Собака сказав "гав-гав"

Серплюс низько вклонився леді, котра легко всміхнулась і трохи присіла у відповідь.

Охоронець Протоколу швидко проглянув вірчі грамоти.

– Ану негайно поясни, що це за шахрайські папірці. Держава Західного Вермонту! Хай мені грець, коли я хоч раз чув про таке місце.

– Тоді ви багато втратили, – гордовито відповів Серплюс. – Звісно, ми молода країна, утворена лиш сімдесят п’ять років тому після розпаду Нової Англії, але наша прекрасна земля багато чим славна. Велична краса озера Шамплейн. Генні фабрики Вінускі, прадавній храм науки Universitas Vindis Montis, що в Берлінгтоні, Технархеологічний інститут у… – він спинився. – Нам є чим пишатися, сер, і немає чого соромитися.

Ведмедастий посадовець підозріливо зиркнув на нього, а тоді сказав:

– Що привело вас до Лондона? Для чого ви бажаєте отримати аудієнцію в королеви?

– Доручення веде мене до Росії, проте, коли вже шлях мій лежить через Англію, а я дипломат, мені довірено засвідчити повагу мого народу перед вашою монархинею. – Серплюс начебто знизав плечима. – І це все. За три дні я маю прибути до Франції, а ви на той час уже забудете як мене й звали.

Посадовець зневажливо жбурнув документи савантові, котрий глянув на них і ввічливо повернув їх Серплюсу. Коротун сів за маленький письмовий стіл, підігнаний під його зріст і швидко виписав копію.

– Ваші документи віднесуть до Вайтчепела для експертизи. Якщо з ними усе гаразд, – у чому я сумніваюся, – і у графіку є вікно, – хоча навряд, – то вас представлять королеві ще через сім-десять днів.

– Десять днів! Але ж, сер, мій графік дуже жорсткий!

– То ви бажаєте відкликати своє клопотання?

Серплюс вагався.

– Я… мушу обдумати це, сер.

Коли карлик виводив їх геть, леді Памела холодно дивилася їм услід.

Кімната, до якої їх провели, мала монументально обрамлені дзеркала, потемнілі від часу олійні картини на стінах і гостинний вогонь у каміні. Коли їх маленький провідник пішов, Даґер ретельно замкнув двері на замок і засув. Тоді він жбурнув коробку на ліжко і завалився поруч з нею. Лежачи горілиць і дивлячись на стелю, він сказав:

– Ця леді Памела вражаюче гарна жінка. Біс мене ухопи, коли не так.

Не зважаючи на нього, Серплюс заклав лапи за спину і почав походжати кімнатою. У ньому вирувала енергія. Нарешті, він запричитав:

– Ти втягнув мене у непросту гру, Даґере! Лорд Когерент-Гамільтон має нас за здатних на всіляку гидоту негідників.

– То й що з того?

– Я кажу собі: ми ще навіть не почали свою гру, а він уже нас підозрює! Я не вірю ані йому, ані його генетично переробленому коротуну.