Він відчинив двері з боку пасажирського сидіння і вийшов.
Карі мусила майже бігти набережною, щоб не відставати від нього.
– То що? – запитав старший. – Ми дійшли згоди? Ви отримуєте усе, що у вас забрано, а Лофтус отримує можливість вільно виїхати з країни.
– А ти дістаєш невеличку комісію за брокерські послуги, так? – посміхнувся здоровань.
– Саме так.
– Гм.
Той подивився на Симона, неначе шукаючи на ньому щось, чого він ніяк не міг знайти.
– Бо, розстебни портфелі.
Бо підійшов до столу і спробував розстебнути замочок на одному з портфелів.
– Босе, він замкнений.
– Один, – вимовив молодий чоловік тихо, майже пошепки, – дев’ять, дев’ять, дев’ять.
Бо обернув металеві циліндри. Відкинув клапан. Розвернув портфель, демонструючи його вміст босові.
– Так, отже, маємо, – сказав той, беручи з портфеля один пакетик з білим порошком. – Третина. А де решта?
– У секретному місці, – сказав літній чоловік.
– Звісна річ. А код для портфеля з грошима?
– Той самий, – сказав молодий чоловік.
– 1999. Рік смерті твого батька, правда?
Молодий чоловік нічого не відповів.
– Отже, згода? – плеснув у долоні літній чоловік з вимушеною посмішкою на вустах. – Тепер ми можемо йти?
– Я гадав, ми посмакуємо разом, – сказав здоровань. – Тобі подобаються омари, правда ж?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Ю Несбьо на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина п’ята“ на сторінці 4. Приємного читання.