Розділ «Частина четверта»

Хлопець коротко розсміявся хрипкуватим сміхом.

– Я невдало висловився, – сказав Симон. – Відкиньмо «спокусився». Але ти втримувався. Яким чином?

Хлопець стенув плечима.

– Я знаю про залежність не з книжок, – сказав Симон. – Список мотивів, що схиляють нас зав’язати, доволі короткий. Або ми знаходимо Ісуса, або жінку, або власну дитину, або нас знаходить кума з косою. У моєму випадку це була жінка. А у твоєму?

Хлопець нічого не сказав.

– Твій батько?

Хлопець лише пильно подивився на Симона, ніби намагаючись відгадати щось.

Симон похитав головою.

– Яка подібність! Зараз навіть більше кидається у вічі, ніж на фотографіях.

– Усі завжди казали, що ми з батьком на вигляд наче й не рідня.

– Ні, не з батьком. З твоєю матір’ю. У тебе її очі. Вона зазвичай вставала на світанку, набагато раніше за нас усіх, щоб поснідати, перш ніж бігти на роботу. Часом я вставав рано тільки для того, щоб побачити її, як вона снідає, а тоді йде, втомлена, але з тим казковим світлом у чарівних очах…

Хлопець сидів зараз абсолютно нерухомо.

Симон крутив пістолет у руках, наче щось обмірковуючи.

– Ми не мали ні шеляга і знімали квартиру в Осло вчотирьох, бо так було дешевше. Троє хлопців, що вступили в поліційну академію, і твоя мати. Троє хлопців називали себе «трійцею» і були друзями-нерозлийвода. То були твій батько, я і Понтій Парр. Твоя мати шукала тимчасове житло, прочитала оголошення в газеті й зайняла нашу вільну кімнату. Я думаю, ми всі троє в неї закохалися, щойно її вперше побачили.

Симон усміхнувся.

– Ми дурили один одного, тайкома залицяючись до неї. І ми, всі троє, були показними хлопцями. Я думаю, вона не знала навіть, кого з трьох обрати.

– Я не знав цього, – сказав хлопець. – Але знаю, що вона обрала не того.

– Так, – сказав Симон. – Вона вибрала мене.

Симон підняв очі від пістолета. Зустрів погляд Сонні.

– Твоя мати, Сонні, була коханням усього мого життя. Я мало не пустився берега, коли вона пішла від мене і почала зустрічатися з твоїм батьком, а надто – коли з’ясувалося невдовзі, що вона вагітна. Вони вдвох виїхали з тієї квартири, купили будинок у Берґу. Вона була вагітна, а він іще не скінчив поліційну академію, у них у тому домі й нічного горщика не було. Але процентні ставки в ті роки були низькими, банки роздавали гроші всім без розбору.