Огидна, Ґлоріана Гладка й Гротескна, Королева-хробак!

– Мадам!

– Я вірю, що настав час Англії отримати нову королеву. Королеву-людину.

– Подумайте про мою честь!

Леді Памела зупинилась у дверях.

– Ви справді дуже приємний кавалер. Але маючи це, я стану монархинею і зможу тримати такий гарем, що про вас я згадуватиму як про дрібну й швидкоплинну примху.

І вона помчала геть, прошурхотівши спідницями.

– Тоді я пропав! – закричав Серплюс. Сили зрадили його, і він упав на ліжко.

Даґер тихенько закрив двері. Серплюс піднявся з подушок і почав зривати пластирі.