РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ АРХІДИЯКОН БРАБАЗОН

— У такому разі ми заходимо в глухий кут, — сказав архідиякон Брабазон. Він зітхнув. — Елізабет і я знали лише ці два факти. Елізабет знала, що Вериті хотіла одружитися з Майклом. А я знав, що ті двоє мали намір одружитися, що вони домовилися зі мною про це й повинні були прийти до мене в призначений день і час. Але ні наречена, ні наречений так і не з’явилися до мене й не надіслали мені жодного слова.

— І ви не маєте найменшого уявлення про те, що з ними сталося? — запитала міс Марпл.

— Я не маю найменшого сумніву в тому, що ані Вериті, ані Майкл не відмовилися від свого наміру й не порвали свої стосунки.

— Але щось мало між ними статися? Можливо, щось таке, що відкрило Вериті очі на певні риси характеру та особистості Майкла, яких вона раніше не помічала або про які нічого не знала.

— Це малоймовірне припущення, бо в такому випадку вона мене про це повідомила б. Вона не змусила б мене марно чекати їх, щоб здійснити над ними обряд святого вінчання. Адже це була дівчина з чудовими манерами, добре вихована. Вона обов’язково повідомила б мене. Боюся, тільки одне могло їй завадити.

— Смерть? — сказала міс Марпл.

Вона пам’ятала, як це слово пролунало з вуст Елізабет Темпл — наче удар великого дзвона.

— Так, — зітхнув архідиякон Брабазон. — Смерть.

— Любов… — замислено промовила міс Марпл.

— Ви хочете сказати… — він завагався.

— Це сказала мені міс Темпл. Я запитала в неї: «Що її вбило?», і вона відповіла: «Любов» і додала, що «любов» — найстрашніше слово у світі. Найстрашніше слово.

— Розумію, — сказав архідиякон. — Розумію або мені здається, що розумію.

— І які ж ваші висновки?

— Розколота особистість, — зітхнув він. — Щось далеко не очевидне для інших людей, якщо вони не мають спеціальної підготовки, яка їм допомагає спостерігати це явище. Стівенсон не вигадав Джекіла й Гайда, вони існують у реальному світі. Майкл Рейфаєл був — він мусив бути — шизофреніком. Він мав роздвоєну особистість. Я не дуже розуміюся на медицині, не маю досвіду в психоаналізі. Але Майкл Рейфаєл, певно, був наділений двома ідентичностями. Одна — добрий, приязний хлопець, який прагнув щастя й міг розбудити любов до себе. Але була в нього й друга особистість — людина зі спотвореною психікою, яка, можливо, не дуже ясно усвідомлювала, чого їй хочеться, і прагнула вбити, але не ворога, а найдорожчу йому людину, й ось так він убив Вериті. Мабуть, не розуміючи, ані чому він її вбиває, ані що для нього означає її смерть. Існують жахливі, моторошні речі в нашому світі, психічні химери, ментальні захворювання або спотворення мозку. Я можу навести один дуже сумний приклад із життя моїх парафіян. Дві старі жінки, що давно вийшли на пенсію, жили разом. Вони подружилися ще тоді, коли були десь на службі. Вони здавалися цілком щасливою парою. Але одного дня одна з них убила іншу. Вона покликала до себе свого старого друга, вікарія її парафії, і сказала йому: «Я вбила Луїзу. Це дуже сумно, але я побачила, як диявол визирає крізь її очі, і зрозуміла, що Бог наказує мені вбити її». Такі події іноді вселяють розпач і вбивають бажання жити. Люди запитують себе, чому це сталося? Як і навіщо? А проте одного дня все стає зрозуміло. Лікарі знаходять або відкривають якусь спотворену хромосому або ушкоджений ген. Якусь залозу, що або діє надто активно, або перестає діяти.

— То ви гадаєте, усе сталося саме так? — запитала міс Марпл.

— Хай там як, а це сталося. Я знаю, тіло знайшли лише згодом. Вериті просто зникла. Вона пішла з дому й не повернулася…

— Але це, певно, сталося саме тоді, у той день, коли ви на них чекали..

— Потім відбувся суд…

— Тобто вже після того, як було знайдено тіло, коли поліція нарешті заарештувала Майкла?

— Поліція, як вам, певно, відомо, одним із перших викликала його на допит. Його бачили з дівчиною, а її бачили в його машині. Слідчі весь час були переконані в тому, що саме він той чоловік, якого вони шукають. Він був їхнім першим підозрюваним, і вони ніколи не переставали підозрювати його. Були допитані й інші молоді люди, які знали Вериті, а проте в кожного було алібі або не вистачало доказів, щоб довести його провину. Вони не знімали своєї підозри з Майкла, й ось нарешті знайшли тіло. Дівчину було задушено, а її обличчя розбито до невпізнання. То був справді божевільний і шалений напад. Він не був психічно здоровий, коли бив її по голові й обличчю. Можна сказати, що Гайд переміг у ньому.