РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ МІС МАРПЛ ЗДІЙСНЮЄ РОЗВІДКУ

— Тут багато людей добре ставилися до неї. Ті дами, що живуть у Старому Маєтку, наприклад. Місіс Ґлін тоді тут не було, але міс Клотільда, вона завжди дуже добре ставилася до дівчат, які навчалися у школі. Атож, вона подарувала Норі чимало цінних речей. Одного разу подарувала їй дуже гарний шарф і чудову сукню. Надзвичайно гарну сукню. То була літня сукня з тонкого шовку. Вона була дуже доброю, міс Клотільда. Намагалася пробудити в Норі інтерес до навчання. Намагалася розтлумачити їй, що так не годиться поводитись, як вона поводиться, бо, розумієте, — може, мені й не слід цього казати, бо ж вона дитина моєї двоюрідної сестри, хоч вона сестра мені тільки тому, що одружена з моїм двоюрідним братом, але все одно, — було просто гидко дивитись, як вона бігає за хлопцями. До кожного готова була причепитися. Лихо та й годі. Я тоді думала, що рано чи пізно вона опиниться на панелі. Іншого майбутнього я для неї не бачила. Мені прикро це казати, але так воно справді було. Хоч, можливо, ліпше вже так, аніж померти, як померла міс Гант, дівчина, що жила в Старому Маєтку. Її було вбито і вбито жорстоко. Сестри думали, вона теж утекла з кимось, і поліція збилася з ніг, шукаючи її. Вони знову й знову допитували всіх молодиків, яких із нею бачили, умовляли всіх допомогти їхньому розслідуванню й усе таке. Особливо пильно допитували вони Джофрі Ґранта, Біллі Томпсона та Гарі Лендфорда. Усі троє байдикували, хоч роботи вистачало — не вистачало їм лише бажання працювати. Усе було зовсім по-іншому, коли я ще була молода. Дівчата тоді поводилися пристойно. А хлопці знали, що їм треба працювати, якщо вони хочуть чогось домогтися в житті.

Міс Марпл погомоніла ще трохи, сказала, що їй стало зовсім добре, подякувала місіс Блекіт і пішла.

Метою її наступного візиту була дівчина, яка саме садовила салату.

— Нора Брод? Уже минуло чимало років, як її немає в селі. Утекла з якимсь хлопцем. Вона занадто любила їх. Я завжди думала, вона закінчить погано. Ви хотіли бачити її з якоїсь особливої причини?

— Я одержала лист від подруги, яка живе за кордоном, — збрехала міс Марпл. — То дуже гарна родина, і вони думають найняти Нору Брод. Здається, вона потрапила в якусь халепу. Одружилася з поганим хлопцем, який потім покинув її й пішов до іншої жінки, і вона хоче найнятися на службу нянькою, доглядати дітей. Моя подруга нічого про неї не знала, але я здогадалася, що Нора родом із цього села. Тож я подумала, що, можливо, хтось мені зможе тут розповісти про неї. Ви з нею разом навчалися у школі, мені правильно розповіли?

— О так, ми з нею навчалися в одному класі. Але знайте, я не схвалювала Нориних походеньок. Вона була схиблена на хлопцях. Щодо мене, то я постійно дружила з одним, а їй казала, що вона погано закінчить, коли сідатиме в машину до кожного Тома, Діка або Гаррі, які запрошуватимуть її прогулятися чи до пабу, де вона, я певна, брехала, коли її запитували, скільки їй років. Як дівчина вона дозріла рано й здавалася набагато старшою, ніж була.

— Вона була темноволоса чи білява?

— Волосся вона мала чорне й дуже гарне. Вона носила його розпущеним, як це роблять деякі дівчата.

— Поліція була стурбована, коли вона зникла?

— Ще б пак не була. Адже вона нікому нічого не сказала, не залишила навіть записки. Просто поїхала кудись одного вечора й не повернулася. Люди бачили, як вона сідала в машину, а потім більше ніхто не бачив ані тієї машини, ані її. Саме в той час сталося багато вбивств, вам, певно, розповідали. Не обов’язково в нашому селі, а в усій навколишній місцевості. Поліція тоді допитувала багатьох молодиків та хлопців. Думали, що й Нора, можливо, стала жертвою одного з них. Але це було б не схоже на Нору. Я майже не сумніваюся в тому, що вона тепер живе десь у Лондоні або одному з великих міст і заробляє собі на життя стриптизом або чимось подібним. Такою вона була.

— Якщо це та сама особа, про яку ви розповідаєте, то не думаю, що вона підійде для моєї подруги, — сказала міс Марпл.

— Їй треба було б дуже змінитися, щоб вона могла комусь підійти, — сказала дівчина.