Розділ «Частина четверта»

Матра відкинула пухову ковдру, взяла його за руку і повела у ванну кімнату. Нітрохи не зважаючи, що він бачить її в самій білизні, тим часом вона переглядала аптечку. Знайшла якісь – дванадцятирічної давнини – дезінфікуючі засоби, два рулони бинтів, вату і пару маленьких ножиць. Вона звеліла йому роздягнутись до пояса.

– Як бачиш, це просто вм’ятина в моєму запасному колесі, – усміхнувся він.

Вона побачила гірше. Вона побачила ліпше. Вона промила його рани і наклала ватні тампони на вхідний і вихідний кульові отвори. Тоді забинтувала, наклавши йому пов’язку навколо пояса. Коли зняла хустинку з його чола, з-під неї знову почала сочитися кров.

– У твоєї матері десь був набір для шиття?

– Мені немає потреби…

– Цить, я сказала.

Щоб зашити пошкоджену шкіру, знадобилося чотири хвилини і чотири шви.

– Я бачив портфель у передпокої, – сказав він, коли вона накладала марлеву пов’язку йому на голову.

– Це не мої гроші. І міськрада нам виділила достатньо коштів на ремонтні роботи; отож спасибі, але я їх не візьму.

Вона акуратно заправила кінці пов’язки і погладила його по щоці.

– Ось, так краще…

Він поцілував її. Просто в губи. Потім відпустив.

– Я кохаю тебе.

Тоді знову поцілував її.

– Я тобі не вірю, – сказала вона.

– Не віриш, що я тебе кохаю?

– Не вірю, що ти цілувався з дівчатами. Ти кепсько цілуєшся.

Від сміху очі його заіскрились.

– То це ж коли було! Нагадай мені, будь ласка, як треба…

– Не турбуйся, щоб зробити це як слід. Просто розслабся. Поцілуй ліниво…