Розділ сьомий

— Що він верзе?

— Каже, що то він вигадав своїх друзів, — пояснив батько з тривогою в голосі.

Фермери отетеріло перезирнулися.

— От бачите? — скрикнув Хробак, і на його обличчі зблиснула слабка надія. — Цей хлопець просто псих, я ж вам казав! Це він убив овець!

— Я їх і пальцем не зачепив, — сказав я, хоча мене вже ніхто не слухав.

— Ні, американець тут невинуватий, — сказав фермер, що тримав за шкірку Хробака. І з цими словами він ще міцніше стиснув комір Хробакової сорочки. — Оцей тип уже має за спиною кримінальну історію. Кілька років тому я бачив, як він зіштовхнув з обриву мале ягня. Не повірив би, якби не бачив на власні очі. Я спитав його — навіщо? А він каже: щоби побачити, чи воно вміє літати. Цей бовдур хворий на голову, це точно.

Люди розгнівано загомоніли. Хробак знервовано завовтузився, але щойно розказану історію не заперечив.

— А де його подільник із рибної крамниці? — спитали Вила. — Якщо цей йолоп винуватий, то можна з упевненістю сказати, що без спільника тут не обійшлося.

Хтось сказав, що бачив Ділана біля гавані, і туди вже вирушив поліцейський загін.

— А як стосовно вовків чи диких собак? — спитався татко. — Мого батька нещодавно загризли дикі пси.

— Єдині собаки на Кернгольмі — це вівчарки, — відповів Хрущ. — А вівчарки зазвичай не мають схильності убивати овець.

Мені страшенно хотілося, щоби татко замовк і пішов, поки була слушна хвилина, але він взявся за цей випадок із заповзятістю Шерлока Холмса.

— Про яку кількість овець ідеться? — поцікавився він.

— П’ять, — відповів четвертий фермер, опецькуватий похмурий чоловік, який досі мовчав. — І всі вони мої. Їх убили прямісінько в кошарі. Бідахи навіть не мали можливості втекти.

— Отже, п’ятеро овець. А скільки, на вашу думку, крові в п’ятьох вівцях?

— Та приблизно велике відро, не менше, — відповіли Вила.

— Отже, той, хто скоїв це убивство, неодмінно має бути геть заляпаний овечою кров’ю?

Фермери перезирнулися. Потім поглянули на мене, а після мене — на Хробака. І, знизавши плечима, почухали потилиці.

— Б’юся об заклад — це, напевне, лисиці, — висловив припущення Хрущ.

— Тоді їх має бути ціла зграя, — відказали Вила з сумнівом у голосі. — Навряд чи на острові їх набереться так багато.